ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 24/466
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Полку міліції особливого призначення "Беркут" при ГУ МВС
України в м. Києві
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007р.
у справі
господарського суду міста Києва
за позовом
Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційна дільниця по
ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них
Оболонського району м. Києва"
до
Полку міліції особливого призначення "Беркут" при ГУ МВС
України в м. Києві
про
стягнення 113 824, 44 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Ненько I.Г. дов. від 13.03.2007р. №41/81
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційна дільниця по
ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них
Оболонського району м. Києва" звернулось до господарського суду
міста Києва про стягнення з Полку міліції особливого призначення
"Беркут" при ГУ МВС України в м. Києві боргу в розмірі 113 824, 44
грн., з яких 69660,00 грн. -основний борг, 4876,2 грн. -штраф та
39288,24грн. -пеня.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2006р. у
справі №24/466, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 21.03.2007р. у даній справі,
позов задоволено частково. Стягнуто з Полку міліції особливого
призначення "Беркут" при ГУ МВС України в м. Києві на користь
позивача 69660 грн. 00 коп. основного боргу, 696 грн. 60 коп.
державного мита та 72 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог
відмовлено.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог
мотивовані їх обгрунтованістю з посиланням на статі 509, 525, 526
Цивільного кодексу України та докази наявні в матеріалах справи, а
в частині відмови в позові - статтею 233 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням та постановою у даній
справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить їх скасувати та
передати справу на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судом порушені та неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема
норми наказу Державного комітету статистики України та Державного
комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження
типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від
21.06.2002р. №237/5 ( v0237202-02 ) (v0237202-02)
, часина 1 статті 4-7, стаття
38, частина 1 статті 43, стаття 101 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанції, 29 червня 2004р. між Комунальним підприємством
"Шляхово-експлуатаційна дільниця по ремонту та утриманню
автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м.
Києва" (продавець, виконавець) та Полком міліції особливого
призначення "Беркут" при ГУ МВС України в м. Києві (покупець,
замовник) укладений договір поставки товарів (надання послуг) б/н
(далі Договір), відповідно до умов якого продавець (виконавець)
зобов'язався виконати роботи по асфальтуванню доріг та тротуарів
на території покупця (замовника), а покупець (замовник)
зобов'язаний прийняти і оплатити роботи на підставі актів
приймання-передачі підрядних робіт.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої та
апеляційної інстанції виходив з того, що позивач виконав умови
Договору в повному обсязі на загальну суму 116320, 00 грн., що
підтверджується актами приймання-передачі за липень та жовтень
2004р.
Полк міліції особливого призначення "Беркут" при ГУ МВС
України в м. Києві прийняв виконані позивачем роботи, але
розрахувався за них частково, а саме сплатив кошти по акту №130 за
липень 2004 року в сумі 46660, 00 грн. і не розрахувався за
виконані роботи відповідно до акту б/н за жовтень 2004р. на суму
69660, 00 грн., які і були стягнуті з відповідача на користь
позивача.
Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія
не погоджується виходячи з наступного.
Обгрунтованим визнається судове рішення, в якому повно
відображені обставини, які мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого
суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання виконаних
підрядних робіт за липень 2004р. №130 складений на виконання
іншого договору, а саме договору від 17.07.2004р. №17.07.04, а Акт
приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004р. б/н взагалі
не містить посилань на договір, що є порушенням вимог наказу
Державного комітету статистики України та Державного комітету
України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових
форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002р.
№237/5 ( v0237202-02 ) (v0237202-02)
.
Крім того, згідно наявних у справі оборотних відомостей
відповідач здійснював часткову оплату виконаних позивачем робіт за
договором від 05.07.2004р. №41-19, що не узгоджується з висновками
судів попередніх інстанцій щодо здійснення відповідачем частково
розрахунку за договором від 29.06.2004р.
Наведені обставини залишились поза увагою суду 1-ї та 2-ї
інстанції, з урахуванням чого судове рішення, що грунтується на
висновках які не відповідають фактичним обставинам справи та які
зроблені без належної оцінки доказів у справі, на переконання
колегії не можна вважати законним та обгрунтованим.
Таким чином, оскільки відповідно до частини 2 статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція- не наділена повноваженнями щодо вирішення
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової
перевірки доказів, а господарськими судами порушено вимоги статті
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
колегія вважає рішення та постанову господарських судів такими, що
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи і в
залежності від встановленого та у відповідності до діючого
законодавства вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2006р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.03.2007р. у справі №24/466 скасувати.
Справу направити до господарського суду міста Києва на новий
розгляд.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський