ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 26/137 ( rs514643 ) (rs514643)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М. Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого
акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
21.03.2007р.
у справі
господарського суду
№26/137 ( rs514643 ) (rs514643)
міста Києва
за позовом
Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого
акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України"
до
1). Служби автомобільних доріг у Миколаївській області
2). Державної служби автомобільних доріг України
третя особа
Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України"
про
стягнення суми
за участю представників
- позивача:
1). Голобородька В.О. (довіреність №Юр/1169 від 10.07.06р.)
2). Фрейдун О.М. (довіреність №Юр/570 від 26.03.07р.)
- відповідача-1:
Софійчук I.В. (доручення №13 від 10.01.07р.)
- відповідача-2:
Левшуна Р.В. (довіреність №1-13-5-373 від 23.02.07р.)
- третьої особи:
Хоменко Л.I. (довіреність №144 від 10.05.07р.), -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського
суду від 21.03.2007р. (колегія суддів у складі:
головуючого -Григоровича О.М., суддів Гольцової Л.А., Рябухи В.I.)
залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від
15.09.2006р. (суддя Пінчук В.I.), яким в позові відмовлено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані
судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на
порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.11, 202, 881
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про джерела
фінансування дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, Закону
України "Про реконструкцію та експлуатацію на платній основі
автомобільної дороги Київ-Одеса на ділянці від Жашкова до
Червонознам'янки" ( 855-15 ) (855-15)
, ст.18 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, п.п.4.1, 6.1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.8.4.2 Закону України
"Про прибуток", ст.43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
Законом України "Про реконструкцію та експлуатацію на платній
основі автомобільної дороги Київ-Одеса на ділянці від Жашкова до
Червонознам'янки" ( 855-15 ) (855-15)
функції замовника покладені на
Державну службу автомобільних доріг України.
12.07.2004р. між відповідачем-1 (замовником) і позивачем
(підрядником) був укладений контракт №27 на виконання робіт по
реконструкції ділянки автомобільної дороги Київ-Одеса км
279+250-км-302+900 у Миколаївській області. Договірна ціна робіт
склала 173 964 267 грн. Умовами вказаного контракту (зокрема п.
11) підряднику було доручено застрахувати об'єкт реконструкції у
термін не менше ніж 3 місяці від початку будівельно-монтажних
робіт; підрядник в обгрунтованому розмірі включає ці кошти у
договірну ціну; обгрунтування коштів на страхування ризику
передбачає визначення конкретної суми страхових платежів, що
покривають можливі витрати внаслідок виникнення непередбаченої
події, яка призводить до збільшення вартості об'єкта дорожніх
робіт, та забезпечують захист майнових інтересів учасників
контракту, при цьому ця сума не повинна перебільшувати 2%
загальної кошторисної вартості об'єкта від підсумку глав 1-12
зведеного кошторисного розрахунку; витрати на страхування ризику
підрядник підтверджує копією страхових полісів та платіжними
документами про перерахування страхових платежів; замовник
узгоджує умови страхування будівельно-монтажних робіт на об'єкті.
Листами Державної служби автомобільних доріг України було
підтверджено, що розміри страхування ризиків замовника складають
2% від підсумку глав 1-12 зведеного кошторисного рахунку вартості
і доручено оформити договори на страхування дочірнім
підприємствам, в тому числі і позивачеві, але останній ще
01.07.2004р. уклав договір страхування будівельно-монтажних робіт
з ЗАТ "Страхова компанія "Егіда", про що відповідача-1 було
повідомлено лише 21.09.2004р. Згідно умов цього договору його
предметом є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних з
непередбаченими збитками внаслідок пошкодження або знищення
результатів будівельно-монтажних робіт (реконструкції), проведених
позивачем за кошти вигодонабувача, згідно договору на будівництво
при настанні страхових випадків. В даному договорі сторонами було
самостійно визначено страхову суму -368 400 000 грн. та страхову
суму платежу -7 368 000 грн.; строк дії договору -з 01.07.2004р.
по 31.12.2004р., тобто на момент укладення вказаного договору
страхування у позивача були відсутні договірні відносини з
відповідачем-1 і, відповідно, не було доручення останнього на
страхування ризиків.
Позивач, в порушення п.11.2 контракту, в якому зазначено, що
витрати на страхування ризику підрядник підтверджує копією
страхових полісів та платіжними документами про перерахування
страхових платежів протягом 2004-2006р. відповідні підтверджуючи
документи відповідачу-1 не надав.
Не зважаючи, що згідно законодавчих та виробничих норм
розрахунок суми страхування ризиків у будівництві здійснюється в
розмірі 2% від суми глав 1-12 загального кошторисного розрахунку,
позивач розрахував розмір страхового платежу в сумі 7 368 000
грн., виходячи з 2% від планової суми загальної вартості об'єкту,
на виконання умов контракту та норм ДБН Д.1.1-1-2000 відповідач-1
в повному обсязі здійснив відшкодування витрат на страхування
ризиків замовника на підставі складених позивачем довідок про
страхування ризиків по реконструкції автомобільної дороги
Київ-Одеса на ділянці від Жашкова до Червонознам'янки, відповідно
до наданих форм КБ-3, згідно листа позивача №08/2297 від
01.11.2005р.
Позивач, дійшовши до висновків, про існування у відповідача-1
заборгованості по страхуванню ризиків у розмірі 4 016 498 грн.
звернувся до господарського суду з позовом про стягнення цієї
суми. В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог додавши
до стягуваної суми інфляційні, пеню, 3% річних та штраф.
Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з
того, що оскільки договірну ціну розробляє сам підрядник (позивач)
за допомогою програмного комплексу АВК-3, то його посилання на
невірно розраховану суму страхування ризиків відповідачем-1 є
безпідставними; позивач не надав суду належних доказів того, що
відповідачі повинні відшкодувати позивачеві 4 016 095 грн. витрат
на страхування ризику; нарахування позивачем збитків від інфляції
і 3% річних безпідставні через те, що збитки від інфляції і 3%
річних нараховуються за порушення боржником грошового
зобов'язання, натомість позивач просив суд стягнути не борг, а
збитки в сумі 4 016 095 грн., понесені позивачем у зв'язку зі
сплатою страхових платежів; позивач безпідставно нарахував пеню,
оскільки пеня на суму заявлених до стягнення збитків не
нараховується, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на
приписи ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшов
до висновків про відсутність правових підстав для задоволення
позову.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши також в своїй постанові,
що сума відшкодування ризиків була сплачена виходячи із
кошторисної вартості фактично виконаних позивачем робіт; факт
сплати відповідачем-1 коштів в загальній сумі 4 825 502 грн.
підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними
дорученнями; посилання позивача на листи Державної служби
автомобільних доріг України від 15.07.2004р. №1/10.2-5а-1693 та
від 20.07.2004р. №1/10.2-5а-17.218 є безпідставним, оскільки вони
були складені та надіслані позивачеві вже після укладення ним
договору страхування від 01.07.2004р. і не передбачають обов'язку
відповідача-1 відшкодувати позивачеві всю суму коштів,
перерахованих за цим договором; позивач не надав належних доказів
того, що відповідачі повинні відшкодувати йому 4 016 095 грн.
витрат на страхування ризику, а відтак апеляційний господарський
суд дійшов до висновків про відсутність правових підстав для
скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до п.1 ст.111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо суд визнає, що
рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами на момент укладення договору
страхування у позивача були відсутні договірні відносини з
відповідачем-1 і, відповідно, не було доручення останнього на
страхування ризиків.
Згідно ст.881 ч.1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
страхування об'єкта
будівництва або комплексу робіт здійснюється підрядником або
замовником відповідно до законодавства. Цією нормою також
визначено, що сторона, на яку покладається обов'язок щодо
страхування, має надати другій стороні в порядку, встановленому
договором, докази укладення нею договору страхування, включаючи
відомості про страхувальника, розмір страхової суми та
застраховані ризики.
Таким чином висновки суду апеляційної інстанції про
відсутність договірних відносин у позивача з відповідачем-1, і як
наслідок, відсутність доручення останнього на страхування ризиків,
грунтуються на приписах ст.ст.881, 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, судами встановлено, що на виконання умов контракту
та норм ДБН Д.1.1-1-2000 відповідач-1 в повному обсязі здійснив
відшкодування витрат на страхування ризиків замовника на підставі
складених позивачем довідок про страхування ризиків по
реконструкції автомобільної дороги Київ -Одеса на ділянці від
Жашкова до Червонознам'янки (форма КБ-3).
Таким чином сума відшкодування ризиків була сплачена виходячи
із кошторисної вартості фактично виконаних позивачем робіт. Факт
сплати відповідачем-1 коштів, як встановлено судами,
підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.
Крім того, згідно ст.111 ч.2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність
обставин справи. Кожна сторона, відповідно до приписів ст.33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням ст.111 ч.2, ст.111-7 цього
кодексу, повинна доводити ті обставини справи, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої
та апеляційної інстанції.
Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених
обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин
сторін норми матеріального та процесуального права.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а
тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський
облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна
акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.03.2007р. у справі №26/137 ( rs514643 ) (rs514643)
Господарського
суду міста Києва -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало