Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.,

розглянувши касаційну

скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВIС"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р.

у справі

господарського суду Одеської області

за позовом

Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВIС"

про стягнення бюджетної заборгованості

за участю представників:

позивача: Кучін Ф.О. дов. від 23.07.2007р. № 11738/9/10-013,

відповідача: Лопатка М.I. дов. від 18.06.2007р. б/н

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2006р. у справі № 23/376-05-11410, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р., позов Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВIС" про стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 48638, 90 грн. задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, ТОВ "ВЕСТА СЕРВIС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі, мотивуючи скаргу тим, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Згідно п.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.

Виходячи з положень п. 1 ст. 3, п. 4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , справа за позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Таким чином спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, а тому на правовідносини сторін у справі поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , за правилами якого судам попередніх інстанцій і належало вирішувати цей спір.

Натомість, в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України (1798-12) господарськими судами першої та апеляційної інстанцій справу розглянуто в порядку господарського судочинства із застосуванням приписів Господарсько процесуального кодексу України (1798-12) , що після набрання чинності КАС України (2747-15) унеможливлює здійснення касаційної перевірки судових рішень в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

За таких обставин, та враховуючи, що провадження у даній справі залишається відкритим на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 16.12.2005р., оскаржувані судові акти підлягають скасуванню на підставі вимог ст. 111-10 ГПК України (1798-12) з передачею справи до господарського суду першої інстанції для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2006р. у справі №23/376-05-11410 скасувати.

Справу направити до господарського Одеської області на новий розгляд.