ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 3/161 ( rs189949 ) (rs189949)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Головного управління Державного казначейства України в
Iвано-Франківській області
на постанову
від 31.01.07 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№3/161 ( rs189949 ) (rs189949)
господарського суду
Iвано-Франківської області
за позовом
Головного управління Державного казначейства України в
Iвано-Франківській області
до
Закритого акціонерного товариства Комерційний банк
"ПриватБанк"
про
усунення перешкод у користуванні приміщенням та відшкодування
збитків в сумі 34136,77 грн.
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державного казначейства України в
Iвано-Франківській області звернулось до господарського суду
Iвано-Франківської області з позовом до Закритого акціонерного
товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 50
відсотків орендної плати в сумі 17068,38 грн. на користь позивача
та 50 відсотків орендної плати в сумі 17068,38 грн. на користь
державного бюджету, а також зобов'язання відповідача звільнити
незаконно займане приміщення по вул. Січинського, 1 в м. Калуші та
не чинити перешкод у користуванні майном.
Позов мотивовано тим, що спірна будівля площею 851 м-2
розпорядженням Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.03
( 599-2003-р ) (599-2003-р)
передана на баланс Калуському відділенню Державного
казначейства України з виділенням 531 м-2 для розміщення
Калуського міськрайонного управління юстиції на умовах оренди.
Проте частину орендованого Калуським міськрайонним управлінням
юстиції приміщення в розмірі 174,66 м-2 незаконно без укладання
договору суборенди та сплати орендної плати використовує
відповідач.
Рішенням від 12.10.06 господарський суд Iвано-Франківської
області (суддя Фрич М.М.) позовні вимоги задовольнив у повному
обсязі, визнавши їх доведеними.
Постановою від 31.01.07 Львівський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: Юркевич М.В. - головуючий, Городечна
М.I., Кузь В.Л.) рішення суду першої інстанції залишив без змін в
частині звільнення спірного приміщення, а в решті скасував.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дав невірну
правову оцінку наданому позивачем розрахунку як доказу
правильності нарахування збитків за використання відповідачем
державного майна.
Ухвалою від 26.04.07 Вищий господарський суд України
призначив до розгляду клопотання про прийняття до касаційного
провадження касаційної скарги позивача, в якій заявлено вимоги про
скасування частково постанови суду апеляційної інстанції та
прийняття нового рішення.
Ухвалою від 30.05.07 Вищий господарський суд України прийняв
касаційну скаргу до провадження, відновивши пропущений
процесуальний строк для її подання.
Касаційна скарга мотивована незаконним користуванням
відповідачем майном, яке перебуває в оперативному управлінні
позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,
судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
розпорядженням Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.03
( 599-2003-р ) (599-2003-р)
передано об'єкти цілісного майнового банківського
комплексу АКАБ "Україна", викупленого Кабінетом Міністрів України,
до сфери управління (в оперативне управління) державних органів.
Згідно з додатком №1 до даного розпорядження визначено
передати будівлю загальною площею 851 м-2 в м. Калуш Калуському
відділенню Державного казначейства України, а додатком №2
визначено орендарем частини приміщення площею 531 м-2 Калуське
міськрайонне управління юстиції.
Контрольно-ревізійним відділенням Фонду державного майна
України по Iвано-Франківської області було здійснено перевірку
умов договору оренди та ефективності використання орендованого
державного майна, що перебуває на балансі Калуського відділення
Державного казначейства України та знаходиться за адресою: м.
Калуш, вул. Степана Бандери, 1, за результатами якої складена
довідка від 28.10.05. Перевіркою встановлено, що частину
приміщення, яке орендує Калуське міськрайонне управління юстиції,
використовує Калуське відділення КБ "ПриватБанк". Загальна площа
зайнятого відповідачем приміщення склала 174,66 м-2, у тому числі
67,26 м-2 корисної площі (операційний зал) та 107,4 м-2 площі
загального користування.
Позивач листом від 11.11.05 №1-27/481 звернувся до
відповідача з вимогою звільнити незаконно зайняте приміщення.
Проте даний лист залишений відповідачем без відповіді.
Крім того, в постанові суду апеляційної інстанції зазначено
про направлення в січні 2004 року Калуським відділенням Державного
казначейства України керівнику Калуського відділення КБ
"ПриватБанк" пропозиції про укладення тимчасового договору від
01.01.04, яку відповідач не прийняв.
Відповідач обставини використання ним спірного приміщення не
спростував, а також наявність у нього законних підстав для
користування цим приміщенням не довів.
З огляду на таке суд першої інстанції, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних
вимог в частині звільнення спірного приміщення та нечинення
перешкод у користуванні цим приміщенням Калуському відділенню
Державного казначейства України.
Проте відповідно до розпорядження КМУ від №599-р
( 599-2003-р ) (599-2003-р)
від 13.10.03 спірне у справі приміщення підлягає
передачі в оренду, тобто у користування за плату на певний строк,
Калуському міськрайонному управлінню юстиції. А відтак
правовідносини стосовно усунення перешкод у користуванні цим
приміщенням стосуються прав та обов'язків Калуського
міськрайонного управління юстиції, наданих вказаним
розпорядженням.
Але судами не досліджувалися обставини щодо виконання вимог
вказаного розпорядження, укладення договору оренди, наявності у
певних осіб права користування спірним приміщенням із залученням
до участі у справі цих осіб, яких стосуються спірні
правовідносини.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуально права є в будь-якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв
рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які
не були залучені до участі в справі.
Як вбачається з позовної заяви, позивач також заявив вимоги
про стягнення з відповідача 34136,77 грн. орендної плати, зокрема,
50 відсотків -на користь позивача, а 50 відсотків -до державного
бюджету. При цьому, як вже зазначалось, позивач доводив
відсутність жодних договірних відносин з відповідачем, а також
послався на ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка регулює
відшкодування збитків.
Суд першої інстанції задовольнив позов щодо стягнення суми
34136,77 грн., у тому числі 17068,38 грн. на рахунок позивача та
17068,38 грн. на користь державного бюджету.
У мотивувальній частині рішення судом зазначено, що під
збитками позивач просить стягнути орендну плату за користування
майном, приймаючи до уваги при проведенні розрахунків розмір
займаної площі 174,66 м-2 та Методику, затверджену постановою КМУ
№786 від 04.10.95 ( 786-95-п ) (786-95-п)
; відповідач, використовуючи
державне майно, за період з 01.11.03 до 01.08.06 заборгував кошти
в сумі 34136,77 грн.
Тобто стягувана сума визнана судом збитками, розмір яких
доведений позивачем, і одночасно визначена як орендна плата.
Суд апеляційної інстанції, навпаки, визнав розмір збитків не
доведеним за відсутністю експертного висновку щодо оцінки вартості
об'єкта оренди, вчинення якого передбачено п. 8 Методики
розрахунку і порядку використання плати за оренду державного
майна.
Проте суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що
орендна плата визначена у ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
як фіксований платіж, який орендар сплачує
орендодавцю. При цьому поняття орендаря та орендодавця розкриті у
ч. 1 ст. 283 цього Кодексу, згідно з якою за договором оренди одна
сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за
плату на певний строк у користування майно для здійснення
господарської діяльності.
Тобто орендна плата є платежем, який сплачується однією з
сторін у договорі оренди іншій стороні цього договору.
Разом з тим, під збитками згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
розуміються витрати, зроблені управненою стороною,
втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,
які управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до складу
збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого,
пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог
законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим
суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених
матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок
порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток
(втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала
право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою
стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,
передбачених законом.
Статтею 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
також
визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення
її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,
які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції
прийняв рішення про стягнення збитків без застосування вказаних
норм, які регулюють склад та розмір відшкодування збитків, та
жодним чином не встановив вид стягуваних збитків, як це визначено
законом. При цьому в якості збитків судом визначено орендну плату
за користування майном без встановлення обставин наявності між
сторонами певних договірних правовідносин або ж визнання вказаної
суми упущеною вигодою із встановленням її відповідності вимогам
закону. Такої самої помилки припустився суд апеляційної інстанції,
який послався на відсутність здійснення оцінки вартості
орендованого приміщення.
Більш того, судами при розгляді справи належним чином не
з'ясовано, в чому полягають вимоги позивача щодо стягнення суми в
розмірі 34136,77 грн., визначеної ним як орендна плата.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог 4-3, 4-7,
43, 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного і всебічного
встановлення усіх обставин справи та правильного застосування
законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як
такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального
права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів
та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів
належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з
додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для
встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих
обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із
застосуванням норм законодавства, що регулюють такі
правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
12.10.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 31.01.07 у справі №3/161 ( rs189949 ) (rs189949)
скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький