Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. -(доповідача у справі),

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2007

у справі№40/9пд (rs427877) господарського суду Донецької області

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Маріупольської міської ради

про зобов'язання поновити дію договору,

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явились

відповідача: Ботман О.О. -за довіреністю від 23.04.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2007 року (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено; зобов'язано Маріупольську міську раду поновити дію договору від 13.07.2001р. за НОМЕР_1 оренди земельної ділянки, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою строком на 5 років з 13.07.2006р. до 13.07.2011р. на умовах передбачених цим договором; стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. витрат зі сплати державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2007р. (судді Волков Р.В. -головуючий, Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.) рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2007 року скасовано; в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить постанову скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приписи ст. 13 Конституції України (254к/96-ВР) визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України (254к/96-ВР) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16.05.2001р. НОМЕР_2 між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) та Маріупольською міською радою (орендодавець), було укладено договір оренди земельної ділянки від 06.07.2001р., за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельні ділянки із земель загального користування міської ради у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років для встановлення торгових кіосків з реалізації продовольчих товарів, у Приморському районі м. Маріуполь, що знаходяться за адресами: площею 9кв.м. на вул. Латишева, 33, та площею 16кв.м., на вул. Латишева, 23.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що по закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що строк дії договору НОМЕР_1від 06.07.2001р. закінчився 06.07.2006.

Предметом позовних вимог позивач визначив: поновити дію договору оренди спірних земельних ділянок, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою з 13.07.2006р. до 13.07.2011р. на тих самих умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (161-14) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 33 вказаного Закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як вбачається з обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, Маріупольською міською радою не приймалось рішення про поновлення договору оренди спірних земельних ділянок після 06.07.2006р. Навпаки, суд апеляційної інстанції встановив, що листом НОМЕР_3 від 19.05.2006р. за підписом першого заступника міського голови, відмовлено в продовженні строку договору оренди на земельні ділянки по вул. Латишева, 23 та 33.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушення м його виключного передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що за відсутності рішення Маріупольської міської ради про поновлення спірного договору та продовження права позивача щодо оренди спірних земельних ділянок після 06.07.2006р., позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню, тому суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки їм була надана вичерпна оцінка апеляційним судом. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) .

Твердження оскаржувача про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2007р. у справі №40/9пд (rs427877) залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.