ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 р.
№ 21/444
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Глос О.I.,
суддів:
Бакуліної С.В., Кривди Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДАК "Хліб України"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р.
у справі
№21/444
господарського суду
м.Києва
за позовом
ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу"
до
ДАК "Хліб України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача:
1) ПСП "Кобзар";
2) Дніпропетровське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб
України"
про
стягнення 9 143,00 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Коваль В.Б.
від відповідача:
Стегній Л.М.
від третіх осіб:
не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 18.12.2006 р. у
справі №21/444 (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.03.2007 р. (судді: Дикунська С.Я., Дзюбко П.О., Пантелієнко
В.О.), позов задоволено: стягнуто з ДАК "Хліб України" на користь
Державного підприємства "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" 9 143,00
грн. суми основної заборгованості, 102,00 грн. витрат по сплаті
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ДАК "Хліб України" просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.03.2007 р. у справі №21/444 та винести постанову, якою
відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
витрати зі сплати державного мита за подання касаційної скарги
покласти на позивача, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
а саме: ст.ст. 104, 516, 599 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 33, 43, 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного
суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. №02-5/422
( v_422800-96 ) (v_422800-96)
, оскільки: по-перше, відносини між позивачем та
відповідачем виникли на підставі адміністративного акта -постанови
Кабінету Міністрів України від 15.03.2003 р. №690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
з
ініціативи держави, відповідної угоди між позивачем та
відповідачем не укладалось, у зв'язку з чим відповідач не може
нести відповідальність, передбачену за порушення договірних
зобов'язань; по-друге, всупереч ст.ст. 34, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарськими судами
попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінку платіжному
дорученню від 23.12.2002 р. №155 (відповідно до якого платником є
ПСП "Кобзар", а не КСП "Шевченко", дебіторська заборгованість
якого передавалася згідно з п. 578 додатку №1 до акта
передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р.),
а докази, які б підтверджували, що правонаступником КСП "Шевченко"
є ПСП "Кобзар", у матеріалах справи відсутні; по-третє, відповідно
до додатку №1 до акта передачі-приймання дебіторської
заборгованості від 31.07.2003 р. право вимоги до КСП "Шевченко"
передавалось саме за постановою Кабінету Міністрів України від
03.09.1997 р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
, а не за постановою Кабінету
Міністрів України від 25.08.1998 р. №1338 ( 1338-98-п ) (1338-98-п)
, про яку
йдеться у договорі-дорученні №201; по-четверте, на момент
ймовірного проведення розрахунку згідно з платіжним дорученням від
23.12.2002 р. №155 термін дії договору-доручення №201 вже
закінчився.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 06.06.2007 р. №02-12.2/122 змінено
склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі:
головуючого -судді Глос О.I., суддів: Бакуліної С.В., Кривди Д.С.
Треті особи не скористалися своїм процесуальним правом на
участь своїх представників у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне.
Відповідно до п. 1.1 статуту Державного підприємства
"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу" дане підприємство створене відповідно
до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 р.
№604-р ( 604-2002-р ) (604-2002-р)
"Про реструктуризацію ДАК "Хліб України"
постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. №690
( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" шляхом виділення зі складу Державної акціонерної
компанії "Хліб України" філії "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" і віднесено
до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
Згідно з п. 1.3 статуту позивача підприємство є
правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК
"Хліб України" у відповідності з розподільчим актом (балансом).
Пунктом 3.1 статуту позивача визначено, що підприємство
утворено з метою організації роботи по поверненню боргів
підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх
реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між
підприємствами та отримання прибутку.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від
15.05.2003 р. №690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного
підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу" відповідач повинен був
забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів
відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних
ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів
України від 03.09.1997 р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
, від 24.01.1998 р. №77
( 77-98-п ) (77-98-п)
, від 24.01.1998 р. №83 ( 83-98-п ) (83-98-п)
, від 25.08.1998
р. №1338 ( 1338-98-п ) (1338-98-п)
.
На підставі п. 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України за
актом передачі-приймання дебіторської заборгованості до
розподільчого балансу між ДАК "Хліб України" та Державним
підприємством "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу" від 31.07.2003 р.,
погодженому урядовою комісією з реструктуризації ДАК "Хліб
України" (протокол від 02.09.2003 р. №5), та додатком №1 до цього
акта "Реєстр дебіторської заборгованості права вимоги, за яким
передається Державному підприємству "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" за
розподільчим балансом (постанова Кабінету Міністрів України від
03.09.1997 р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
) відповідач передав позивачеві, а
позивач прийняв у тому числі право вимоги до КСП "Шевченко"
(Дніпропетровська обл., Широківський р-он) на суму 9 143,00 грн.
Відповідно до п. 2 акта передачі-приймання дебіторської
заборгованості від 31.07.2003 р. у разі виявлення факту проведення
повного або часткового розрахунку дебіторів з компанією
(відповідачем), що зменшує суму дебіторської заборгованості,
переданої підприємству (позивачеві) за розподільчим балансом,
компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані
суми на рахунок підприємства.
Позивачем встановлено, що ПСП "Кобзар" повністю розрахувалося
з Дніпропетровським ОДП "Хліб України", яке було повіреним
відповідача згідно з договором доручення, що підтверджується
копією платіжного доручення від 23.12.2002 р. №155.
Враховуючи, що проплата здійснена у 2002 р., тобто до
підписання акта приймання-передачі дебіторської заборгованості від
31.07.2003 р., ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу" звернулося до
господарського суду з позовом до ДАК "Хліб України" про стягнення
9 143,00 грн. -суми основного боргу, переданого позивачу за
розподільчим балансом від 31.07.2003 р., посилаючись на положення
ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та зобов'язання
відповідача у семиденний термін сплатити суму боргу, оскільки
позивачу було передано недійсну вимогу.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили із того, що ПСП "Кобзар" (яке є
правонаступником КСП "Шевченко") в погашення заборгованості, що
виникла у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів
України №977, перерахувало платіжним дорученням від 23.12.2002 р.
№155 кошти Дніпропетровському ОДП ДАК "Хліб України", яке при
вчиненні дій зі стягнення дебіторської заборгованості відповідача
діяло на підставі договору-доручення від 14.09.1999 р. №201.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є
такими, що грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім
доказам у справі.
Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не
надано оцінки доводам відповідача про те, що позивачем не подано
доказів того, що дебіторська заборгованість КСП "Шевченко" була
перерахована боржником саме на користь ДАК "Хліб України" (а.с.
31-34).
Матеріали справи свідчать, що згідно з додатком №1 до акта
передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого
балансу між ДАК "Хліб України" та Державним підприємством
"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу" від 31.07.2003 р. відповідачем було
передано позивачу право вимоги до КСП "Шевченко" (а не до ПСП
"Кобзар").
Незважаючи на заперечення відповідача, господарськими судами
не витребувано і не досліджено документи, які свідчать про те, що
ПСП "Кобзар" є правонаступником КСП "Шевченко" -в матеріалах
справи відсутні будь-які документи, що підтверджують правовий
статус ПСП "Кобзар", у т.ч. статут ПСП "Кобзар", свідоцтво про
державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, розподільчий баланс тощо.
Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення від
23.12.2002 р. №155 (а.с. 21) свідчить, що ПСП "Кобзар" було
перераховано 9 143,00 грн. на розрахунковий рахунок
Дніпропетровського ОДП ДАК "Хліб України" згідно з договором від
03.09.1997 р. №12 (а не на рахунок відповідача згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
).
Дійшовши висновку, що Дніпропетровське ОДП ДАК "Хліб України"
при вчиненні дій зі стягнення дебіторської заборгованості
відповідача діяло на підставі договору-доручення від 14.05.1999 р.
№201, господарські суди не звернули уваги, що на момент проведення
розрахунку -23.12.2002 р. термін дії договору доручення вже
закінчився (згідно з п. 7 договору доручення №201 термін дії
договору до 01.09.1999 р. -а.с. 45).
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
р. №11 рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень
касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з
вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9,- ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДАК "Хліб України" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. у справі
№21/444 задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 18.12.2006 р. і
постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.03.2007.2007 р. у справі №21/444 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
Д.Кривда