ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 10859-7/0
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши
касаційну скаргу
Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у
Сумській області
на ухвалу
та постанову
господарського суду Сумської області від 04.12.2006
Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2007
у справі
господарського суду
№ 10859-7/0
Сумської області
за заявою
Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у
Сумській області
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Вперед"
про
визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника не з'явились
від боржника не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Сумської області за повернуто
заяву Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у
Сумській області (далі -заявника) про порушення провадження у
справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Вперед" (далі -боржника) з урахуванням
особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом"(далі: ( 2343-12 ) (2343-12)
"Закону").
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, заявник звернувся з
апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену ухвалу та
направити справу на новий розгляд.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
26.02.2007 апеляційну скаргу заявника залишено без задоволення,
ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, заявник звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просив скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій,
направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм
матеріального та процесуального права, а зокрема, статті 52 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та
постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіривши застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону у разі, якщо
громадянин-підприємець боржник або керівні органи
боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у
разі ненадання боржником протягом року до органів державної
податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій,
документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших
ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності
боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього
боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його
вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному
державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної
особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження
відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані
найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 названого Закону,
якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного
реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються
достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою,
доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які
підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до
нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою
особою.
Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного
державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її
місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7
ст.19 Закону).
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або
особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи
закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган)
Як було встановлено судами попередніх інстанцій,
кредитор -Шосткинська МДПI звернувся до суду з заявою про
порушення провадження по справі про банкрутство боржника та про
визнання його банкрутом на підставі статті 52 Закону, з підстав
відсутності керівних органів боржника за адресою місцезнаходження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими
особами Шосткинської МДПI, управління пенсійного фонду України в
Ямпільському районі та головою Білицької сільської ради 13.10.2006
року була проведена перевірка знаходження керівних органів
боржника за його місцезнаходженням. В результаті перевірки
встановлено, що за адресою: Сумська область, Ямпільський район, с.
Білиця, вул. Леніна - керівні органи боржника не знаходяться. За
результатами обстеження складено акт від 13.10.2006 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що єдиним
належним доказом відсутності боржника або керівних органів
боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням є наявність
такого запису в Єдиному державному реєстрі України. Таким чином,
заявником всупереч зазначеним вимогам Закону, не було надано
належних доказів відсутності керівних органів боржника за
місцезнаходженням.
З такими висновками погодився Верховний Суд України в
постанові №07/161 від 22.05.2007.
Відтак, доводи заявника про порушення судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права відхиляються.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції
згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає
підстав для скасування ухвали господарського суду Сумської області
від 04.12.2006 та постанови Харківського апеляційного
господарського суду від 26.02.2007 в даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної
податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 26.02.2007 та ухвалу господарського суду Сумської області від
04.12.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко