ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р.
№ 18/554 ( rs515448 ) (rs515448)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Мельникова Ю.М. дов. від 01.06.07 р.
відповідачів
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Луганськпродукт"
на постанову від 13.03.2007 року Луганського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 18/554 ( rs515448 ) (rs515448)
господарського суду Луганської області
за позовом
Приватного підприємства "Анастасія Т"
до про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Луганськпродукт" стягнення 20000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Анастасія Т" звернулось до
господарського суду Луганської області з позовною заявою про
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Луганськпродукт" заборгованості у сумі 20000 грн. 00 коп. за
відпущені продукти харчування.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.07
позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача
стягнуто борг у сумі 20000 грн. 00 коп.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що вимоги позивача є
доведеними.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт" Луганський
апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2007року
рішення залишив без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Луганськпродукт"подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, а справу направити до господарського суду першої
інстанції на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про порушення норм процесуального права, а саме судом було неповно
з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, та
залишились недоведеними обставини справи, які господарський суд
Луганської області визнав доведеними,
Заслухавши суддю - доповідача та пояснення у судовому
засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанови у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами стосовно розрахунків за
отриману продукцію.
Судами при розгляді справи встановлено з посиланням на
матеріали справи, що позивач за накладною №А-026059 від 31.10.05
року відпустив відповідачу продукти харчування на загальну суму
56714 грн. 40 коп., що не спростовано відповідачем.
Відповідач в період з 30.11.05 року по 14.12.05 року частково
оплатив отримані від позивача за накладною №А-026059 від 31.10.05
року продукти харчування у сумі 36714 грн. 40 коп., що
підтверджується матеріалами справи і не спростовано позивачем.
Вартість залишку неоплачених продуктів харчування, що
отримані відповідачем від позивача за вищевказаною накладною
склала 20000 грн. 00 коп.
Згідно з частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
Позивач 25.10.06 року направив відповідачу повідомлення
№24/10 від 25.10.06 року, яким заявив останньому вимогу оплатити
залишок неоплачених продуктів харчування у сумі 20000 грн. 00 коп.
У відповіді від 31.10.06 року №44 відповідач зазначив, що не
буде сплачувати вказану суму, оскільки листом від 19.12.05 року
він повідомляв позивача про необхідність забрати товар, однак
позивач відповіді не надав. У подальшому продукти харчування стали
непридатні для використання.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11
цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із
дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також
із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією
породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення
цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші
правочини.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
У відповідності з частиною 1 статті 181 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарський договір за загальним
правилом складається у формі єдиного документа, підписаного
сторонами та скріпленого печатками.
Допускається укладання господарських договорів у спрощений
спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами,
телефонограмами то що.
Отже суди дійшли обгрунтованого висновку, що вартість залишку
неоплачених продуктів харчування, що отримані відповідачем від
позивача за накладною№А-026059 від 31.10.05 року в сумі 20000 грн.
00 коп. підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарськими
судами як першої так і апеляційної інстанції в порядку статті 43,
101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянуті в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; надана належна юридична оцінка
наданим сторонами доказам та зроблено обгрунтований висновок про
задоволення позовних вимог.
Апеляційною інстанцією також досліджені та обгрунтовано
спростовані заперечення відповідача, викладені в апеляційній
скарзі.
Аналогічні заперечення відповідач виклав і у касаційній
скарзі.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та
процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать
матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що
відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не входить до компетенції касаційної
інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Луганської області від 19.01.07
року та постанову Луганський апеляційний господарський суд від
13.03.2007року у справі № 18/554 ( rs515448 ) (rs515448)
господарського суду
Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Луганськпродукт" -без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач