Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. -головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ніжинське пиво" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року у справі № 14/266 (15/34) Господарського суду Чернігівської області за позовом Закритого акціонерного товариства "Ніжинське пиво", м. Ніжин, до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ніжин, про стягнення 57 927,86 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ЗАТ "Ніжинське пиво" -Богма Д.Д. (дов.№525 від 12.06.2007р.);

відповідача -не з'явилися;

встановив:

У березні 2005 року позивач -Закрите акціонерне товариство "Ніжинське пиво" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 57 927,86 грн.

Вказував, що між ним та відповідачем був укладений договір про поставку продукції НОМЕР_1 від 31 березня 2004 року, відповідно до умов якого, позивач (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар власного виробництва, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за відвантажений ним товар на умовах даного договору.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання, передбаченого договором НОМЕР_1, щодо своєчасного розрахунку за одержаний товар, а саме несплату 24 984,59 грн. вартості одержаного товару та 32 117,75 грн. вартості тари, позивач просив задовольнити його вимоги.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги, згідно остаточних позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача борг за одержаний товар у сумі 30 077,54 грн. та пеню у сумі 1 616,77 грн. за період з 21 жовтня 2004 року по 10 березня 2005 року. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на поставку відповідачу та одержання останнім товару (пива) на суму 135 640,13 грн., на часткове повернення відповідачем нереалізованої продукції на суму 54,76 грн. та на часткову оплату відповідачем товару на суму 105 507,83 грн.

Спір розглядався судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом враховані вказівки Вищого господарського суду України зазначені у постанові від 19 жовтня 2005 року у справі № 15/34, повідомлено належним чином позивача та відповідача про час та місце засідання суду, перевірено доводи та заперечення сторін.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14 червня 2006 року (суддя: Книш Н.Ю.) припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості неповернутої тари в сумі 32 117,75 грн.

В задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ЗАТ "Ніжинське пиво" на користь ПП ОСОБА_1 1 525,44 грн. витрат за проведення експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року (колегія суддів у складі: Григоровича О.М. -головуючий, Гольцової Л.А. Рябухи В.I.) рішення залишено без змін.

Судові рішення, в частині припинення провадження у справі щодо вимог про стягнення вартості неповернутої тари у сумі 32 117,75 грн., мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення боргу за неповернуту тару на суму 18 518 грн. та відмову від позову в частині стягнення боргу за неповернуту тару в сумі 13 599,75 грн.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено факт передачі відповідачу або уповноваженому його представнику товару на суму 56 127,88 грн.

Щодо витрат за проведення судової експертизи то судові рішення обгрунтовані посиланнями на ст. 49 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при відмові в позові -на позивача.

У касаційній скарзі ЗАТ "Ніжинське пиво", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ЗАТ "Ніжинське пиво" (продавцем) та ПП ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір НОМЕР_1 від 31 березня 2004 року, згідно умов якого, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

В пункті 4.1. договору визначено, що поставка товару проводитися за вільними відпускними цінами, узгодженими між сторонами та приведеними у прайс-листі. Заставні та відпускні ціни можуть бути переглянуті з ініціативи продавця; коливання цін у бік зменшення або збільшення до 50% їх попередньої величини не потребує додаткового узгодження з покупцем. При недосягненні згоди про розмір вільних цін договір підлягає розірванню.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо розміру вільних цін на товар, заперечень щодо ціни відпущеного позивачем та отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні.

Згідно п. 5.5 договору моментом переходу права власності на товар, поставлений згідно цього договору, від продавця до покупця є отримання представником покупця товарно-транспортної накладної або при здачі вантажу покупцю.

Згідно п. 2 Iнструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. за № 99 (z0293-96) та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.1996 р. за № 293/1318, товари на інші товарно-матеріальні цінності відпускаються тільки за довіреністю одержувача.

Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

У випадку, коли підприємець-фізична особа доручає найманому працівнику одержувати цінності, то підприємець повинен надати довіреність.

Звертаючись до суду з позовом ЗАТ "Ніжинське пиво" стверджує, що доказом отримання відповідачем та його уповноваженим представником товару на загальну суму 135 640,13 грн. є наявність їх підписів на товарно-транспортних накладних та відбиток печатки ПП ОСОБА_1

В ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що доказів уповноваження відповідачем інших осіб на отримання у позивача товару згідно договору НОМЕР_1 від 31 березня 2004 року та товарно-транспортним накладним, як позивачем так і відповідачем не надано.

Крім того судом апеляційної інстанції з'ясовано, що відповідно до довідки Iнспектора державної служби Ніжинського МРВ УМВС в Чернігівській області, приватний підприємець ОСОБА_1 з питань отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів не звертався.

Враховуючи, що між сторонами виник спір щодо фактичного отримання Приватним підприємцем ОСОБА_1 товару згідно залучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, які знаходяться в матеріалах справи том 3 а.с. 6-160; том 4 а.с. 133-151, наявності його підписів на них, судом першої інстанції було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно статті 41 ГПК України (1798-12) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 125ц від 29 травня 2006 року, проведеної Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_1 в товарно-транспортних накладних на суму 79 512,25 грн., в грифі "Принял" виконані самим ОСОБА_1, що підтверджує факт отримання відповідачем товару за договором від 31 березня 2004 року НОМЕР_1 на цю суму.

Товарно-транспортні накладні в яких, згідно висновку вищезазначеної судово-почеркознавчої експертизи відсутній підпис відповідача -ОСОБА_1, підписи виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, судом першої та апеляційної інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги, оскільки за вказаними накладними товар отримано невстановленими особами.

За таких обставин, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належного виконання своїх зобов'язань щодо передачі товару відповідачеві на суму 56 127,88 грн., а також не доведено, що відповідач -Приватний підприємець ОСОБА_1 отримав товар, в тому числі через уповноважену особу, а тому в нього не виникло зобов'язань перед позивачем щодо оплати зазначеного товару у сумі 56 127,88 грн.

З огляду на те, що відповідачем на день подачі позову та розгляду справи проведено оплат на суму 105 507,83 грн., що перевищує вартість фактично отриманого відповідачем товару на суму 79 512,25 грн. суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем за фактично отриманий товар по договору НОМЕР_1 від 31 березня 2004 року, та правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд зазначив, що в силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що у задоволені позовних вимог ЗАТ "Ніжинське пиво" відмовлено повністю, висновок місцевого суду про те, що витрати по сплаті вартості експертизи у сумі 1525,44 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача також є обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 49 ГПК України (1798-12) .

Дані висновки грунтуються на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи і правильній юридичній оцінці наявних у ній доказів, а тому прийнятті судові рішення є законними та обгрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та на те, що апеляційним судом не прийнято до уваги та не надано правової оцінки поданим скаржником додатковим доказам щодо порядку виписки накладних та відпуску товарів на ім'я ПП ОСОБА_1 не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ніжинське пиво" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року у справі № 14/266 (15/34) залишити без змін.