ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р.
№ 13/435 ( rs445152 ) (rs445152)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів:
Ходаківської I.П.,
Шаргала В.I.,
розглянула
касаційну скаргу та касаційну скаргу
приватного підприємства торгівельної фірми "Тонус-Маркет"
(далі Підприємство) відділу державної виконавчої служби
Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської
області (далі Виконавча служба
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
18.02.07
у справі
№ 13/435 ( rs445152 ) (rs445152)
господарського суду
Кіровоградської області
за позовом
Підприємства
до
Виконавчої служби, Управління державного казначейства України
в Кіровоградській області (далі Казначейство)
про
відшкодування шкоди в сумі 182 726,24 грн.
В засіданнях взяли участь представники:
- позивача:
Дзядух В.Ф. (директор Підприємства) - у судовому засіданні
03.05.07, 17.05.07, 14.06.07; Павліченко О.I. (за дов. б/н від
10.01.06) - у судовому засіданні 03.05.07, 17.05.07, 14.06.07;
- відповідачів:
Виконавчої служби: Музиченко О.А. (за дов. б/н від
25.04.07) - у судовому засіданні 03.05.07, 17.05.07, 14.06.07;
Жирний О.С. (за дов. б/н від 25.04.07) - у судовому засіданні
03.05.07, 17.05.07; Савченко Л.А. (за дов. б/н від 25.04.07) - у
судовому засіданні 03.05.07, 17.05.07;
Казначейства: не з'явились.
Ухвалою від 03.04.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Савенко Г.В., Ходаківської I.П., утвореному розпорядженням
від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України,
касаційні скарги Підприємства № 09-03-1 від 09.03.07 та Виконавчої
служби б/н від 06.03.07 були прийняті до провадження, розгляд
справи призначено на 03.05.07.
У зв'язку з клопотанням Підприємства, з метою витребування
доказів повноважень представників відповідача у справі, ухвалою
від 03.05.07 розгляд справи без початку перегляду по суті було
відкладено на 17.05.07.
Врахувавши клопотання Підприємства, ухвалою суду від 17.05.07
розгляд справи було відкладено 14.06.07 без початку перегляду по
суті.
У зв'язку з перебуванням судді Савенко Г.В. на лікарняному,
розпорядженням від 11.06.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 13/435
( rs445152 ) (rs445152)
господарського суду Кіровоградської області,
призначеної до розгляду на 14.06.07, було створено колегію суддів
Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков
Є.В., судді -Ходаківська I.П., Шаргало В.I., яка розглядала справу
по суті.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено
на початку судових засідань 03.05.07, 17.05.07, 14.06.07. Відводів
складу колегії суддів Вищого господарського суду України не
заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 14.06.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 17.02.06 господарського суду Кіровоградської
області (суддя Скиба Г.М.) у задоволенні позовних вимог
Підприємству відмовлено.
Постановою від 18.05.06 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Лотоцька
Л.О., судді -Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу
Підприємства задоволено частково.
Рішення від 17.02.06 господарського суду Кіровоградської
області скасовано.
Відповідача: відділ державної виконавчої служби Маловиск
івського районного управління юстиції м.Мала Виска Кіровоградської
області, змінено на його правонаступника -державну виконавчу
службу у Маловисківському районі Кіровоградської області.
З державної виконавчої служби у Маловисківському районі
Кіровоградської області на користь Підприємства стягнуто 57 792,99
грн. шкоди, 577,92 грн. витрат по сплаті державного мита,
сплаченого при пред'явленні позову, та 288,96 грн. державного
мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
В задоволенні решти позовних вимог Підприємству відмовлено.
Постановою від 20.07.06 Вищого господарського суду України
касаційну скаргу Підприємства та касаційну скаргу Виконавчої
служби задоволено частково.
Рішення від 17.02.06 господарського суду Кіровоградської
області та постанову від 18.05.06 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду скасовано, а справу направлено на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи рішенням від 11.12.06
господарського суду Кіровоградської області (суддя Таран С.В.)
позовні вимоги Підприємства задоволено частково.
З Виконавчої служби на користь Підприємства стягнуто 58
794,23 грн. шкоди, 587,94 грн. державного мита та 37,76 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог Підприємству відмовлено.
Постановою від 08.02.07 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -
Павловського П.П., суддів -Головко В.Г., Чус О.В.) рішення
від 11.12.06 господарського суду Кіровоградської області залишено
без змін, а апеляційні скарги Підприємства та Виконавчої
служби -без задоволення.
Вказані судові рішення, винесені під час нового розгляду
справи, мотивовані тим, що вина Виконавчої служби доведена лише у
присудженій до стягнення сумі, зокрема, ухвалами від 16.02.05 та
від 30.05.05 господарського суду Кіровоградської області,
винесеними в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Щодо стягнення
123 922,01 грн. судові інстанції прийшли до висновку про
недоведеність матеріалами справи причинного зв'язку між
протиправною поведінкою Виконавчої служби та заявленою до
стягнення сумою відшкодування.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
прийнятими під час нового розгляду справи, Підприємство та
Виконавча служба звернулись до Вищого господарського суду України
з касаційними скаргами.
Підприємство у своїй касаційній скарзі просить оскаржені
судові рішення скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким
його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому
виконання рішення покласти на Казначейство.
Свої вимоги Підприємство обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема: ч. 2 ст. 9 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, ч. 1, 2, 3 ст. 35 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
,
ст. 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виконавча служба у касаційній скарзі просить рішення від
11.12.06 господарського суду Кіровоградської області та постанову
від 08.02.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог Підприємству відмовити.
Свої вимоги Виконавча служба мотивує порушенням попередніми
судовими інстанціями вимог ст.ст. 22, 1166, 1173 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, ч. 2 ст.
34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ч. 2
ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
На день розгляду справи по суті письмові відзиві на касаційні
скарги від Казначейства не надійшли.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та
дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
обставин справи, їх правову оцінку, та проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, з вересня 2001 року у провадженні
Маловисківського ВДВС перебувають судові рішення про примусове
стягнення з КСП "Родина" на користь Підприємства грошових коштів
на загальну суму 182 726,24 грн., а саме: рішення арбітражного
суду Кіровоградської області № 02-1/326/6-22 від 13.02.01 на
загальну суму 58 794,23 грн., рішення господарського суду
Кіровоградської області № 7/70/4/72 від 19.02.02 на загальну суму
17 498,51 грн. та рішення господарського суду Кіровоградської
області
№ 13/276 ( rs445152 ) (rs445152)
від 03.09.02 на загальну суму 106
433,50 грн.
Судовими інстанціями встановлено, що на підставі ст. 49
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
з вересня
2002 року перелічені виконавчі документи були об'єднані у зведене
виконавче провадження, але до теперішнього часу жодне з наведених
судових рішень не виконане у повному обсязі.
При винесенні рішення по суті спору судом першої інстанції та
під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено, що
недбала бездіяльність Маловисківського ВДВС встановлена ухвалами
господарського суду Кіровоградської області від 16.02.05 та від
30.05.05, якими дії Маловисківського ВДВС по виконанню зазначених
виконавчих документів визнанні недостатньо дієвими, та такими, що
призвели до порушень Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
. Крім того, вказаними ухвалами встановлено, що
виконавча служба не вжила відповідних заходів та не вчинила
належних дій по виконанню судових рішень, а окремі дії виконавчої
служби, зокрема, по поверненню виконавчих документів, визнані
незаконними.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що
ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 28.01.03
провадження у справі № 13/276 ( rs445152 ) (rs445152)
, рішення по якій
виконується у зведеному виконавчому провадженні разом з іншими
невиконаними рішеннями суду відносно одних і тих же стягувача і
боржника, припинено в зв'язку з ліквідацією боржника та
виключенням його з Держреєстру.
З урахуванням наведених обставин, на підставі ст. 86 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
та ст.ст. 1173-1174
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
Підприємство звернулось з
позовом про стягнення з Маловисківського ВДВС шкоди в сумі 182
726,24 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
частиною національного законодавства України є Конвенція про
захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
1950 року,
ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97
№ 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
) /далі Конвенція/. Юрисдикція
Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях,
що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що п. 1 ст. 6 1 Конвенції гарантує кожному право на
звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його
цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує
"право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто
право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це
право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави
допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу,
не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які
надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і
швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових
рішень, оскільки якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу
до судового органу та права на судове провадження, то це могло б
породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права,
який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи
Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення,
ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина
"суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19.03.97, 1997-II, р.
510, 40).
Державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність
коштів як на виправдання невиконання зобов'язань за боргом,
визначеним судовим рішенням. Проте затримка у виконанні рішення
може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не
повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається
п. 1 ст. 6 Конвенції ("Iммобільяре Саффі проти Iталії", заява N
22774/93, 74, ЄСПЛ 1999-V).
Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і
свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має
ефективний засіб захисту у відповідному національному органі
незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в
офіційній якості.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу
службу" ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
від 24.03.98 № 202/98-ВР державна виконавча
служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і
здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших
органів, а також посадових осіб відповідно до Законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і
неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу"
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
встановлено, що департамент державної виконавчої
служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі
Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація
єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
від 21.04.99 № 606-ХIV у виконавчому провадженні на дії
(бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб
державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у
здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником
може бути подана скарга до начальника відповідного органу
державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований
державний виконавець, або до суду.
За змістом ст. 86 вказаного Закону стягувач має право
звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити
стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини
цієї юридичної особи.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги, що як визначено п. 21 Постанови Пленуму Верховного
Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії
або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої
служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.03
№ 14 ( v0014700-03 ) (v0014700-03)
(далі Постанова Пленуму ВСУ) до юридичної
особи не переходять зобов'язання боржника за виконавчим
документом. Присуджені з неї на користь стягувача кошти мають
компенсаційний характер.
Відповідно до положень ст. 1173 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу"
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним
особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у
порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
У пункті 21 Постанови Пленуму ВСУ також вказано, що при
розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди
(збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця,
суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону N 202/98-ВР
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
, ст. 86 Закону N 606-XIV ( 606-14 ) (606-14)
і враховувати,
що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи
державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці,
та відповідні територіальні органи Державного казначейства
України.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що відповідно до положення абз. 2 ст. 86 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
збитки, заподіяні державним
виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні
виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку,
передбаченому законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу, на те, що ст. 1173 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень,
відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом
місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Крім того, враховується вимоги ст. 35 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, якою визначено,
що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що
відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення
коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету,
здійснюється Державним казначейством України за попереднім
інформуванням Міністерства фінансів України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по
суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в
контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у
даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в
комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що відповідно до ч. 1 ст. 4-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди здійснюють
правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій
території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог
рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне
відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами
України.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться
у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої
інстанції під час нового розгляду справи.
Проте, правовий аналіз оскаржених судових рішень свідчить, що
судами першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи
було фактично проігнорували вказівки, що містились в постанові
Вищого господарського суду України від 20.07.06 по даній справі.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що вказана постанова від 20.07.06 до вищої судової
інстанції не оскаржувалась та є чинною, а отже її вказівки були
для судових інстанцій імперативними під час нового розгляду
справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факти
порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України
наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції
касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий попередніми
судовими інстанціями не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу приватного підприємства торгівельної фірми
"Тонус-Маркет" № 09-03-1 від 09.03.07 та касаційну скаргу відділу
державної виконавчої служби Маловисківського районного управління
юстиції Кіровоградської області б/н від 06.03.07 задовольнити
частково.
Рішення від 11.12.06 господарського суду Кіровоградської
області та постанову від 18.02.07 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 13/435 ( rs445152 ) (rs445152)
господарського
суду Кіровоградської області скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
I.Ходаківська
В.Шаргало