Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г.

Фролова Г. М.

розглянувши касаційну скаргу

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року

по справі№ 35/66пд (rs286798) Господарського суду Донецької області

за позовом

Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

До

Про розірвання договору оренди

та за зустрічним позовом

До

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

Про спонукання продовжити договір оренди на п'ять років

за участю представників:

від позивача за первісним позовом:

не з'явилися

від відповідача за первісним позовом:

Дудін О. М. -директор (повн. в справі)

від прокуратури:

не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2007 року розгляд касаційної скарги Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецької області був відкладений до 12.06.2007 року.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г. М., справа розглядається в складі постійної колегії суддів, утвореної Розпорядженням Заступника Голови вищого господарського суду України від 25.08.2005 року № 02-20/13 в наступному складі: головуючий - Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представники позивача за первісним позовом та прокурор в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України явка представників сторін та прокурора обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , колегія суддів вважає, що неявка представників позивача за первісним позовом та прокурора не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) .

За згодою представника відповідача в судовому засіданні 12.06.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Ворошиловського району м. Донецька звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до колективного підприємства "Iнститут геолого-екологічних проблем Донбасу" про розірвання договору оренди від 16.11.1993 року.

Відповідач колективне підприємство "Iнститут геолого-екологічних проблем Донбасу" подав зустрічний позов, в якому просить спонукати позивача продовжити термін дії договору оренди від 16.11.1993 року на 5 років.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.08.2005 року провадження за первісним позовом припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (1798-12) , в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року рішення місцевого суду скасоване, прийняте нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2006 року постанову апеляційного господарського суду та місцевого господарського суду скасовано, справа передана на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року по справі № 35/66пд (rs286798) (головуючий суддя Приходько I. В., судді Мєзєнцев Є. I., Чернота Л. Ф.) в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року по справі № 35/66пд (rs286798) (головуючий суддя Запорощенко М. Д., судді Волков Р. В., Старовойтова Г. Я.) рішення місцевого суду залишено без змін, а апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області -без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач за первісним позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернувся з Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, постановити по справі нове рішення, яким провадження по справі припинити.

В касаційній скарзі заявник стверджує про неповне з'ясування обставин справи та невірне застосування судами норм матеріального права.

Представник відповідача за первісним позов в судовому засіданні проти вимог та доводів касаційної скарги заперечував.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача за первісним позовом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.11.1993 року між сторонами був укладений договір б/н оренди цілісного майнового комплексу Українського державного інституту мінеральних ресурсів. Пунктом 8.1 договору строк дії оренди становив з 16.11.1993 року по 16.11. 1996 року. Відповідач за первісним позовом отримав об'єкт оренди в користування, що підтверджено актом прийому-передачі.

Додатковими угодами № 1, № 2 від 31.12.1993 року, № 3, № 4 від 16.09.1996 року, №5 від 31.01.1997 року, № 6 від 01.12.1997 року, № 7 від 15.11.1999 року вносилися зміни до договору, які стосувалися розміру орендної плати та порядку її справляння, терміну дії договору.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 7 від 15.11.1999 року строк дії договору був продовжений до 31.12.1994 року.

Листом № 06-8022 від 11.11.2004 року позивач за первісним позовом повідомив відповідача про недоцільність продовження терміну дії договору оренди. Орендар в свою чергу 17.12.2004 року орендар направив Фонду пропозицію про продовження дії договору (лист № 57 від 17.12.2004 року).

Проаналізувавши зазначені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за наслідками пропозиції орендаря позивачем за первісним позовом був виданий наказ № 119 від 31.01.2005 року по створенню комісії з інвентаризації державного майна.

Листом № 06-4451 від 10.06.2005 року позивач повідомив орендаря про перехід на автоматизацію процесу контролю надходження орендних платежів та просив дотримуватись відповідного порядку при заповненні платіжних доручень по сплаті орендних платежів.

На момент розгляду справи позивач продовжує приймати від орендаря орендну плату.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанову Вищого господарського суду України від 21.02.2006 року, суд першої інстанції дослідив обставини вручення листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 11.11.2004 року № 06-8022 про недоцільність продовжувати дію договору оренди ЦМК від 16.11.1993 року. З цією метою місцевим судом були отримані в порядку ст. 30 ГПК України (1798-12) пояснення посадової особи Суділовської Н. I. Відповідно до п. 31.6.12 Порядку пересилання поштових відправлень при надходженні на адресу юридичної особи рекомендованих відправлень дозволяється вручати їх під розписку в реєстрі. На запит місцевого суду було отримано відповідь Донецької дирекції Поштамту про те, що реєстру не можуть бути надані суду до огляду, оскільки останні відсутні у зв'язку із закінченням терміну зберігання (1 рік). На підставі цього місцевий суд дійшов висновку про те, що не виключається можливість отримання рекомендованого листа саме таким способом, який передбачений п. 31.6.12 Порядку.

Враховуючи вище зазначені обставини, які місцевий суд вважав встановленими, він дійшов висновку про те, що фактично між сторонами були вчинені дії на продовження терміну дії договору оренди ЦМК після 31.12.2004 року, а тому спірний договір є чинним на момент розгляду справи місцевим судом.

Виходячи з цього, місцевий суд відхилив клопотання прокурора, підтримане позивачем, про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ухилення орендаря від обов'язків по проведенню капітального ремонту. При цьому судом зазначено, що в силу приписів ст. 783 ЦК України (435-15) орендодавець має право вимагати розірвання договору, якщо орендар не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок його проведення був покладений на орендаря. Розділом IV спірного договору передбачено, що обов'язок по проведенню капітального та поточного ремонту орендованих основаних виробничих фондів покладений на орендаря.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що спірний договір продовжує діяти на момент розгляду спору, оскільки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області не були додержані передбачені чинним законодавством (ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ) щодо припинення дії договору оренди після закінчення терміну, на який він був укладений.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд.

Частиною 1 статті 43 ГПК України (1798-12) передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (із змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції вважає, що рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції цим вимогам не відповідають.

Так, досліджуючи обставини вручення орендарю листа позивача за первісним позовом про недоцільність продовження договору оренди, поза увагою судів залишився зміст цього листа та, відповідно, правові наслідки, які він тягне. Зазначене є суттєвим для вирішення питання щодо оцінки дотримання позивачем за первісним позовом порядку припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням його терміну.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

В матеріалах справи наявний лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.07.2005 року № 6463/29-9.10, в якому міністерство зазначає про необхідність подальшої оренди цілісного майнового комплексу відповідачем за первісним позовом.

Однак зазначеному документу не була надана оцінка судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами по справі, зокрема, листом позивача від 10.06.2005р. № 06-4451, наказам позивача № 119 від 31.01.2005 року та № 192 від 15.03.2005 року, що свідчить про недотримання місцевим судом приписів ст. 43 ГПК України (1798-12) , а також про невиконання вказівок суду касаційної інстанції, що є порушенням ст. 111-12 ГПК України (1798-12) .

В листі орендаря від 17.12.2004 року № 57 серед іншого зазначається про внесення необхідних змін до договору оренди стосовно розміру орендної плати. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент вирішення спору орендар сплачує, а орендодавець приймає орендні платежі. При цьому судами не було проаналізовано, в якому розмірі сплачується орендна плата, чи був змінений її розмір після 31.12.2004 року, чи була згода сторін на це.

Встановивши, що позивачем за первісним позовом був виданий наказ №119 від 31.01.2005 року "Про створення інвентаризаційної комісії і комісії з оцінки вартості державного майна -цілісного майнового комплексу "Iнститут геолого-екологічних проблем Донбасу", а також те, що в подальшому цей наказ був скасований наказом позивача № 192 від 15.03.2005 року, у зв'язку з ненаданням у встановлений термін документів по інвентаризації та оцінці вартості державного майна цілісного майнового комплексу "Iнститут геолого-екологічних проблем Донбасу", суд не досліджували питання виконання цих наказів, результатів роботи створених комісій тощо, зокрема, чи були надані орендарем відповідні документи для проведення інвентаризації та оцінки вартості державного майна, чи була визначена інша вартість орендованого майна і, відповідно, новий розмір орендної плати. Оскільки суди дійшли висновку, що зазначені вище комісії були створені і зв'язку із зверненням відповідача про продовження дії договору оренди, зазначені обставини можуть вплинути на правильну кваліфікацію дій сторін стосовно спірного майна, зокрема, щодо продовження терміну дії договору оренди.

Стверджуючи про недоведеність позивачем ухилення відповідачем від здійснення капітального ремонту об'єкта оренди, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на висновок будівельно-технічної експертизи від 12.02.2004 року, що також свідчить про порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Питання продовження дії договору оренди безпосередньо впливає і на рішення суду по зустрічному позову про продовження строку дії договору оренди.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, оскільки відповідно до ст.111-7 ГПК України (1798-12) встановлення обставин справи та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року по справі № 35/66пд (rs286798) та рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року по справі № 35/66пд (rs286798) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.