ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 р.
№ 45/371
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Донецька залізниця"
у справі
господарського суду Донецької області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007
року
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця"
до
закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний
завод"
про
стягнення коштів
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України у зв'язку із хворобою судді Савенко Г.В. склад колегії
суддів у справах № 45/371, № 4/478-06-12506, № 12/304, № 2/287-06
призначених до розгляду у складі - головуючий суддя -Ходаківська
I.П., судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В., змінено та утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя -Першиков
Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2006 року, державне підприємство "Донецька
залізниця" звернулось до суду з позовом до закритого акціонерного
товариства "Макіївський металургійний завод" про стягнення плати
за користування вагонами в сумі 6 644,28 грн. за час митного
оформлення вантажу, імпортованого відповідачем.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2007
року (суддя Плотніцький Б.Д.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року
(судді Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Стойка О.В.) у задоволенні позову
відмовлено з огляду на положення ч. 3 ст. 23, ст. 119 Статуту
залізниць України, п. 7 Правил користування вагонами і
контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України
від 25.02.1999 р. №113, п.п. 4 п. 15 договору від 28.02.2006 року
№ 1/102/507/06, укладеного між сторонами, на підставі яких суд
дійшов висновку, що обов'язок сплатити плати за користування
вагонами у відповідача виникає з моменту видачі залізницею
вантажу.
У касаційній скарзі ДП "Донецька залізниця" просить рішення
та постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм
ч. 3 пункту 119 Статуту залізниць України, п. 13 Правил
користування вагонами і контейнерами та п. 7 Правил видачі
вантажів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлене у справі
рішення не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, а
справа направленню на новий судовий розгляд, виходячи з
наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, а це
підтверджується наявними у справі матеріалами, що згідно ч. 3
пункту 119 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами
і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту
України від 25.02.99р. № 113 у період з 27 травня по 13 червня
2006 року по станції призначення Ясинувата відповідачу нараховано
плату за користування вагонами, які простоювали на коліях станції
в очікуванні митного оформлення, що підтверджується відомостями
плати за користування вагонами, та актами загальної форми, які
підписані відповідачем із застереженнями.
Не визнана відповідачем сума плати згідно із розрахунком
позивача складає 6 644,28 грн. та підтверджується відомостями
плати за користування вагонами.
Згідно пункту 119 Статуту залізниць України, за користування
вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками,
вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами,
організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької
діяльності вноситься плата.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на
станціях призначення чи на підходах до них в очікуванні подання їх
під вивантаження, перевантаження, з причин, що залежать від
вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту,
підприємства.
Плата стягується також з вантажовідправників,
вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів),
пов'язаної з митним оформленням.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені
відповідно до наданих пунктом 5 Статуту залізниць України
повноважень наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999
року №113 і зареєстровані Міністерством юстиції України 15.03.1999
року за №165/3458 ( z0165-99 ) (z0165-99)
визначили порядок і умови
користування вагонами, зокрема, пункт 6 встановив, що усі
завантажені вагони, що знаходяться на станціях і на підходах до
них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які
залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у
користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з
причин, які залежать від вантажовласника, складається акт
загальної форми, який підписується представником станції і
вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення
затримки вагонів і їх номери.
Вантажовласниками є вантажовідправники, вантажоодержувачі,
власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні
особи суб'єкти підприємницької діяльності (п.2 Правил).
Вирішуючи спір, суд послався на те, що правове значення для
стягнення спірної суми має наявність вини вантажовласника щодо
затримки вагонів на коліях. Однак, таке твердження не грунтується
на нормах чинного законодавства, оскільки плата за користування
вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись
лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування
вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України,
пункті 16 Правил користування вагонами і є вичерпними. Судом
першої інстанції при вирішенні справи не встановлено, чи
відноситься затримка вагонів, пов'язана з митним оформленням, до
цих підстав.
Судом зазначено, що згідно з п.3.7 "Порядку взаємодії митних
органів і залізниць України під час переміщення через митний
кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами" після
проведення митного оформлення товарів (вантажів) перевізні
документи з відповідними відмітками, підписом і відбитками
особистої номерної печатки посадової особи Запорізької митниці
повертаються на станцію призначення та служать підставою для
видачі товарів (вантажів) вантажоодержувачу. Отже, наявність
означеної відмітки є доказом дати доставки вантажу залізницею до
митниці призначення і служить підставою для видачі вантажів
вантажоодержувачу. Згідно з п. 5.6 Правил оформлення перевізних
документів, "у разі перевезення вантажів під митним контролем
накладна видається одержувачу після відповідного митного
оформлення". Згідно з п.3.6 Порядку "Забороняється видача товарів
(вантажів) з місць загального користування до закінчення митного
оформлення".
Однак, вирішуючи справу з посиланням на норми Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
, судом не враховані вимоги статті 45 Митного
кодексу ( 92-15 ) (92-15)
, яка покладає на осіб, які переміщують товари і
транспортні засоби через митний кордон України чи провадять
діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні
органи, зобов'язані подавати митним органам документи та
відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Стаття 87 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
визначила, що
декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать
товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон
України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Обов'язки та відповідальність декларанта передбачені у статті 88
Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
.
При вирішенні спору по суті судом першої інстанції, а з чим
погодився і апеляційний господарський суд, не встановлено, хто
виконував обов'язки декларанта по спірних відправках, чи
виконувала залізниця обов'язки по митному декларуванню вантажів на
підставі окремої угоди з відповідачем (брокерської угоди),
оскільки стаття 113 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
покладає на
працівників залізничного транспорту обов'язок сприяти посадовим
особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків,
а не декларувати вантажі, які знаходяться під митним контролем.
При вирішенні справи суд керувався "Порядком взаємодії митних
органів і залізниць України під час переміщення через митний
кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами",
затвердженим Наказом Державної Митної служби України та
Міністерства транспорту України від 28.05.2004 №
399/442 ( z0766-04 ) (z0766-04)
, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 22.06.2004 (далі -Порядок).
В пункті 3.6 цього Порядку зазначено, що на прохання
вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у повному
обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення,
тобто в окремих випадках (мається на увазі виробнича необхідність
вантажоодержувача або залізниці) допускається подача таких
вантажів за умови перебування їх під охороною за зверненням
вантажоодержувача.
Пункт 3.12 цього Порядку допускає подачу транспортних засобів
з товарами (вантажами) на під'їзні колії без проставлення на
перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної
печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування
цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням
вантажоодержувача.
У разі неможливості здійснити декларування товару (вантажу) в
обраний митний режим вантажоодержувач може розмістити товар
(вантаж) згідно з вимогами Положення про склади тимчасового
зберігання й Порядку роботи складу митного органу.
Судами не встановлено, де розташовано найближчий підрозділ
митного оформлення вантажів, а також склад митного органу, і чому
вантажоодержувач не використав можливості, передбачені у пунктах
3.6 та 3.12 Порядку ( z0766-04 ) (z0766-04)
.
При вирішенні справи судом враховано, що згідно з п.п. 4 п.15
Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №
1/102/507/06 " час знаходження вагонів на під'їзній колії
визначається з моменту закінчення приймально-здавальних операцій
при передаванні вагонів залізницею власнику під'їзної колії до
моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці."
Після пред'явлення залізницею вантажу заводу на
прийомоздавальних коліях станції Ясиновата до огляду в
комерційному і технічному відношенні, після оформлення залізничних
накладних, вивіз вантажу здійснено локомотивом комбінату без
затримки.
Однак, судами не визначено, на підставі чого відповідач має
бути звільнений від плати за користування вагонами за час затримки
під митним оформленням, яке передує видачі вантажу
вантажоодержувачу.
За таких обставин та враховуючи, що господарськими судами не
встановлені та не досліджені всі обставини справи, а касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні Господарського суду,
не має права збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, - судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд до господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством постановити законне та
обгрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2007
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.04.2007 року скасувати та справу направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська