ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р.
№ 4/687-22/75 ( rs346086 ) (rs346086)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів:
Кочерової Н.О. Гончарука П.А. Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська
парфюмерно-косметична фабрика "Едельвейс"
на постанову
від 20.03.2007 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 4/687-22/75 ( rs346086 ) (rs346086)
господарського суду Львівської
області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська
парфюмерно-косметична фабрика "Едельвейс"
до
приватного підприємця ОСОБА_1
про
стягнення 33 077,73 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Ванько С.П. директор
від відповідача не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
В березні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Львівська парфюмерно-косметична фабрика "Едельвейс" звернулось до
господарського суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про
стягнення 33 077,73 грн., з яких 32 831,49 грн. сума основного
боргу та 246,24 грн. 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що згідно усної
домовленості протягом 2002-2003 року відповідач згідно
товарно-транспортних накладних отримав від позивача під реалізацію
продукцію на загальну суму 33 234,47 грн., за яку розрахувався
частково в сумі 402,98 грн., у зв'язку з чим виникла
заборгованість в сумі 32 831,49 грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і зазначив, що
залишок боргу відповідача, як приватного підприємця, не охоплений
рішенням суду в цивільній справі і складає до 7 097,64 грн. і
відображено в акті перевірки КРУ від 05.03.2004
Разом з тим посилався на акт перевірки КРУ у Львівській
області від 05.03.2004 та рішення судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Львівської області від 02.10.2006, яким
присуджено до стягнення з відповідача 32 310,45 грн.
заборгованості, яка виникла під час роботи останнього завідуючим
складу готової продукції ТОВ "Львівська парфумерно-косметична
фабрика".
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.12.2006 (суддя Н.Березяк) в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з
необгрунтованості позовних вимог, оскільки заявлена до стягнення
сума боргу виникла внаслідок порушення позивачем правил ведення
бухгалтерського обліку
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.03.2007 (судді: Гнатюк Г.М. -головуючий, Кравчук Н.М.,
Мирутенко О.Л.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
"Львівська парфюмерно-косметична фабрика "Едельвейс" просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду і передати справу на новий розгляд до суду
першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова
апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Статтею 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
закріплено,
що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п.2 цієї статті підставою виникнення цивільних
прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином, згідно п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язанням, відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу,
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з
підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами за період
з 01.04.2002 року по 31.12.2002 року існували господарські
правовідносини, що виникли у спрощений спосіб на основі вільного
волевиявлення сторін, відповідно до яких приватний підприємець
ОСОБА_1 отримав зі складу товариства з обмеженою відповідальністю
"Львівська парфюмерно-косметична фабрика" (правонаступником якого
є товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська
парфюмерно-косметична фабрика "Едельвейс") готову продукцію під
реалізацію на загальну суму 171 612,93 грн., за яку останній
розрахувався частково в сумі 162 273,93 грн., що підтверджується
даними бухгалтерського обліку позивача (т.1 а.с. 84), у зв'язку з
чим заборгованість приватного підприємця складала 9 339,00 грн.
Разом з тим встановлено та позивачем підтверджено, що
відповідачем повернуто товару на суму 1 866,91 грн. відповідно до
акту № 3 від 17.05.2003 та оплачено прибутковим касовим ордером №
1426 від 13.02.2003 року 300,00 грн.
Господарськими судами як першої, так і апеляційної інстанції
належним чином досліджені надані відповідачем квитанції до
прибуткових касових ордерів № 459 від 30.09.02 на суму 1 750,00
грн., № б/н від 03.10.02 на суму 2 595,00 грн., № б/н від 04.10.02
на суму 3 650,00 грн., № б/н від 08.10.02 на суму 2 005,00
грн. -всього на суму 10 00,00 грн., при цьому встановлено, що
останні не були відображенні в комп'ютерному обліку та в касових
книгах позивача. Наведене свідчить про відсутність заборгованості
відповідача перед позивачем за отриману в спірному періоді
продукцію.
Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду
справи в касаційній інстанції закріплені статтею 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, погоджується з висновком судових інстанцій про
безпідставність стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1
заборгованості у сумі 7 097,64 грн., оскільки заявлена до
стягнення сума боргу виникла внаслідок порушення позивачем правил
ведення бухгалтерського обліку, що підтверджено актом перевірки
КРУ від 05.03.2004 року, постановою від 04.05.2004 року про
закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, та листом прокурора
Львівської області від 12.08.2005 року.
Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, підстав для їх скасування не
вбачається.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Львівська парфюмерно-косметична фабрика "Едельвейс" залишити без
задоволення, а постанову від 20.03.2007 Львівського апеляційного
господарського суду та рішення від 27.12.2006 господарського суду
Львівської області у справі № 4/687-22/75 ( rs346086 ) (rs346086)
без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді П.Гончарук
М.Черкащенко