6/617 Про визнання недійсними договору на транспортування природного газу та додаткових угод до нього - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року у справі № 6/617 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", м. Чернігів, до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, про визнання договору № 11-37 від 3 січня 2002 року та додаткових угод до нього недійсними,

за участю представників сторін:

позивача -ВАТ "Чернігівгаз" -Матвієнко Т.В. (дов. № 18/2578 від 25.12.2006 р.);

відповідача -ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" -Гурський М.Р. (дов. № 2-09 від 28.12.2006 р.);

У жовтні 2006 року позивач -Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору № 11-37 від 3 січня 2002 року та додаткових угод до нього недійсними.

Вказував, що між ним та відповідачем був укладений договір на транспортування природного газу для потреб населення № 11-37 від 3 січня 2002 року, в преамбулі якого зазначені посади осіб які підписали його, а саме голова правління ВАТ "Чернігівгаз" Конащук П.П. та заступник генерального директора Бабій Б.А., проте договір не був підписаний власноручно керівником ВАТ "Чернігівгаз", а підписаний невстановленою особою.

Посилаючись на ту обставину, що від імені позивача спірний договір підписано особою яка не мала повноважень його підписувати, позивач просив визнати договір на транспортування природного газу для потреб населення № 11-37 від 3 січня 2002 року та додаткові угоди до нього недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2006 року (суддя: Ковтун С.А.) у задоволені позову відмовлено

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року у справі № 6/617 (колегія суддів у складі: Григоровича О.М. -головуючий, Гольцової Л.А. Рябухи В.I.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що посадовими особами позивача були вчинені дії, які свідчать про наступне схвалення спірного договору, що у відповідності до ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) робить його дійсним з моменту його укладення.

У касаційній скарзі ВАТ "Чернігівгаз", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 3 січня 2002 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (замовником) та ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (виконавцем) було підписано договір на транспортування природного газу № 11-37, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних газопроводів до газорозподільних станцій для потреб населення, а замовник зобов'язується оплатити послуги по транспортуванню газу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що після підписання спірного договору, між позивачем в особі заступника голови правління Савченка Віталія Денисовича та відповідачем в особі заступника генерального директора Бабія Богдана Андрійовича була підписана додаткова угода № 4 від 3 грудня 2003 року до договору від 3 січня 2002 року № 11-37, якою сторони узгодили обсяги та вартість послуг по транспортуванню газу в 2004 році.

Водночас судом встановлено, що повноваження заступника голови правління ВАТ "Чернігівгаз" Савченка В.Д. щодо підписання договорів, підтверджується довіреністю від 19 грудня 2002 року № 18/1751-3 з терміном дії до 31 грудня 2004 року, виданою головою правління ВАТ "Чернігівгаз" Конащуком П.П.

Крім того судом зазначено, що з наданих відповідачем банківських виписок вбачається, що позивач здійснював оплату за надані відповідачем послуги з транспортування газу, вказуючи в призначенні платежу саме спірний договір.

Таким чином, приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивач своїми діями, (підписання додаткової угоди, здійснення оплати за договором) схвалив умови договору, а тому підстав для визнання його недійсним відсутні.

При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні тощо).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даними висновками та вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що оскаржуваний договір є дійсним з моменту його укладення та підстав для визнання його недійсним відсутні.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Твердження скаржника про порушення судом ч. 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими.

Посилання касаційної скарги на те, що місцевим господарським судом порушено принцип змагальності та процесуальної рівності сторін, оскільки справу розглянуто без участі повноважного представника ВАТ "Чернігівгаз" не заслуговують на увагу, оскільки як вірно встановлено судом апеляційної інстанції скаржником не доведено, що місцевим судом неповідомлено позивача про час і місце засідання суду.

Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" залишити без задоволення.