38/206 -про стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів - Текст документа

У серпні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПП "Шелмі" 6 436,34 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2004 році робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) (далі -Закон).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2005 (суддя Радіонова О.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2005 (колегія суддів у складі: суддя Кондратьєва С.I. -головуючий, судді Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.), позов задоволено: на користь відділення Фонду стягнуто 6 436,34 грн. штрафних санкцій; на відповідача віднесено судові витрати зі справи. Судові рішення мотивовано невиконанням ПП "Шелмі" обов'язку зі створення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів та неповідомлення відповідних органів про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

ПП "Шелмі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано тим, що попередніми судовими інстанціями у розгляді справи невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема, Закону.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2006 касаційну скаргу ПП "Шелмі" разом з матеріалами даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2007 ПП "Шелмі" відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України (2747-15) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (1434-2002-п) (далі -Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі -Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (1767-2001-п) , передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України (2747-15) поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) . Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України (2747-15) .

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим і апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України (1798-12) після набрання чинності КАС України (2747-15) розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 111-10 ГПК України (1798-12) з передачею справи до місцевого господарського суду для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

У свою чергу, згідно з абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

За повідомленням Державної судової адміністрації України (газета "Урядовий кур'єр" за 18.05.2007 № 86) окружний адміністративний суд Донецької області розпочав свою діяльність з 21.05.2007.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Шелмі" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2005 зі справи № 38/206 скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.