ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 р.
№ 22/329-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
приватного підприємця ОСОБА_1
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.03.2007 року
за позовом
приватного підприємця ОСОБА_1
до
1) державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2)
державного підприємства "Донбасантрацит"
про
стягнення коштів
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України у зв'язку із хворобою судді Савенко Г.В. склад колегії
суддів у справах № 22/329-06, № 22/327-06 призначених до розгляду
у складі - головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б.,
Савенко Г.В., змінено та утворено колегію суддів в наступному
складі: головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б.,
Ходаківська I.П.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2006 року до господарського суду Дніпропетровської
області звернувся приватний підприємець ОСОБА_1 з позовом до
державного підприємства "Придніпровська залізниця" та державного
підприємства "Донбасантрацит" про стягнення 1775,50 грн. вартості
нестачі вантажу (антрацит).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
20.10.2006 року (суддя Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2007
року (судді: Лисенко О.М., Виноградник О.М., Джихур О.В.) у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та
неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права, неправильну правову оцінку обрахування
строку позовної давності до перевізника і просить рішення суду
першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати,
постановивши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи і
обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її
задоволення, виходячи із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це
підтверджується наявними у справі матеріалами, на адресу
приватного підприємця ОСОБА_1 по залізничній накладній НОМЕР_1
надійшов антрацит, відправлений вантажовідправником із
застосуванням захисного маркування поверхні вантажу вапном.
Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею
відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою
ваги вантажу, при цьому виявлена недостача, що підтверджується
комерційним актом НОМЕР_2.
Відповідно до комерційного акту вантаж прибув у справному
вагоні, на поверхні вантажу відсутне захисне маркування вапном, що
свідчить про незбереження вантажу під час перевезення.
Частиною 2 статті 9 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових
відносин у сфері господарювання.
Відмовляючи у задоволенні позову до державного підприємства
"Придніпровська залізниця", суд послався на статтю 136 Статуту
залізниць України, відповідно до якої позови до залізниць можуть
бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно
до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення
обставин, що спричинили заявлення позову, а саме, дати складання
комерційного акту.
Звертаючись до суду з даним позовом, приватний підприємець
ОСОБА_1 цей строк пропустив.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, сплив строку позовної давності, про застосування якої
заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, господарський суд Дніпропетровської
області правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до
державного підприємства "Придніпровська залізниця", і підстав для
скасування судового рішення у цій частині судова колегія не
вбачає.
Є також правильними та обгрунтованими висновки суду першої
інстанції щодо відмови у задоволенні позову до державного
підприємства "Донбасантрацит", оскільки відповідно до пункту 111
Статуту залізниць України залізниця звільняється від
відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження
вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому
складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак
втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Відповідно до матеріалів справи недостача продукції документально
підтверджена комерційним актом НОМЕР_2, згідно якого зафіксовані
ознаки незбережного перевезення у виді відсутності захисного
маркування. Дані факти свідчать про очевидні ознаки порушення
поверхні вантажу є наслідком втрати вантажу на шляху слідування, а
тому підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу
на вантажовідправника немає.
За таких обставин та враховуючи, що господарським судом
досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова
оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування
постановленого судом рішення з наведених у касаційній скарзі
мотивів.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.03.2007 року залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська