2/326 Про визнання права власності на будівлю (ремонтну майстерню) - Текст документа

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Алданова С.О.) рішення скасовано, позов задоволено - на підставі ст.ст.391,392 ЦК України (435-15) та ч.2 ст.48, ст.49 Закону України "Про власність" (697-12) визнано за ВАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник" право власності на будівлю 77 (ремонтну майстерню) по вул.Бориспільській, 9, в м.Києві (кадастровий номер земельної ділянки 63:275:090) та скасовано свідоцтво право власність ВАТ "Київський радіозавод", виданого 12.05.2005 року Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 12.05.2005 №758-В та зареєстрованого Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 22.08.2005, реєстрова книга №д16п-272 за реєстровим №5478-П.

ТОВ "Сервіс Iнвест Менеджмент" та ВАТ "Київський радіозавод" (надалі -ВАТ "КРЗ") у поданих касаційних скаргах просять постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом ст.ст. 256, 257, 321, 346 ЦК України (435-15) та ст.ст.27, 34, 43, ч.3 ст.101 ГПК України (1798-12) . Зокрема, скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги та позовних вимог і самостійно, без відповідної вимоги Позивача, виніс рішення про скасування права власності особи, яка в даній справі має процесуальний статус третьої особи, чим порушив ст.ст.27, 101 ГПК України (1798-12) України, які визначають процесуальний статус третіх осіб і передбачають, що рішення по справі може лише вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, а не безпосередньо стосується прав чи інтересів цих осіб по відношенню до предмету спору.

Водночас питання правомірності набуття ВАТ "Київський радіозавод" права власності на будівлю корпусу №14 (пожежне депо) не було предметом позову та судового дослідження.ВАТ "Київський радіозавод"на момент продажу спірної будівлі мав всі передбачені законодавством правовстановлюючі документи. Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2005 між ВАТ "Київський радіозавод" та ТОВ "Сервіс Iнвест Менеджмент"право власності на будівлю корпусу №14 (пожежне депо) було в установлено законодавством порядку оформлене за ТОВ "Сервіс Iнвест Менеджмент".

При цьому на момент прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови про визнання за Позивачем права власності, правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ТОВ "Сервіс Iнвест Менеджмент"ніким не оскаржені та не визнані судом недійсними.

Ототожнюючи будівлю №77 та корпус №14 апеляційний суд не врахував, що загальна площа будівлі №77 (ремонтна майстерня, інв. №400042) згідно експлікації до ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ становить 2290 кв.м. відповідає площі будівлі, яка розташована в зовсім іншому місті і примикає до АБК корпус 73 (інв. №400040), в той час як корпус №14 - Воєнізованої пожежної охорони (пождепо, літера 14 (цифра) інв.№400015) має площу зовнішньої забудови 758 кв.м. (внутрішня площа 632,2 м. кв.).

Також поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що зазначені споруди знаходяться на різних земельних ділянках. Корпус №14 (пождепо) розташований на земельній ділянці 8 000 000 000 63:275:0046, що підтверджено актом встановлення зовнішніх меж та узгоджено 15.01.2003р. директором ВАТ АП "Транспортник" С.Паламарчуком, технічним звітом про встановлення зовнішніх меж землекористування зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів в КМДА 27.01.2003р. під №000176,182,184 (в матеріалах справи) та черговим кадастровим планом від 20.02.2006р. (реєстром земельних ділянок під кодом 63:275:046). В той же час, апеляційний суд навіть не звернув увагу на те, що кадастровий номер земельної ділянки де розташована будівля №77 має зовсім інший номер 63:275:090.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і третіх осіб, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін первісного рішення з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що:

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 27 березня 1998 року № 8-АТ, Додатку до Наказу Фонду державного майна України від 27 березня 1998 року №8-АТ та Акту прийому-передачі основних засобів Виробничого об'єднання "Київський радіозавод" до статутного фонду позивача увійшли виробничі приміщення по вулиці Бориспільській, 9, в місті Києві, а саме:

адміністративно-виробниче приміщення Корпус 73 (інвентаризаційний номер 400040);

корпус 73А (мийка) інвентаризаційний номер 400041);

будівля 77 (ремонтна майстерня) інвентаризаційний номер 400042);

механічна майстерня (інвентаризаційний номер 410035).

Листом від 11 жовтня 2005 року №42/283 державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", на базі якого було створене державне підприємство "Автотранспортне підприємство "Транспортник", повідомив, що зазначене нерухоме майно було передане позивачу як правонаступнику всіх прав та обов'язків державного підприємства "Автотранспортне підприємство "Транспортник".

Таким чином, судом встановлено, що нерухоме майно - будівля №77 (ремонтна майстерня - інвентаризаційний номер 400042) по вулиці Бориспільській, 9, в м.Києві передана до статутного фонду ВАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник" як правонаступника державного підприємства "Автотранспортне підприємство "Транспортник".

14 листопада 2005 року між ВАТ "Київський радіозавод"(продавець) та ТОВ "Сервіс Iнвест Менеджмент"(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого була будівля корпусу №14, розташована по вул. Бориспільській, 9, в м.Києві (літера 14 (цифра), площею 632,20 кв.м.

Відповідач придбав вказану будівлю у ВАТ "Київський радіозавод" на біржових торгах Київської універсальної біржі, що підтверджується Витягом з протоколу біржових торгів від 11 листопада 2005 року та Біржовим контрактом (реєстраційний номер №Н-393/05 від 11 листопада 2005 року).

Таким чином, будівля корпусу №14 (літера 14, інвентаризаційний номер 400015) належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 14 листопада 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко I.Г. за реєстровим номером 4831; право приватної власності на будівлю корпусу №14 (літера 14 (цифра)), загальною площею 632,20 кв.м по вул.Бориспільській, 9, в м.Києві зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за відповідачем 24.11.2005р. Рішенням господарського суду м.Києва від 15.07.2005 року в справі №38/285 відмовлено в задоволенні позову про визнання пункту 3 Наказу Національного космічного агенства України від 07.08.2003р. №170 "Про перетворення державного підприємства "Київський радіозавод"у відкрите акціонерне товариство "Київський радіозавод", яким затверджено акт передачі майна державного підприємства "Київський радіозавод"до статутного фонду ВАТ "Київський радіозавод"та акт приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київський радіозавод"від 08.08.2003 року. Провадження у справі №38/285 в частині позовних вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київський радіозавод"від 08.08.2003 року та про визнання частково недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київський радіозавод"від 08.08.2003 року в частині включення до цих актів 54 об'єктів нерухомого майна державного підприємства "Київський радіозавод"було припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Таким чином, Наказ Національного космічного агенства України від 07.08.2003 року №170 "Про перетворення державного підприємства "Київський радіозавод"у відкрите акціонерне товариство "Київський радіозавод"не визнано судом недійсним, акти приймання-передачі, прийняті на його виконання, також не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин, твердження позивача стосовно відсутності у ВАТ "Київський радіозавод"підстав для отримання у власність нерухомого майна, зокрема, будівлі корпусу № 14, за актом приймання-передачі нерухомого майна у власність від 08.08.2003 з огляду на відсутність у Національного космічного агентства України повноважень на передачу майна, не підтверджується матеріалами справи.

ВАТ "Київський радіозавод"засновано відповідно до Наказу Національного космічного агенства України від 07.08.2003 року №170 шляхом перетворення державного підприємства "Київський радіозавод"у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.93 №210 (210/93) "Про корпоратизацію підприємств", і є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства. Таким чином, до придбання відповідачем будівля корпусу № 14 (літера 14 (цифра)) знаходилась у власності ВАТ "Київський радіозавод", що підтверджується свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ №376085, виданим Головним управлінням комунальної власності м.Києва на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м.Києва від 12 травня 2005 року №758-В.

Таким чином, зазначене свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого будівля корпусу №14, площею 632,20 кв.м, яка розташована в м. Києві по вул. Бориспільській, 9 (літера 14 належала ВАТ "Київський радіозавод"на праві колективної власності.

Доказів скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 12 травня 2005 року № 758-В, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності ВАТ "Київський радіозавод"на будівлю корпусу №14 площею 632,20 кв. м. суду надано не було.

В той же час позивач не надав суду документів, що підтверджують його право на вказану будівлю корпусу № 14 (літера 14 (цифра)), що розташована в м.Києві по вул. Бориспільській, 9.

Згідно Наказу Фонду державного майна України від 27 березня 1998 року № 8-АТ був затверджений перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник". Зазначений об'єкт, а саме будівля корпусу № 14 (пожежне депо) інвентаризаційний номер 400015), в цьому переліку відсутній.

Позивачем не надано суду належних доказів того, що будівля №77 (ремонтна майстерня) та будівля корпусу №14 (пожежне депо) є однією і тією ж спорудою, тобто не довів в суді ту обставину, що будівлі №77 було безпідставно присвоєно назву "корпус номер 14 (літера 14)".

З Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування ВАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник"від 1999 року вбачається, що площа корпусу №77 становить 1504,55 кв.м., а площа будівлі корпусу №14 становить згідно з правовстановлюючими документами 632,20 кв.м. Таким чином, будівля №77 не може бути будівлею корпусу №14, оскільки її площа значно перевищує площу будівлі корпусу №14. Крім того, вказані будівлі мають різні інвентаризаційні номери, різне місце розташування та цільове призначення.

Таким чином, позивачем не надано доказів того, що зазначена будівля була передана до його статутного фонду та жодних правовстановлюючих документів на неї позивач не має.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідач займає належну позивачу будівлю 77 (ремонтна майстерня), а також земельну ділянку, на якій вона розташована, на підставі договору купівлі-продажу майна від 14.11.2005, укладеного між ВАТ "Київський радіозавод" та ТОВ "Сервіс Iнвест Менеджмент" і засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко I.Г.

Відповідно до умов договору від 14.11.2005, предметом якого є об'єкт нерухомого майна, якому було присвоєно назву "корпус № 14" та інвентаризовано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з присвоєнням назви "літера 14", правовстановлюючим документом продавця (ВАТ "Київський радіозавод") за змістом договору є свідоцтво про власності, видане 12.05.2005 Головним управлінням комунальної власності міста Києва на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 12.05.2005 № 758-В.

Як вбачається з матеріалів справи, будівлі 77 (ремонтна майстерня), якій присвоєно назву "корпус № 14", розташована на земельній ділянці по вулиці Бориспільській, 9 в місті Києві і присвоєно кадастровий номер 63:275:090 згідно з черговим кадастровим планом від 12.07.2006.

Суд апеляційної інстанції визнано, що документи зазначені в договорі купівлі-продажу від 14.11.2005 не можуть вважатись правовстановлюючими, оскільки преюдиціальним є факт втрати будь-якої юридичної сили передавальними документами на вказане нерухоме майно, якими продавець ВАТ "Київський радіозавод" обгрунтовує свої повноваження на розпорядження нерухомим майном. Також в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують передачу ВАТ "Київський радіозавод" права власності на вказану будівлю корпусу №14 (літера 14 (цифра)), що розташована в м.Києві по вул.Бориспільський, 9.

Але, як вбачається з додатку до наказу Фонду державного майна України від 27.03.1998 №8-АТ, у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) Фондом державного майна України було передано до статутного фонду ВАТ "АТП "Транспортник" об'єкти нерухомості.

Отже, відповідачем та ВАТ "Київський радіозавод" не надано належних доказів того, що будівля (ремонтна майстерня) та будівля корпусу №14 (пожежне депо) є різними спорудами, тобто не доведено ту обставину, що існують первинні правовстановлюючі документи на корпус №14 (літера 14).

Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) , власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно до ст.49 Закону України "Про власність" (697-12) , володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Відповідно ст.391 ЦК України (435-15) , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 392 ЦК України (435-15) передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права влас ності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що одночасно існувати два правовстановлюючі документи на одну і ту ж будівлю не можуть. Тому апеляційний господарський суд визнав, що свідоцтво про право власності, видане 12.05.2005 року Головним управлінням комунальної власності м.Києва Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 12.05.2005 №758-В та зареєстрованого 22.08.2005 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що зроблено запис у реєстрову книгу №д16п-272 за реєстровим № 5478-П, підлягає скасуванню.

Однак, колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з п.2 ст.83 ГПК України (1798-12) господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, в матеріалах справи відсутнє відповідне клопотання ВАТ "АТП "Транспортник".

Касаційна інстанція враховує, що оскаржувана постанова також не містить посилань на п.2 ст.83 ГПК України (1798-12) в обгрунтування скасування свідоцтва від 12.05.2005 про право власності ВАТ "Київський радіозавод".

Таким чином, Київським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови порушено ст.83 ГПК України (1798-12) шляхом фактичного виходу за своєю ініціативою за межі позовних вимог.

Приймаючи рішення про скасування свідоцтва про право власності ВАТ "Київський радіозавод"на будівлю №77 суд вирішив питання про право власності особи, яка в даній справі має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог, а не відповідача, до якого повинні заявлятися позовні вимоги, що є порушенням норм процесуального права.

Окрім того, виходячи зі змісту ст.12 ГПК України (1798-12) господарським судам непідвідомчі спори про скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Тим більше, що скасоване апеляційним судом свідоцтво від 12.05.2006 про право власності ВАТ "КРЗ" видано на підставі та на виконання наказу Головного управління комунальної власності м.Києва від 12.05.2005 № 758-В, визнання нечинним та скасування якого в порядку адміністративного судочинства з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено. Таким чином, скасувавши зазначене свідоцтво, суд апеляційної інстанції по суті розглянув питання щодо невідповідності чинному законодавству правового акта індивідуальної дії (наказ від 12.05.2005 №758-В), виданого суб'єктом владних повноважень, що згідно з п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) може бути виключно предметом адміністративного позову.

Судом першої інстанції з врахуванням укладеного між ВАТ "КРЗ" та ТОВ "Сервіс інвест Менеджмент" договору купівлі-продажу від 14.11.2005, який є підставою набуття відповідачем права власності на спірну будівлю корпусу №14 площею 632,20 кв.м., встановлено, що її легітимним власником є відповідач, а не позивач, який не має відповідних правовстановлюючих документів. При цьому судом взято до уваги чинне рішення господарського суду м.Києва від 15.07.2005 у справі №38/285, яким відмовлено у позові про визнання недійсним п.3 наказу НКАУ від 07.08.2003 № 170 "Про перетворення ДП "Київський радіозавод" у ВАТ "Київський радіозавод" та припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна (в т.ч спірного об'єкта) у власність ВАТ "Київський радіозавод" від 08.08.2003, чим спростовуються висновки апеляційного суду про недоведеність передачі спірної будівлі у власність ВАТ "КРЗ".

Водночас покладений в основу оскаржуваної постанови висновок суду про належність спірної будівлі позивачу на праві власності в якості внеску до статутного фонду ВАТ "АТП "Транспортник" грунтується виключно на помилковому ототожненні двох різних будівель по вул.Бориспільській, в м.Києві, а саме, будівлі №77 (ремонтна майстерня, інвент. №400042) та будівлі №14 (пожежне депо, інвент. № 400015).

Проте, судом апеляційної інстанції не спростовано встановлені місцевим господарським судом факти, які полягають у тому, що будівля №14 (пожежне депо) та будівля № 77 (ремонтна майстерня) мають різну площу (632,20 кв.м. та 1504,55 кв.м. відповідно), різні інвентаризаційні номери (№400015 та №400042 відповідно), різне місце розташування (кадастровий номер земельної ділянки 63:275:046 та 63:275:090 відповідно) та різне призначення (пожежне депо та ремонтна майстерня).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про недоведеність того, що будівля №77 та будівля № 14 є однією і тією ж спорудою.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду документи, що підтверджують його права на будівлю №14. Так, Наказом ФДМУ № 8-АТ від 27.03.98 затверджено перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник", однак, будівля корпусу №14 (пожежне депо - інв. №400015) в цьому переліку не значиться.

Оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог ст.321 ЦК України (435-15) , згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Адже, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2005, який згідно з ч.1 ст.328 ЦК України (435-15) є підставою набуття відповідачем права власності на спірний об'єкт нерухомості, не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним у встановленому порядку.

Водночас стаття 346 ЦК України (435-15) не передбачає припинення права власності однієї особи (відповідача) на майно шляхом визнання судом цього права за іншою особою (позивачем) за умов наявності у відповідача чинних правовстановлюючих документів на майно.

Зважаючи на те, що підставою скасування рішення від 05.12.2006 судом апеляційної інстанції стало порушення останнім ст.ст.321, 328, 346 ЦК України (435-15) , ст.ст.34, 43, 83 ГПК України (1798-12) та помилкове застосування ст.ст.391, 392 ЦК України (435-15) і ст.ст.48, 49 Закону України "Про власність" (697-12) , а встановлений судом першої інстанції факт правомірного набуття відповідачем права власності на спірну будівлю на підставі правочину купівлі-продажу не спростовано апеляційним господарським судом, то первісне рішення про відмову в позові є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.