18/136-07 Про визнання недійсним договору застави - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство бурова компанія "Букрос" звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління" про визнання недійсним Договіру застави № 359вл від 19.09.2003 р.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що договір застави не відповідає вимогам законодавства, оскільки заставлене майно є нерухомим, тому відповідно до ч.1 ст.577 ЦК України (435-15) спірний договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, що фактично не було виконано сторонами, і тому даний договір згідно ч. 1 ст.220 ЦК України (435-15) є нікчемним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 р. (суддя Петрова В.I.) в позові відмовлено.

У своїй касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Букрос" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р., прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у відсутності сторін.

Відповідач у справі не скористався правом, наданим ст.111-2 ГПК України (1798-12) , та не надіслав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного рішення господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством бурова компанія "Букрос" та Закритим акціонерним товариством "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління" було укладено договір застави майна № 359вл (в забезпечення повернення наданого за кредитним договором № 359вл від 19.09.2003 р. кредиту на суму 1000000 грн.)

Згідно умов договору застави № 359вл позивач передав в заставу відповідачеві обладнання заставною вартістю 2 192 975,72 грн., відповідно до переліку, викладеному у Додатку № 1 до договору застави.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.577 ЦК України (435-15) якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Статтею 13 Закону України "Про заставу" (2654-12) передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Поняття нерухомого майна визначає ст.181 ЦК України (435-15) .

Так, згідно з ч.1 ст.181 ЦК України (435-15) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Крім того, пунктом 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 7 лютого 2002 р. N7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 за N157/6445, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТI, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди не пов'язані фундаментом із землею.

У Класифікаторі державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна №461 (v0461224-06) від 15.03.2006 р. визначено, що нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (будівлі, споруди). Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів, що обладнання, передане позивачем в заставу (агрегати, вагони, вишки бурові, сані тощо) відноситься до нерухомого майна, а тому нотаріальне посвідчення спірного договору застави згідно чинного законодавства України, не є обов'язковим.

З таким висновком, колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може з огляду на те, що господарським судом не з'ясовано обставин, встановлення яких вимагало правильного вирішення спору. У зв'язку з цим, господарському суду слід було витребувати у відповідача правовстановлюючі документи, підтверджуючі право власності на спірне майно, зокрема, акт введення в експлуатацію, рішення виконкому чи рішення суду про визнання права власності, свідоцтво про право власності, тощо.

Не встановивши обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередня судова інстанція припустилася неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, а саме ЦК України (435-15) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,- .111-10- 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. у справі №18/136-07 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. у справі №18/136-07 скасувати, а справу №18/136-07 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.