292/13-05 про стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянув касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ (далі - відділення Фонду)

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2006

зі справи № 292/13-05

за позовом відділення Фонду

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", с. Чорногородка Макарівського району Київської області (далі -ТОВ "Добробут")

про стягнення штрафних санкцій у сумі 11 961 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

відділення Фонду -Кубишкіної Н.Г.,

ТОВ "Добробут" -Мельника О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У вересні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ "Добробут" 11 961 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2004 році робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII (875-12) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі -Закон).

Рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2005 (суддя Наріжний С.Ю.) позов задоволено: на користь відділення Фонду стягнуто 11 961 грн. штрафних санкцій, на відповідача віднесено судові витрати зі справи. Судове рішення мотивовано невиконанням ТОВ "Добробут" обов'язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році та неповідомлення відповідних органів про наявність вакантних посад.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2006 (колегія суддів у складі: суддя Рудченко С.Г. -головуючий, судді Федоров М.О., Яковлєв М.Л.) зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що відділенням Фонду пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) .

Відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції у розгляді справи невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 250 Господарського кодексу України (436-15) .

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2006 касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2007 відділенню Фонду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України (2747-15) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (1434-2002-п) (далі -Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі -Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (1767-2001-п) , передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України (2747-15) поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) . Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України (2747-15) .

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим і апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) після набрання чинності КАС України (2747-15) розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 111-10 ГПК України (1798-12) з передачею справи місцевому господарського суду для розгляду за правилами КАС України (2747-15) .

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.11.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2006 зі справи № 292/13-05 скасувати.