ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р.
№ 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
Ковальова Л.В. -дов. від 08.06.2007 року
відповідача
Тарасова Н.В. -дов. від 31.12.2006 року
третьої особи
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з
ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2007
року
у справі
№ 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
господарського суду Донецької області
за позовом
Приватного виробничого підприємства "Гірник-95"
до
Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з
ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"
третя особа
Територіальне управління Держнаглядохоронпраці по Донецькій
області
про
зобов'язання відшкодувати збитки в сумі 1 101 016, 31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне виробниче підприємство "Гірник-95" звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом до Державного
підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств" про зобов'язання
відповідача відшкодувати збитки в сумі 1 101 016, 31 грн.
11.01.2006 року позивач, в порядку статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, подав доповнення до
позовної заяви, в яких просив додатково до основних вимог
зобов"язати відповідача відшкодувати збитки Приватного виробничого
підприємства "Гірник-95" у сумі 445 827, 55 грн.
18.05.2006 року позивач, в порядку статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, подав доповнення до
позовної заяви, в яких просив додатково до основних вимог
зобов"язати відповідача відшкодувати збитки Приватного виробничого
підприємства "Гірник-95" у сумі 270 887, 03 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на порушення Порядку
ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств
Міністерства вугільної промисловості, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року № 939
( 939-97-п ) (939-97-п)
, та не зважаючи на заперечення позивача, відповідач
зупинив водовідлив шахти "Цетральна", про що повідомив Приватне
виробниче підприємство "Гірник-95" листом від 03.12.2002 року. Для
запобігання затоплення гірних виробіток позивач був змушений
провести ремонтно-будівельні роботи по оснащенню водовідливу,
внаслідок чого він зазнав збитків, які й просить стягнути з
відповідача в судовому порядку.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2006
року (суддя: Семенюшко Г.Р.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року
(судді: Кулебякін О.С. - головуючий, Волков Р.В., Запорощенко
М.Д.) у справі № 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
господарського суду Донецької
області, позовні вимоги задоволено частково. Відмовлено у
стягненні суми 387 359, 44 грн. Стягнуто з Державного підприємства
"Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та
вуглепереробних підприємств" на користь Приватного виробничого
підприємства "Гірник-95" 1 430 371, 45 грн., витрати по сплаті
державного мита в сумі 14 303, 72 грн., витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 92, 85
грн.
13.12.2006 року господарським судом Донецької області було
прийнято додаткове рішення у справі № 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
господарського суду Донецької області, яким резолютивну частину
рішення від 05.12.2006 року доповнено абзацом 4 наступного змісту:
"Стягнути з Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з
ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"
на користь Приватного виробничого підприємства "Гірник-95" витрати
по сплаті судової експертизи в сумі 11803,49грн."
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних
підприємств Міністерства вугільної промисловості, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року №
939 ( 939-97-п ) (939-97-п)
, зазначають про те, що вимоги позивача є
обгрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню
частково в сумі 1 430 371, 45 грн. Крім того, апеляційний суд
зазначає, що аргументи відповідача про те, що він не має з
позивачем ніяких договірних відносин, а тому задоволення позову
суперечить статтям 224, 225 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 623 Цивільного кодексу України, є юридично
неспроможними.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Державне підприємство
"Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та
вуглепереробних підприємств" звернулось до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року у справі №
11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
господарського суду Донецької області, в якій
просить рішення господарського суду Донецької області від
05.12.2006 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.03.2007 року у справі № 11/381
( rs307011 ) (rs307011)
господарського суду Донецької області скасувати
повністю, а в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне
застосуванням судом норм матеріального та процесуального права,
зокрема, статей 4-2,- 4-3, 41- Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статей 224, 225 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 623 Цивільного кодексу України.
Зокрема, заявник зазначає про те, що позивач порушив всі
встановлені законодавством норми, в тому числі і правила безпеки в
вугільних шахтах.
Додаткове рішення від 13.12.2006 року сторонами не оскаржено.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
рішення господарського суд Донецької області від 05.12.2006 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.03.2007 року у справі №11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
залишити без змін, а
касаційну скаргу -без задоволення, посилаючись на те, що постанова
є обгрунтованою.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 року № 939
( 939-97-п ) (939-97-п)
затверджено Порядок ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства
вугільної промисловості та перелік збиткових вугледобувних
підприємств Міністерства вугільної промисловості, що ліквідуються.
Однією з шахт, які були включені до затвердженого переліку
була шахта "Центральна".
Крім того, даною Постановою Кабінету Міністрів України від
27.08.1997 року № 939 ( 939-97-п ) (939-97-п)
на Міністерство вугільної
промисловості покладено завдання забезпечити здійснення заходів
щодо ліквідації зазначених підприємств відповідно до затвердженого
Порядку.
Відповідно до пункту 6 Порядку ліквідація гірничого
підприємства проводиться за відповідним проектом (за наявності
техніко-економічного обгрунтування - робочим проектом), який
пройшов комплексну державну експертизу і затверджений
Мінвуглепромом.
Проект ліквідації складається з соціально-економічного
обгрунтування, технічного рішення, пропозицій щодо можливого
відновлення гірничих робіт, використання гірничих виробок,
будівель та споруд, заходів, спрямованих на запобігання
небезпечному впливу на діючі підприємства, стан довкілля та
здоров'я людей, а також на подолання негативних
соціально-економічних наслідків такої ліквідації.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Мінвуглепром визначає
підприємства, на які покладаються функції з проведення відповідно
до затвердженого проекту ліквідації гірничого підприємства
заходів, спрямованих на подолання соціально-економічних,
гідроекологічних та інших негативних наслідків цієї ліквідації, та
із здійснення постійного контролю стану гірничого підприємства, що
ліквідується або ліквідовано.
Роботи з фізичної ліквідації гірничого підприємства
виконуються відповідно до затвердженого проекту за умови
забезпечення захисту територій і водоносних горизонтів від
небезпечного впливу, пов'язаного з відновленням рівня грунтових
вод та гідроекологічної безпеки на діючих підприємствах та
прилеглих територіях, де внаслідок попередньої діяльності
підприємства і після його фізичної ліквідації погіршується або
може погіршитися геологічна та гідроекологічна ситуація (пункт 11
Порядку).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до
пункту 2.1 Статуту Державного підприємства "Донецька обласна
дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних
підприємств" дане підприємство створене з метою здійснення
некомерційної (без мети одержання прибутку) господарської
діяльності, а саме: для організації та контролю за виконанням
заходів та робіт з ліквідації збиткових вуглепереробних
підприємств.
Згідно із підпунктом 2.2.4 Статуту предметом діяльності
підприємства зазначено, зокрема, забезпечення дотримання правил
безпеки на збиткових вугледобувних та вуглепереробних
підприємствах, що ліквідуються.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що
19.09.2001 року був затверджений проект затоплення шахти
"Центральна", а наприкінці 2001 року завершено коректування
зазначеного проекту, в якому було змінено лише проектні рішення
відносно надземного комплексу -він зберігався для подальшого
використання Приватним виробничим підприємством "Гірник-95". Разом
з цим будь-яких змін щодо гірничих виробіток, які експлуатує
позивач коректировкою проекту не передбачалось.
Відповідно до проекту ліквідації шахти "Центральна" увесь
водоприток у кількості 710м-3/год буде надходити на шахту ім.
Леніна, а рівень затоплення виробленого простору шахти
"Центральна" установиться на відмітці мінус 295м.
В проекті також зазначено, що встановити кількість води, що
перетікає на шахту ім. Леніна, неможливо, тому проектом
передбачено повне затоплення всіх гірничих виробок шахти
"Центральна" до відмітки плюс 133,5 м.
При цьому, суди зазначили, що у травні -червні 2001 року
частина майна ліквідованої шахти "Центральна" була приватизована
Приватним виробничим підприємством "Гірник-95".
Гірничі виробки Приватного виробничого підприємства
"Гірник-95" є частиною виробленого простору шахти "Центральна",
однак, деякі з них знаходяться на відмітці мінус 300м.
Проте, як було зазначено вище, проект ліквідації шахти
"Центральна" передбачає рівень затоплення її виробленого простору
на позначці мінус 295м.
Врахувавши викладене, суди дійшли висновку, що проектні
роботи пов'язані з ліквідацією шахти "Центральна" передбачають
затоплення гірничих виробіток та підземного обладнання, що
належить Приватному виробничому підприємству "Гірник-95" на праві
власності, тобто створюють реальну загрозу його майну і безпечному
веденню гірничих робіт.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Приватне
виробниче підприємство "Гірник-95" звернулося до відповідача з
листом № 335 від 21.08.2002 року, в якому зазначило, що заперечує
проти припинення відкачки води і наполягає на зміні проекту з
урахуванням інтересів Приватного виробничого підприємства
"Гірник-95". Однак, відповідач припинив роботу водовідливу шахти
"Центральна", про що надіслав позивачу лист № 01-10/2003 від
03.12.2002 року.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що Державне
підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств" відповідно до вимог
чинного законодавства не забезпечило запобігання небезпечного
впливу ліквідації шахти "Центральна" на діяльність Приватного
виробничого підприємства "Гірник-95", що призвело до притоку води
в гірничі виробітки Приватного виробничого підприємства
"Гірник-95".
Приватним виробничим підприємством "Гірник-95" за власний
рахунок було придбано необхідне обладнання та проведено роботи по
відкачуванню води з метою запобігання затопленню гірничих
виробіток.
Проте, судами не взято до уваги те, що Державне підприємство
"Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та
вуглепереробних підприємств" засноване на державній власності
відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від
05.06.2003 року № 280, згідно з наказом Міністерства палива та
енергетики України від 21.01.2004 року № 32 ( v0032558-04 ) (v0032558-04)
,
шляхом виведення зі складу Об'єднання "Українська державна
об'єднана дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних,
вуглепереробних і торфодобувних підприємств".
Також, судами не звернуто увагу на пункт 3.2 Статуту
відповідача, згідно якого підприємство є правонаступником прав та
обов"язків ДП "Української державної компанії з реструктуризації
підприємств вугільної промисловості ("Укрвуглереструктуризація")
згідно з розподільчим балансом.
В матеріалах справи відсутній розподільчий баланс частини
майна, прав та обов'язків юридичної особи, що робить неможливим
з'ясувати, які саме права та обов"язки перейшли Державному
підприємству "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств".
Крім того, взявши до уваги висновок №140/24
судово-економічної експертизи від 26.10.2006 року підписаний
судовим експертом Машиніченко О.А., суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку, що загальна сума витрат понесених
позивачем, у зв'язку з відкачкою додаткового притоку води
становить 1 430 371,45грн.
Частинами 1 та 3 статті 41 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що для роз'яснення
питань, що виникають при вирішенні господарського спору і
потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову
експертизу.
Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним
організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють
необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову
експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе
обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Отже, виходячи із змісту даної норми, суд управі призначити
проведення експертизи з визначенням експертної установи або
доручити проведення експертизи безпосередньо експерту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що господарський суд
Донецької області ухвалою від 16.08.2006 року у справі № 11/381
( rs307011 ) (rs307011)
доручив проведення бухгалтерської судової експертизи
судовому експерту Машиніченко О.А. та зобов'язав останнього
направити до господарського суду Донецької області після
проведення судової бухгалтерської експертизи відповідний висновок
та обгрунтований рахунок на сплату виконаних робіт, копію
ліцензії, належним чином завірену.
Проте, в матеріалах справи (а.с.5-28 т. 3) знаходиться
висновок №140/24 судово-економічної експертизи від 26.10.2006
року, підписаний судовим експертом Машиніченко О.А., при цьому
відповідна ліцензія (свідоцтво) в матеріалах справи відсутня.
Крім того, рахунок-фактура №СФ-000014 від 19.10.2006 року (та
платіжне доручення від 20.10.2006 року № 465) за судову експертизу
№ 140/24 у справі № 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
виписана ТОВ "КИПТ "Бізнес
Юрист", що ставить під сумнів, хто саме проводив судову експертизу
у справі № 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція- не
наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність
того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також
враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова
суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене,
з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого
та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька обласна
дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних
підприємств" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.03.2007 року у справі № 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
господарського суду
Донецької області та рішення господарського суду Донецької області
від 05.12.2006 року у справі № 11/381 ( rs307011 ) (rs307011)
господарського
суду Донецької області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова