Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка I.В., Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007р. у справі за скаргою Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на дії посадових осіб Державної виконавчої служби м. Києва, заінтересовані особи: Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, Державна виконавча служба у Подільському районі м. Києва

Заслухавши пояснення представників заінтересованої особи - Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, заявника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд

У С Т А Н О В И В :

У січні 2007 року Головне управління Державного казначейства України у м. Києві пред'явило в господарському суді скаргу на дії посадових осіб Державної виконавчої служби м. Києва, і просило суд визнати неправомірними дії посадових осіб Державної виконавчої служби м. Києва з відкриття та поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №35/218-39/83 від 31.07.2006р.; скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження від 30.11.2006р. №566/1 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №35/218-39/83 від 31.07.2006р.;скасувати постанову №566/1 від 12.12.2006р. про накладення штрафу на начальника Головного управління Державного казначейства України у м. Києві Токаря Д.К. в розмірі 680 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2007р. (суддя Літвінова М.Є.) у задоволенні скарги було відмовлено.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007р. (судді Синиця О.Ф. -головуючий, Пантелієнко В.О., Смірнова Л.Г.) ухвалу господарського суду м. Києва від 12.02.2007р. скасовано частково, провадження про накладення штрафу на начальника Головного управління Державного казначейства України у м. Києві Токаря Д.К. припинено, в іншій частині ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у м. Києві просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити скаргу на дії посадових осіб Державної виконавчої служби м. Києва у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є оскарження постанов Державної виконавчої служби міста Києва про відкриття виконавчого провадження та його поновлення, відповідно, від 17.08.2006р. та 30.11.2006р., а також постанова №566/1 від 12.12.2006р. про накладення штрафу на начальника Головного управління Державного казначейства України у місті Києві Токаря Д.К. в розмірі 680 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в країні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2006р. було стягнуто з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 83731 грн. матеріальної шкоди, 837,31 грн. державного мита, 48,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 151,14 грн. за проведення судової експертизи.

На виконання вказаного рішення було видано два накази з однією датою і номером (від 31.07.2006р. №35/218-39/83), один про стягнення з Державного бюджету України на користь стягувача зазначених сум, другий, про зобов'язання Управління державного казначейства у м. Києві провести згадувані виплати на користь стягувача. (а.с. 79 -89 т.3)

Як видно з матеріалів справи зазначені накази були отримані представником стягувача 02.08.2006р. (а.с. 88 звор., 89 звор. т.3)

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Разом з тим за наведеним Законом передбачено виконання рішень і іншими органами, зокрема, частиною 2 статті 9 цього Закону передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписом частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України (2542-14) при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в які вони не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Згідно ж статті 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , статті 33 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) безспірне списання коштів з рахунків Державного бюджету України здійснюється виключно органами Державного казначейства України.

Суди як першої, так і другої інстанції, з огляду положень наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не з'ясували належним чином питання про те, за яким наказом (наказами) суду було порушено виконавче провадження, якщо і за наказом про стягнення з Державного бюджету зазначених сум, то чи відповідало це приписам наведених норм Законів, це з одного боку.

З іншого, чи пред'являвся Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві наказ про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бут подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судами ж не досліджувалось питання дотримання заявником строків звернення зі скаргою до суду щодо оспорюваних постанов, зокрема, стосовно постанови про порушення виконавчого провадження.

Крім того, у зв'язку з прийняттям Закону України від 22.12.2006р. №521-V "Про внесення змін до законів (521-16) України (202/98-ВР) та "Про виконавче провадження" (606-14) щодо реформування органів державної виконавчої служби та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006р. №1622 (1622-2006-п) "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби", які набрали чинності 16.01.2007р., суди не перевірили, хто є правонаступником (з відповідною реєстрацією і статусом юридичної особи) органів державної виконавчої служби по даній справі і, в залежності від встановленого, обговорити питання залучення їх до участі у справі.

Водночас припиняючи провадження в частині скарги на постанову про накладення штрафу, суд другої інстанції не зазначив, до юрисдикції якого суду відноситься її розгляд.

Отже, враховуючи наведене, ухвалені судові рішення визнати законними і обгрунтованими не можна.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з'ясувати дійсні обставини справи, і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-13 Господарського процесуального кодексу (1798-12) України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 12.02.2007р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.