ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 2-4286/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка I.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 20.03.2007р. у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ-ТРIУМФ" до ОСОБА_1,
Міського комунального підприємства Маріупольського бюро технічної
інвентаризації про захист права власності і визнання недійсною
державної реєстрації права власності на майно
Заслухавши пояснення відповідача його представника,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2006р. ТОВ "АЗОВ-ТРIУМФ" пред'явило в
господарському суді позов до ОСОБА_1, Міського комунального
підприємства Маріупольського бюро технічної інвентаризації про
захист права власності і визнання недійсною державної реєстрації
права власності на нежилі приміщення.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд
визнати недійсною державну реєстрацію права власності на нежилі
приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею
298,49 кв.м.; АДРЕСА_2, загальною площею 170 кв.м., визнати право
власності на вказані нежилі приміщення за ТОВ "АЗОВ-ТРIУМФ" і
зобов'язати Міське комунальне підприємство Маріупольське бюро
технічної інвентаризації зареєструвати право власності на
зазначені приміщення за позивачем.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від
13.12.2006р. (суддя Ястребова Л.В.) позов було задоволено, визнано
недійсною державну реєстрацію права власності на нежилі приміщення
розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 298,49 кв.м.;
АДРЕСА_2, загальною площею 170 кв.м.; визнано право власності на
вказані нежилі приміщення за ТОВ "АЗОВ-ТРIУМФ" і зобов'язано
Міське комунальне підприємство Маріупольське бюро технічної
інвентаризації зареєструвати право власності на зазначені
приміщення за позивачем.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
20.03.2007р. (судді Колядко Т.М. -головуючий, Мирошниченко С.В.,
Скакун О.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково,
рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 13.12.2006р.
частково скасовано: абзац перший резолютивної частини рішення
доповнено словом "частково", абзац четвертий резолютивної частини
рішення викладено у наступній редакції: "В іншій частині позову
відмовити". В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові
рішення і залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, позивач
не надав підтверджень неможливості явки до касаційної інстанції, а
тому воно задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 207 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд постановлює ухвалу
про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені
заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на
ведення справи (далі -Кодекс).
За змістом ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за
законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Аналогічні положення містять і пункт 1 частини 1 статті 81 та
стаття 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
в Єдиному
державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо
юридичної особи: прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають
право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без
довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні
номери фізичних осіб - платників податків (далі -Закон).
У статті 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей
Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які
підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до
нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути
використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено
відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного
реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані
в спорі з третьою особою.
Як видно з матеріалів справи позов від імені директора ТОВ
"Азов-Тріумф" (далі -Товариство) було підписано Омел'яненком О.В.
Відповідач посилався на те, що зазначена особа не є
директором Товариства, а тому не мала повноважень підписувати
позовну заяву.
Водночас зазначав, що директором Товариства є він, ОСОБА_1,
посилаючись при цьому на підтвердження свого посадового становища,
зокрема, на протокол загальних зборів товариства №3 від
03.11.1995р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб
та фізичних осіб-підприємців, де він значиться як керівник, ряд
судових рішень та порушення проти Омел'яненка О.В. кримінальних
справ, як і на те, що звільнявся за власним бажанням з Товариства
не з посади директора, а з посади інженера-технолога.
З свого боку позивач посилався на те, що Омел'яненко О.В.
наділений повноваженнями діяти від імені Товариства.
Суд цих посилань ретельно не перевіряв, зокрема, чи вносились
відомості до Єдиного державного реєстру стосовно Омел'яненка О.В.,
з приводу чого порушувались, кримінальні справи (якщо таке мало
місце) і їх результат, не здійснив належний аналіз і оцінку
судових рішень та рішень Товариства, які стосувались питання
спірної посади.
Відповідно ж до ст.ст. 212, 213 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд оцінює належність, допустимість,
достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і
взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Не усунув цих прогалин і суд другої інстанції при повторному
розгляді справи вже у порядку виконання приписів ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже враховуючи наведене, ухвалені судові рішення визнати
законними і обгрунтованими не можна, а тому вони підлягають
скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.03.2007р. та рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя
від 13.12.2006р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
I.Вовк
П.Гончарук