ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 40/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Мележик Н.I.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДП "Донецька залізниця"
на рішення
від 25.10.2005 р. господарського суду Донецької області
у справі
№ 40/255
за позовом
ДП "Донецька залізниця"
(надалі -Залізниця)
до
Управління праці та соціального
захисту населення Пролетарської
районної у м. Донецьку ради
(надалі -Управління)
про
стягнення 7497,59 грн.
за участю представників:
від позивача
- не з'явились
від відповідача
- не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2005 р. Залізниця звернулась до суду з позовом про
стягнення з Управління 7497,59 грн. збитків, понесених при
здійсненні пільгового перевезення окремих категорій громадян на
протязі 2004 р.
Управління проти задоволення позовних вимог заперечувало.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2005
р. (суддя Підченко Ю.О.) в позові відмовлено з мотивів
недоведеності та необгрунтованості пред'явлених вимог.
Не погоджуючись з рішенням, Залізниця звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом
норм матеріального та процесуального права -ст. 9 Закону України
"Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх
представників у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
У відповідності до положень ст. 9 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
збитки залізниці внаслідок
здійснення пільгових перевезень відшкодовуються за рахунок
державного або місцевих бюджетів, залежно від того, яким органом
прийнято рішення щодо надання відповідних пільг. Компенсації за
пільговий проїзд окремих категорій громадян були передбачені
Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
шляхом надання субвенцій з державного бюджету України
місцевим бюджетам.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено
судом, Залізницею в процесі розгляду справи не було доведено даних
стосовно того, які саме категорії пільговиків користувалися
пільгами з перевезень пасажирів, не надано їх перелік. Належним
чином не обгрунтований розмір заявлених до стягнення грошових
коштів.
Судом досліджено, що Залізниця у встановленому порядку не
подавала щомісяця до 25 числа уповноваженому органу розрахунки
щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці,
згідно з формою "2-пільга", як це передбачено Положенням про
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на
пільги, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від
29.01.2003 р. № 117 ( 117-2003-п ) (117-2003-п)
. Позивачем, також, не було
надано затвердженого розрахункового тарифу на послуги по
перевезенню пільгової категорії громадян, методику визначення сум
компенсації та розрахунків за ці послуги.
Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір,
пов'язаний з відшкодуванням збитків, суд вірно розподілив між
сторонами обов'язок доказування, правильно визначивши, які
юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність
збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній
причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків,
розмір відшкодування.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд вказав на
відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як
необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової
відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є
законними та обгрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 4-3, 4-7,
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув
в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізував відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, підставно відмовлено у позові. Як наслідок,
прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарським судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не
знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП "Донецька залізниця" залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2005
р. у справі № 40/255 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Мележик
С. Самусенко