ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р.
№ 43/780 ( rs514622 ) (rs514622)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Палажченко О.Е. дов. від 01.11.05 р.
відповідачів
Сніжко О.Ю. дов. від 20.01.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна
інвестиційна промислово -енергетична компанія "МIПЕК"
на постанову
від 20.03.2007року Київського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 43/780 ( rs514622 ) (rs514622)
господарського суду міста Києва
за позовом
Дочірнього підприємства "Харпром" акціонерного товариства
"Харпром"
до
про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна
інвестиційна промислово -енергетична компанія "МIПЕК"
стягнення 35458,57грн.
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Харпром" акціонерного товариства
"Харпром" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна
інвестиційна промислово -енергетична компанія "МIПЕК" про
стягнення 35458,57грн.
12.12.2006 року позивач надав до суду заяву про уточнення
позовних вимог, відповідно до якої позов заявлено про стягнення з
відповідача 32 476,57 грн. (23 000,00 грн., основного боргу, 5
052,47 грн. збитків від інфляції, 1 379,10 грн. З % річних та 3
045.74 грн. витрат на юридичні послуги).
Рішенням від 20.12.2006року господарського суду міста Києва
позов задоволено в повному обсязі.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що оскільки, відповідно
до статей 11, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а
одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається
(ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
) позовні вимоги в
частині стягнення основного боргу у сумі 23 000,00 грн. підлягають
задоволенню.
Крім цього суд вказав, що відповідно до статті 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу - інфляції за весь
період прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом. Позивні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 1 379,10
грн. та інфляційних нарахувань в сумі 5 052,47 грн. підлягають
задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційна
промислово -енергетична компанія "МIПЕК" Київський апеляційний
господарський суд постановою від 20.03.2007року рішення в частині
задоволення позовних вимог про надання юридичних послуг скасував.
В решті рішення залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна
інвестиційна промислово -енергетична компанія "МIПЕК" подало до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити до
господарського суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення норм матеріального та процесуального права.
Заявник касаційної скарги звертає увагу суду на те, що судом
не було надано належної оцінки тому факту, що відповідальність
боржника сплатити суму боргу кредитору з урахуванням індексу
інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних
від простроченої суми згідно статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
настає лише за прострочення виконання грошового
зобов'язання.
Однак, як встановлено попередніми судовими рішеннями у цій
справі зобов'язання Відповідача перед Позивачем полягало у
передачі сирої нафти, а не у перерахуванні (передачі) грошових
коштів, тобто мало місце не грошове зобов'язання. Тому в даному
випадку судами було помилково застосовано норму статті 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки ця норма
відноситься виключно до грошового, а не будь-якого іншого
зобов'язання.
Заслухавши суддю - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції
та вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство "Харпром"
акціонерного товариства "Харпром" перерахувало на рахунок
товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна
інвестиційна промислово-енергетична компанія "МIПЕК" 50 000,00
грн. за товар - сиру нафту, що підтверджується доданою до
матеріалів справи належним чином засвідченою копією платіжного
дорученням № 594 від 30.07.2004 року (а.с. 9).
У зв'язку з тим, що відповідач товар не поставив, 20.08.2004
року позивач направив на адресу відповідача листа № 103 з вимогою
повернути отримані кошти (копія - а.с. 10)
Відповідач повернув отримані кошти частково - в сумі 27
000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи
належним чином завіреними копіями банківських виписок (а.с.
11-12).
Таким чином, на день подання позовної заяви заборгованість
відповідача склала 23 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що
відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею
11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги.
Але при цьому ні суд першої інстанції ні апеляційний
господарський суд не встановили які саме зобов'язання не виконав
відповідач, на підставі чого вони виникли та якими нормами діючого
законодавства врегульовані.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 20.12.2006року господарського суду міста Києва та
постанову від 20.03.2007року Київського апеляційного
господарського суду у справі №43/780 ( rs514622 ) (rs514622)
господарського
суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
міста Києва.
Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю
"Міжрегіональна інвестиційна промислово -енергетична компанія
"МIПЕК" задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач