ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р.
№ 7/689
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака I.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Акціонерна
компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2006р.
та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2007р.
у справі №7/689
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна
компанія
"Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
до Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник-3"
про стягнення 47 174,09 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Фурса О.А. (голова Правління),
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія
"Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного
кооперативу "Приладобудівник-3" і просило суд стягнути з
останнього 41 366,13 грн. основного боргу, 4105,95 грн.
інфляційних втрат, 191,25 грн. пені, 1 510,76 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням
відповідачем своїх зобов'язань за договором №01768/4-08 від
05.02.2003р. на послуги водопостачання та водовідведення щодо
оплати наданих позивачем у період з 01.10.2003р. по 01.09.2006р.
послуг.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те,
що згідно показників приладу, нарахування з жовтня 2003р. по
вересень 2006р. становить 35 821,17 грн., а згідно нарахувань
позивача 51 494,33 грн. Таким чином, різниця в нарахуваннях
становить 15 673,21 грн. Окрім того, відповідач зазначає, що
заборгованість перед позивачем на день звернення позивача до суду
становила 5 590,85 грн., а після порушення провадження у даній
справі - 1 813,93 грн., оскільки відповідачем сплачено 3 766,92
грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2006р.
(суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 12.03.2007р. (головуючий,
суддя Вербицька О.В., судді Коваленко В.М., Пантелієнко В.О.),
позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 1
813,93 грн. основного боргу, 18,19 грн. пені, 368,54 грн.
інфляційних втрат, 187,62 грн. 3% річних. В частині стягнення суми
основного боргу у розмірі 3 766,92 грн. провадження у справі
припинено. В решті позовних вимог відмовлено.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що у відповідача
існує заборгованості перед позивачем за договором №01768/4-08 від
05.02.2003р. на час ухвалення рішення у даній справі за заявлений
позивачем період лише у сумі 1 814,93 грн., яка підлягає
примусовому стягненню з урахуванням 3% річних та інфляційних
втрат, передбачених ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а також пені,
передбаченої п.4.2. договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального
та процесуального права, та ухвалити нове рішення про стягнення з
відповідача заборгованості у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя
у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші
особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і
заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється
суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої
повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та
всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом
доказування у даній справі.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох
інстанцій дійшли правильного висновку про застосування до спірних
правовідносин положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що набрав чинності
01.01.2004р., оскільки вони продовжують існувати після набрання
цим Кодексом чинності.
Так, судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами
укладено договір №01768/4-08 на послуги водопостачання та
водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався надати
відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а
відповідач -розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов
договору та Правил користування системами комунального
водопостачання та водовідведення в містах і селищах України,
затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від
01.07.94р. №65 ( z0165-94 ) (z0165-94)
.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і
обов'язків, визначених ним.
Відповідно до ст.ст.901, 903 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за
договором про надання послуг одна сторона (виконавець)
зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або
здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити
виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник
зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в
порядку, що встановлені договором.
Пунктами 2.2., 3.1, 3.4., 3.5 договору встановлено, що
відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами,
встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством;
кількість води, що подається позивачем та використовується
відповідачем, визначається за показниками водолічильників,
зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників
здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно
з представником відповідача; відповідач розраховується за надані
послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у
п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних
документів до банківської установи; у разі незгоди щодо кількості
або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у
п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних
документів до банківської установи, направити повноваженого
представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки
розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При
невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими
відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом
№65 від 10.05.2006р. (а.с.158 т.1) заперечував проти нарахованої
позивачем суми боргу, що свідчить про не прийняття відповідачем
суми кількості та вартості отриманих послуг, нарахованих
позивачем.
Судами двох інстанцій встановлено, що позивач просить
стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у період з
01.10.2003р. по 01.09.2006р. Проте, згідно наданого позивачем
розрахунку ним заявлено до стягнення борг у розмірі 10 844,0 грн.,
який виник до 01.10.2003р., у зв'язку з чим вказана сума не є
переметом розгляду у даній справі.
В силу п.4.1. Правил користування системами комунального
водопостачання в містах і селищах України абоненти, які приєднані
або мають бажання приєднатися до систем комунального
водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади
обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і
прийняті стічні води.
Згідно п.11.1 вказаних Правил кількість води, використаної
абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому
порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути
опломбовані.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що покази
водолічильників знімалися щомісячно представником позивача спільно
з представником відповідача, як то передбачено п.3.1. договору.
Згідно наданих відповідачем показників водолічильника, з жовтня
2003р. по вересень 2006р. відповідачем спожито холодної води на
суму 35 821,17 грн., а у відповідності до розрахунку відповідача
борг станом на 01.10.2006р. становить 5 590,85 грн.
Після порушення провадження у даній справі відповідачем
сплачено 3 766,92 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції
обгрунтовано припинив провадження у справі в цій частині позову на
підставі п.1-1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, на час ухвалення рішення у даній справі борг
відповідача становив 1 813,93 грн., який присуджено судом першої
інстанції до стягнення з відповідача в примусовому порядку з
урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені. При цьому,
судами двох інстанцій підставно взято до уваги положення пункту 10
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який
набрав чинності 01.01.2004р., та п.2 Прикінцевих положень Закону
України "Про внесення змін до ст.214 Цивільного кодексу
Української РСР" ( 1136-14 ) (1136-14)
від 08.10.1999р., оскільки постачання
теплової енергії за договором здійснюється для потреб житлового
будинку, тобто кінцевим споживачем теплової енергії є мешканці
будинку. Тому, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має
здійснюватися за період з 01.01.2004р. по 01.10.2006р.
Iнші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки
доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією
касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування
оскаржуваних рішення та постанови немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового
департаменту залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 12.03.2007р. у справі
№7/689 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій