ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р.
№ 8/233д/06 ( rs702419 ) (rs702419)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Ходаківської I.П.,
Шаргала В.I.,
розглянула
касаційну скаргу
приватного підприємства "Греді" (далі Підприємство)
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від
16.02.07
у справі
№ 8/233д/06 ( rs702419 ) (rs702419)
господарського суду
Запорізької області
за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
(далі Підприємець)
до
Підприємства
про
розірвання договору та стягнення 7 435,77 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явились;
- відповідача:
Школова Н.В. (за дов. б/н від 23.05.07) - у судовому
засіданні 24.05.07.
Ухвалою від 17.04.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко
Г.В., Данилова Т.Б., касаційна скарга Підприємства б/н від
15.03.07 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на
24.05.07, без початку перегляду справи по суті.
У зв'язку з виходом судді Ходаківської I.П. з відпустки у
судовому засіданні 24.05.07 справа розглядалась колегією суддів
Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков
Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська I.П., утвореному
розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 09.04.04.
У зв'язку з неявкою представника Підприємця у судове
засідання, ухвалою від 24.05.07 розгляд справи було відкладено на
14.06.07.
Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в
установленому порядку, документів які б свідчили про їх
неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду
України не надходило, отже усіх учасників судового процесу
відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 14.06.07
будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового
процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 14.06.07 представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляд
уучасників судового процесу було повідомлено про те, що неявка без
поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення
розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо
неможливості участі у судовому засіданні 14.06.07 до колегії
суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа
розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст
постанови Вищого господарського суду України направляється
сторонам у справі в установленому порядку.
У зв'язку з перебуванням судді Савенко Г.В. на лікарняному,
розпорядженням від 11.06.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 8/233д/06
( rs702419 ) (rs702419)
господарського суду Запорізької області, призначеної
до перегляду на 14.06.07, було створено колегію суддів у складі:
головуючий -Першиков Є.В., судді -
Ходаківська I.П., Шаргало В.I., яка розглядає справу по суті.
Рішенням від 16.11.06 господарського суду Запорізької області
(суддя Попова I.А.) позовні вимоги Підприємця задоволено частково.
З Підприємства на користь Підприємця стягнуто 3 381,96 грн.
збитків та 100,06 грн. судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Підприємцю
відмовлено.
Постановою від 16.02.07 Запорізького апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого -Мірошниченка М.В., суддів -Кричмаржевського В.А.,
Хуторного В.М.) апеляційну скаргу Підприємства залишено без
задоволення, а рішення від 16.11.06 господарського суду
Запорізької області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки умовами
спірно договору було передбачено, що підрядні роботи повинні бути
завершені не пізніше 10.12.05, а до вказаної дати такі роботи
пред'явленні до приймання не були, то права і обов'язки сторін
припинились внаслідок письмової відмови Підприємця від
зобов'язання (листом від 12.12.05), мотивованої порушенням
Підприємством своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим
попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що договір
припинив свою дію ще до моменту звернення до суду. Щодо стягнення
суми збитків судові інстанції врахували, що із загальної суми,
перерахованої Підприємцем в якості предоплати Підприємству слід
відняти вартість переданих Підприємством Підприємцю будматеріалів.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
Підприємство звернулось Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 16.11.06
господарського суду Запорізької області та постанову від 16.02.07
Запорізького апеляційного господарського суду скасувати, та
прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
Підприємцю відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права,
а саме: ч. 3 ст. 219, ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613, ч. 1
ст. 616, ч. 1 ст. 839, ст. 851, ч. 1 ст. 879 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зокрема, скаржник зазначає, що попередніми судовими
інстанціями безпідставно відхилено його доводи щодо того, що
першочергово зобов'язання по договору не виконувались Підприємцем
(щодо надання будівельних матеріалів), у зв'язку з чим
Підприємство об'єктивно не мало можливості вчасно виконати роботи
за договором.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємець щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну
скаргу Підприємства -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, 07.10.05 між Підприємцем (Замовник) та
Підприємством (Підрядник) було укладено договір підряду (далі
Договір), за змістом п. 1 якого Замовник доручає, а Підрядник
приймає на себе виконання робіт в приміщенні, розташованому за
адресою: АДРЕСА_1. При цьому, встановлено, що об'єми та вартість
робіт визначаються кошторисом (Додаток № 1 до Договору), що є
невід'ємною частиною цього Договору.
На підстав п. 2.1 Договору судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що вартість робіт складає 41 828,00 грн.
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями
встановлено, що умовами Договору визначено, що Підрядник починає
виконання робіт протягом 1 дня з дня предоплати, обумовленої в
п.п. 4.2, 4.3 Договору і отримання дозволу на здійснення робіт на
об'єкті, а робота повинна бути завершена не пізніше 10.12.05.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що пунктом 10.1
Договору сторони передбачили сплату Підрядником Замовнику штрафу у
випадку порушення строку виконання робіт, який встановлений в п.
3.3 Договору. Разом з тим, проаналізувавши спірний Договір,
попередні судові інстанції встановили відсутність в ньому пункту
3.3.
Судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі,
встановлено, що у п. 4 Договору сторони погодили, що оплата
виконаних робіт здійснюється поетапно шляхом внесення грошових
коштів на розрахунковий рахунок Підрядника: 1-й етап -предоплата
за роботи в сумі
3 500,00 грн. -здійснюється протягом 3-х банківських днів з
дня укладення Договору; 2-й етап -оплата 36 153,00 грн. за роботи
здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня підписання
сторонами акту здачі-приймання робіт; 3-й етап -кінцевий
розрахунок в сумі 38 328,00 грн.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої
та апеляційної інстанцій встановлено, що в межах дії Договору
Підприємцем було перераховано Підприємству 5 382,12 грн.
попередньої оплати.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно
до
п. 5.7 Договору на Замовника покладено обов'язок по
забезпеченню Підрядника необхідними будматеріалами для виконання
робіт.
Вирішуючи спір судові інстанції встановили, що на прохання
Замовника Підрядником за власний кошт були придбані будівельні
матеріали (паркет) на суму 2 000,04 грн., яки за актом
приймання-передачі від 14.10.05 Підприємством було передано
Підприємцю. При цьому, встановлено, що доказів оплати за одержані
від Підрядника матеріали Підприємцем суду надано не було.
Судовими інстанціями встановлено, що посилаючись на порушення
Підприємством умов Договору щодо виконання робіт у встановлений
строк, Підприємець звернувся з позовом про розірвання Договору та
стягнення з Підприємства 5 382,00 грн. збитків, перерахованих
останньому в якості попередньої оплати. Також, на підставі п. 10.1
Договору Підприємцем була нарахована сума штрафу у розмірі 1
807,65 грн., а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
246,12 грн. витрат від інфляції.
Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди встановили, що у
якості підтвердження виконання Підприємством певних підрядних
робіт на об'єкті, останнім до суду було надано проект акту
приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2005 року за формою
№ КБ-2в, проте вказаний проект акту підписаний лише з боку
Підприємства, у зв'язку з чим попередні судові інстанції прийшли
до висновку про те, що Підприємством не надано належних доказів
виконання підрядних робіт за Договором.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій було також
відхилено висновок спеціаліста Запорізької торгово-промислової
палати
№ О-2092 від 24.10.06 у зв'язку з тим, що такий висновок не
може вважатися належним доказом у справі, оскільки основним
документом, на підставі якого спеціалістом визначено об'єм
виконаних робіт на об'єкті поАДРЕСА_1, є зазначений проект акту
приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2005 року за формою
№ КБ-2в, який підписаний лише з боку Підрядника.
Доводи скаржника щодо ухилення Підприємця від приймання
виконаних Підприємством підрядних робіт, а також створення
Підприємцем перешкод у виконанні Підприємством таких робіт, що є
підставою для звільнення Підприємства від відповідальності за
невиконання договірних зобов'язань, попередніми судовими
інстанціями були відхилені як такі, що не підтверджені належними
доказами.
Врахувавши, що із загальної суми перерахованої Підприємцем
Підприємству коштів в розмірі 5 382,12 грн. слід відняти вартість
переданих Підприємством Підприємцю будматеріалів, місцевий та
апеляційний суди прийшли до висновку про можливість задоволення
позовних вимог щодо стягнення суми збитків в розмірі 3 381,96 грн.
Також, попередні судові інстанції, врахувавши відсутність
грошових зобов'язань Підприємства перед Підприємцем, дійшли до
висновку, що підстави для нарахування та стягнення суми 246,12
грн. витрат від інфляції, відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазанчає,
що відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні
виконуватись належним чином і в установлений законом строк.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
спірний Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
До зобов'язань, що виникають та існують на підставі договору
підряду застосовуються відповідні положення глави 61 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, згідно ст. 837 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу.
Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її
настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим,
замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати
відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане
очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має
право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в
разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від
договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити
виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має
право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від
договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану
частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням
договору.
При цьому, ст.ст. 850, 851 вказаного Кодексу встановлено, що
замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у
випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У
разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право
вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові
витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання
роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за
договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду
замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з
урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум,
які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням
замовником договору. Підрядник має право не розпочинати роботу, а
розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу,
устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив
неможливість виконання договору підрядником.
Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником
відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення
допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків
негайно заявити про них підрядникові. Якщо ухилення замовника від
прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи,
вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ
перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що за змістом ст.ст. 224, 225, 226 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин, який
порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо
здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані
ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,
втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,
які управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка
допустила господарське правопорушення, включаються: вартість
втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно
до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції,
сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково
витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала
збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка
зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного
виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація
моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що
порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно
повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона
позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів
щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення
розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється
права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно
попереджена другою стороною про можливе невиконання нею
зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями,
але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не
передбачено інше.
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною
відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання
зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання виконати певну
роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю
роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги)
третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням,
та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням
зобов'язання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по
суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в
контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у
даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в
комплексі.
Зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що розглядаючи справу по суті попередні судові інстанції
не врахували положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
відповідно до яких загальними засадами
цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має
грунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність,
розумність і справедливість.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що спір був розглянутий попередніми судовими
інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та
норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного,
повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності та призвело до прийняття рішення з помилковим
застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
апеляційною інстанцією не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України
наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції
касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення, ухвалені
у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Запорізької області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу приватного підприємст ва "Греді" б/н від
15.03.07 задовольнити частково.
Рішення від 16.11.06 господарського суду Запорізької області
та постанову від 16.02.07 Запорізького апеляційного господарського
суду у справі № 8/233д/06 ( rs702419 ) (rs702419)
господарського суду
Запорізької області скасувати, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
I.Ходаківська
В.Шаргало