Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.I.

за участю представників сторін:

позивача

Фойнецького О.Д. дов. б/н від 09.01.2007 р. Онофріюка Д.В. дов. №304-340 від 06.06.2007 р.

відповідача

Лавренова Г.М. дов. №001/07 від 09.01.2007 р.

третіх осіб

1. не з'явився 2. не з'явився 3. не з'явився 4. ОСОБА_2 дов.

НОМЕР_1 5. не з'явився 6. не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс"

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р.

у справі

№20-8/119-7/296 господарського суду м. Севастополя

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс"

до

Державного підприємства "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство"

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача

1. Державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міськради 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю 3. Iнспекція державного архітектурного будівельного контролю 4. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 5. Фонд комунального майна Севастопольської міськради 6. Севастопольська міська рада

треті особи без самостійних вимог на стороні позивача

Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод"

про Доповідач: Шаргало В.I.

визнання права загальної спільної власності на майновий комплекс м'ясопереробного цеху, розміщеного за адресою: м. Севастополь, вул. Лісхозна, 2-а, та усунення перешкод у користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Югсевморсервіс" звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державного підприємства "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство", про визнання права загальної спільної власності на майновий комплекс м'ясопереробного цеху, що знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Лісхозна, 2-А.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що майно, а саме : свинарник на 200 голів (літер "А-1"), котельна (літер "аз"), адміністративно - побутовий корпус (літер "Б-1") були внесені Відкрити акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" в статутний фонд позивача. У відповіді на заяву ТОВ "Югсевморсервіс" про реєстрацію права власності на вказані об'єкти Державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міськради зазначило, що за даними інвентаризації проведеної БТI у 2005 році, вказане товариством майно на даний час є незавершеним будівництвом м'ясопереробного цеху, крім того, надані позивачем документи не є правовстановлюючими.

В подальшому місцевим господарським судом до участі у справі були залучені вищезазначені треті особи без самостійних вимог на предмет спору.

Клопотанням від 22.08.2006 року ТОВ "Югсевморсервіс" змінив предмет позову та просив визнати за ним право загальної часткової власності в розмірі 16,95% в майн овому комплексі "ковбасний цех", розташованому за адресою м. Севастополь, вул. Лісхозна, 2-А.

Клопотанням від 15.01.2007 року ТОВ "Югсевморсервіс" змінив предмет позову та просив визнати за ним право власності на майновий комплекс, що знаходиться за вказаною адресою, а також зобов'язати ДП "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство" усунути перешкоди у користуванні названим майном.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.02.2007 року (суддя Iлюхіна Г.П.), залишеним без змін Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року (судді: Латинін О.А., Заплава Л.М., Лисенко В.А.), в позові відмовлено з огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів (правовстановлюючих документів) для визнання його права власності на об'єкт нерухомості.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "Югсевморсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 12, 13 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ст.ст. 204, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що СПД ОСОБА_1 проведено реконструкцію в м'ясопереробний цех саме того свинарника, на який товариство просило визнати право власності.

У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що предметом позову (з урахуванням вищенаведених змін) є матеріально-правова вимога про визнання за позивачем права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Лісхозна, 2-А., та зобов'язання ДП "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство" усунути перешкоди у користуванні названим майном.

На підтвердження своїх вимог позивачем було подано ряд не посвідчених належним чином ксерокопій документів, оцінюючи які суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ці копії не можуть розцінюватися як докази, крім того вони спрямовані на доказування участі ВО "Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе" у будівництві таких об'єктів як свинарник на 200 голів, адміністративно-побутовий корпус, котельна. Ці об'єкти не були закінчені будівництвом і не здавалися в експлуатацію.

Однак, на теперішній час спірний майновий комплекс складається з будівель та споруд: літер -"А", "А1", "а2", "А2", "а5", "а6", "а8", "Б", "б", "В", "Г", "Д", "З", "И", "К", "Ж", мощення та огорожа. Судами встановлено, що майновий комплекс створено за рахунок коштів СПД ОСОБА_1, в результаті реконструкції об'єкта державної власності, отриманого в оренду на підставі договору оренди НОМЕР_2, укладеного між підприємцем та ДП "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство" (балансоутримувачем). Зазначена реконструкція проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо одержання всіх необхідних дозволів на виконання будівельних робіт; будівельні роботи закінчені і будівлі та споруди готуються до прийняття в експлуатацію.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Жодних документів ( перерахування коштів, виконання робіт, надання будівельних матеріалів)( перерахування коштів, виконання робіт, надання будівельних матеріалів) які б підтверджували участь ТОВ "Югсевморсервіс" у створенні вказаного майнового комплексу суду не надавались. Крім того суду не надавались докази, які б підтверджували у відповідності з вимогами ст.ст. 319, 322 Цивільного кодексу України піклування позивача про утримання спірного майна (несення витрат на утримання, сплата комунальних послуг і т. п.).

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що за твердженням позивача право власності на спірне майно виникло у нього з 1994 року, однак з вимогами про реєстрацію права власності останній звернувся до Бюро технічної інвентаризації лише у 2006 році, тобто ТОВ "Югсевморсервіс" пропущений термін позовної давності, що за правилами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України за наявності відповідної заяви є підставою для відмови у позові.

В силу вимог ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. А відтак, доводи касаційної скарги про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2007р. у справі №20-8/119-7/296 залишити без змін.