ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 р.
№ 2-29/16029-2006
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Шкірвзуття" (далі
Товариство)
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.02.07
у справі
№ 2-29/16029-2006
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства
до
приватного підприємства "Фірма "Атом-В" (далі Підприємство),
треті особи: Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної
інвентаризації (далі Бюро), Фонд майна Автономної Республіки Крим
(далі Фонд), Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (далі
Рада),
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до
виконання певних дій,
та за зустрічним позовом
Підприємства
до
Товариства,
третя особа:
Бюро,
про
визнання договору дійсним та визнання права власності
В судових засіданнях взяли участь представники
- Товариства:
Базелович А.Ю. (за дов. б/н від 15.03.07);
- Підприємства:
Усатенко Н.О. (за дов. б/н від 02.04.07);
- третіх осіб:
Бюро: не з'явились;
Фонду: не з'явились;
Ради: не з'явились.
Ухвалою від 23.04.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Савенко Г.В., Ходаківської I.П., утвореному розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04,
касаційна скарга Товариства б/н від 23.02.07 була прийнята до
провадження, розгляд справи призначено на 07.06.07, без початку
перегляду справи по суті.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в
установленому порядку, документів які б свідчили про її
неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду
України не надходило, отже усіх учасників судового процесу
відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 07.06.07
будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового
процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 07.06.07 представники третіх осіб не
з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду
учасників судового процесу було попереджено, що неявка без
поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення
розгляду справи на інші строки, а від третіх осіб повідомлень щодо
неможливості участі у судовому засіданні 07.06.07 до колегії
суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа
розглядається за наявними матеріалами справи за участі
представників сторін.
У зв'язку з перебуванням судді Савенко Г.В. на лікарняному,
розпорядженням від 06.06.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 2-29/16029-2006
господарського суду Автономної Республіки Крим, призначеної до
перегляду на 07.06.07, було створено колегію суддів у складі:
головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б.,
Ходаківська I.П., яка розглядала справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено
на початку судового засідання 07.06.07. Відводів складу колегії
суддів не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 07.06.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 28.11.06 господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.I.) в задоволенні первісного
позову Товариству відмовлено.
Зустрічний позов Підприємства задоволено.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна - павільйону
"Минутка" (літ. "И1", площ. 106,8 кв.м.) та ларька П-47 (літ.
"К1", площ. 208,1 кв.м.), площею 314,9 кв.м., розташованих за
адресою: м.Сімферополь, вул.Об'їзна, 10, укладений 28.10.03 між
Товариством та Підприємством, визнано дійсним.
За Підприємством визнано право власності на нерухоме
майно -павільйон "Минутка" (літ. "И1", площ. 106,8 кв.м.) та
ларьок П-47 (літ. "К1", площ.
208,1 кв.м.), площею 314,9 кв.м., що розташовані за адресою:
м.Сімферополь, вул.Об'їзна, 10.
З Товариства на користь Підприємства стягнуто судові витрати
в розмірі 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 05.02.07 Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого -Прокопанич Г.К., суддів -
Гонтаря В.I., Плута В.М.) апеляційну скаргу Товариства
залишено без задоволення, а рішення від 28.11.06 господарського
суду Автономної Республіки Крим -без змін.
При винесенні вказаних судових актів попередні судові
інстанції врахували лист Фонду яким надано згоду на відчуження
майна, а також погоджене Наглядовою радою Товариства рішення
загальних зборів акціонерів Товариства з питання відчуження
спірних об'єктів.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 28.11.06
господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від
05.02.07 Севастопольського апеляційного господарського суду
скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким визнати
спірний договір недійсним, зобов'язавши Підприємство повернути
Товариству нежитлові приміщення згідно цього договору, а
Товариство -повернути Підприємству грошові кошти в сумі 84 240,00
грн.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст. 228 Цивільного кодексу УРСР,
п.п. 26, 51 Закону України "Про державну програму приватизації"
( 1723-14 ) (1723-14)
, ч. 3 п. 22, ч. 2 п. 22.2 Положення про порядок
управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або
переданим в її управління, затвердженого Постановою Верховної Ради
Автономної Республіки Крим від 21.04.99 № 459-2/99, а також ст.ст.
33, 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо
доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку
з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без
задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Фонд у письмових поясненнях на касаційну скаргу, зокрема,
зазначає, що з огляду на той факт, що рішення про відчуження майна
було прийнято вищим органом Товариства -загальними зборами
акціонерів, та погоджено з Наглядовою радою Товариства, то
узгодження Фонду в даному випадку не було необхідним.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення
судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, 28.10.03 між Товариством та Підприємством було
укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі
Договір) -павільйону "Минутка" (літ. "И1", площ. 106,8 кв.м.) та
ларька П-47 (літ. "К1", площ. 208,1 кв.м.), площею 314,9 кв.м.,
розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул.Об'їзна, 10.
Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди встановили, що
відповідно до п. 1.1 Договору, придбане майно становить 4/1000
частки об'єкта нерухомості, що знаходиться за зазначеною адресою.
При цьому встановлено, що пунктом 1.3 Договору сторони визначили
договірну ціну у розмірі 84 240,00 грн., яка підлягали сплаті
покупцем (Підприємством) за умовами п. 2.1 цієї угоди.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що у п.
1.1 Договору балансова вартість майна за цим Договором становить 9
432,81 грн.
При вирішенні спору по суті, на підставі висновку про
вартість об'єкта оцінки, виконаного незалежним експертом-оцінником
ОСОБА_1 на замовлення Товариства, місцевим та апеляційним судами
встановлено, ринкова вартість відчуженого об'єкту становить 67
310,00 гри. .
На підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої
та апеляційної інстанцій встановлено, що фактична передача майна
покупцеві відбулась за актом прийому-передачі від 01.12.03.
На підставі матеріалів справи попередніми судовими
інстанціями встановлено, що згідно з п. 9.2.4 Статуту Товариства
визначена компетенція Спостережної ради Товариства щодо узгодження
проведення операцій по розпорядженню нерухомим майном Товариства,
балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 2000
мінімумів заробітних плат, виходячи від розміру мінімальної
заробітної плати у місяць, діючої на момент продажу.
При вирішення спору по суті місцевим та апеляційним судами
встановлено, що рішенням звітно-виборних зборів акціонерів
Товариства від 11.03.03 було вирішено клопотати перед Спостережною
радою про дозвіл на відчуження запропонованих правлінням
Товариства об'єктів, у тому числі павільйону "Минутка" (літера
"2И" площею 106,8м-2) та Ларьок П-47 (літера "К1", площею 208,1
м-2), розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул.Об'їздна, 10.
Також, на підставі наданих сторонами доказів по справі
попередніми судовими інстанціями встановлено, що майно за спірним
Договором було Товариства, про що, зокрема, свідчить акт
прийому-передачі державного майна
Вважаю чи, що спірний Договір укладено з порушенням вимог
Положення про порядок управління, майном, яке належить Автономній
Республіці Крим чи яке передане до її управління, в частині того,
що відчуження нерухомого майна господарськими товариствами, у
статутних фондах яких 25 і більше процентів акцій належить
Автономній Республіці Крим, проводиться у відповідності з діючим
законодавством та статутними документами товариства після
узгодження з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим,
Товариство звернулось до суду з позовом про розірвання Договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та
визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості. Для чинності правочину необхідно,
щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним
засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний
обсяг дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і
відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у
належній формі і був спрямованим на реальне настання правових
наслідків, що ним обумовлені.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути
на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання
господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю
або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання
рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з
моменту його виконання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує,
що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених
законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна
мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути
спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені
ним.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені,
зокрема,
ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Так,
встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в
момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є
також правочин, якщо його недійсність встановлена законом
(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину
недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо
не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована
особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом,
такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від
28.04.78
№ 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана
недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом.
В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті
обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та
настання визначених юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною,
господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з
якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання
відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону,
додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за
угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, колегією суддів Вищого господарського суду України
враховується, що попередніми судовими інстанціями встановлена
відповідність оспореного договору загальним умовам дійсності
правочину.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство с власником майна, переданого
йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої
товариством в результаті господарської діяльності; одержаних
доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених
законом.
18.05.00 Законом України № 1723-3 була затверджена "Державна
програма приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ) (1723-14)
, згідно з п.
9 якої Фонди майна та його представництва були наділені правом
виконувати функції управління та розпорядження майном державних
підприємств, які знаходяться в процесі приватизації. Пунктом 140
цієї програми встановлений порядок відчуження майна відкритих
акціонерних товариств, план приватизації яких не виконаний. Як
встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі
матеріалів справи, саме до таких товариств відноситься і
Товариство.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає підставним висновок попередніх
судових інстанцій про те, що згідно з державною програмою
приватизації на 2000-2002 роки, узгоджувати операції по відчуженню
майна відкритих акціонерних товариств наділені правом Фонд майна
Автономної Республіки Крим і самі- відкриті акціонерні товариства.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що чинним законодавством передбачено, що для обліку
корпоративних прав держави Фонд державного майна здійснює їх
класифікацію залежно від розміру державної частки в статутному
фонді господарського товариства, формує та веде Реєстр
корпоративних прав держави. Для створення надійного механізму
захисту інтересів держави у процесі управління цими правами Фонд
державного майна України призначає своїх представників в органах
управління господарських товариств. Отже, при вирішенні
відповідного питання Наглядовою радою Товариства представники
Фонду мали правові підстави висловити позицію держави з спірного
питання.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи Товариства, викладені в касаційній
скарзі є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними
по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій
було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судові
рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Шкірвзуття" б/н від 23.02.07 залишити без задоволення.
Постанову від 05.02.07 Севастопольського апеляційного
господарського суду по справі № 2-29/16029-2006 господарського
суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська