152/19-06 Про стягнення боргу та пені за договором на виконання сільськогосподарських робіт (несвоєчасність виконання договірних зобов'язань) - Текст документа

ТзОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ЗАТ "Калина" про стягнення заборгованості, що виникла згідно договору №07/04 від 04.07.2005 року на виконання сільськогосподарських робіт, у сумі 99 631,79 грн. ( у тому числі: 34 773,00 грн. -основна заборгованість, 64 330,05 грн. -пеня, нарахована за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 528,74 грн. -3% річних). Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем були збільшені позовні вимоги в частині нарахування пені та 3% річних, розмір яких становив : 88 671,15 грн. -пеня, 728,80 грн. -3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) від 19.10.2006 року у справі № 152/19-06 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 34 773,00 грн. основного боргу, 3 348,69 грн. пені, 728,00 грн. 3% річних, витрати по державному миту в сумі 388,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, місцевий господарський суд вказав на те, що, що обгрунтованими та підтвердженими належними засобами доказування у повній мірі є заявлені до стягнення суми основної заборгованості та 3% річних. Відмовляючи частково в стягнені пені, господарський суд виходив із того, що при розрахунку сум пені, позивачем не було враховано приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та ст.232 ГК України (436-15) , щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено з підстав недоведеності ЗАТ "Калина" вини ТзОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський" у понесенні ЗАТ "Калина" збитків.

В апеляційній скарзі ухвалене рішення було оскаржене виключно в частині розподілу судових витрат.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Поліщук В.Ю., судді -Зеленін Н.I., Жук Г.А.) від 20.02.2007 року рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2006 року у справі № 152/19-06 змінено частково в частині розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом викладення п.2 резолютивної частини наступним чином: "Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Калина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" 34 773 грн. 00 коп. - суму основного боргу, 3 348 грн. 69 коп. - пені, 728 грн. 80 коп. - 3% річних, 388 грн. 50 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 36 грн. 92 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу"; в решті частин рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить змінити ухвалені по справі судові акти, стягнувши з відповідача 16 490,40 грн. витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на невірне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст.49, 84 ГПК України (1798-12) .

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній сказі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В частині вирішення первісного та зустрічного позовів по суті пред'явлених матеріально-правових вимог ухвалені по справі судові акти не оскаржуються.

Зміст касаційної скарги полягає у тому, що судові витрати, до яких включаються витрати на оплату послуг адвоката, при частковому задоволенні позову мають бути покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ст. 44 ГПК України (1798-12) , судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відмовляючи у стягненні з позивача на користь відповідача за первісним позовом 16 400, 000 грн. адвокатських витрат, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила із того, що по-перше, з письмових заперечень відповідача за первісним позовом на вимоги первісного позову (том 1, а..41), відзиву на позов (том 1, а.с.105-106), інших клопотань відповідача (том 1, а.с.107, 151), а також вимог зустрічного позову (том 1, а.с.95) ЗАТ "Калина" не ставилась вимога щодо стягнення з позивача за зустрічним позовом витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката відповідно до Договору № 56 від 10.04.2006 року про надання послуг адвоката (том 1, а.с.108-109) та стягнення з відповідача за зустрічним позовом витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, відповідно до Договору № 60 від 26.05.2006 року про надання послуг адвоката (том 1, а.с.152-153).

По-друге, судовий спір спричинений неналежним виконанням ЗАТ "Калина" взятих на себе зобов'язань (яке не є ініціатором судового розгляду), при цьому розмір основної заборгованості ЗАТ "Калина" є обгрунтованим, водночас, подання зустрічного позову ЗАТ "Калина" вимоги якого не були належним чином доведені, критично розцінено господарським судом апеляційної інстанції як спосіб захисту особи, яка порушує грошові зобов'язання посилаючись на непідтверджені отримані збитки. Таким чином, судді апеляційної інстанції прийшли до висновку, що у разі належного та добросовісного виконання відповідачем власних господарських зобов'язань необхідність споживання відповідачем адвокатських послуг була б відсутня.

Касаційна інстанція погоджується із вищенаведеними висновками виходячи із наступного.

У своєму Рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (v015p710-04) зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України (254к/96-ВР) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) (Рішення Конституційного Суду України №15-РП/2004 (v015p710-04) від 02.11.2004 року).

Враховуючи, що загальна сума, обгрунтовано стягнута з відповідача на користь позивача, становить 38 850,49 грн., а витрати відповідача на адвоката становлять (пропорційно частині задоволених вимог по первісному позову) 16 490,40 грн., тобто майже половину законно стягнутої з відповідача заборгованості, то розподіл судових витрат у повній відповідності з процесуальним законом суперечила б загальним засадам справедливості, яким має відповідати судове рішення, оскільки фактичне задоволення вимог позивач отримає на суму за мінусом судових витрат.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для зміни постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Калина" від 03.04.2007 року № 313 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у справі № 152/19-06 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у справі № 152/19-06 -без змін.