Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши матеріали касаційного подання

та касаційної скарги

Прокурора Львівської області

Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства

на ухвалу

та

постанову

Господарського суду Львівської області від 16.08.06

Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.06

у справі№ 1/21-19/6А (rs387434)

за позовом

Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти та науки України

2. Української академії друкарства

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр друку "Фенікс"

2. Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

3. Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України"

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області

про

визнання недійсними правочинів

Представники позивачів, відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Від прокуратури : прокурор відділу Генеральної прокуратури України Савицька О.В.- посв.№231.

доповідач: Добролюбова Т.В.

Заступником прокурора Львівської області у січні 2006 року в інтересах держави заявлений позов в особі Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр друку "Фенікс", Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсними договору від 30.12.97 №16-103 застави незавершеного будівництва друкарні Українського поліграфічного інституту ім. I. Федорова, укладеного між відповідачем-1 і відповідачем -2 та договору від 28.11.2000 про передачу майна в погашення заборгованості, укладеного між тими ж сторонами.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.08.06, прийнятою суддею Левицькою Н.Г., позовні вимоги залишені без розгляду з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її. Вмотивовуючи ухвалу суд зазначав про те, що позов подано прокурором в інтересах Української академії друкарства, яка не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Кузь В.Л. - головуючого, Юркевич М.В., Краєвська М.В. постановою від 19.12.2006, перевірену ухвалу суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства залишив без задоволення. Разом з цим, суд визнав, що звертаючись з позовною заявою, прокурор, всупереч статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , не зазначив в чому полягає порушення інтересів Міністерства освіти та науки України .

Міністерство освіти та науки України і Українська академія друкарства звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять ухвалу і постанову у справі скасувати, як прийняті з порушенням норм процесуального права. Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржники зазначають про неврахування судами попередніх інстанцій вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо преюдиціальності фактів, оскільки судом у кримінальній справі встановлено, що в результаті злочинних дій громадянина Гложика I.I. було незаконно відчужено спірне приміщення друкарні, яке перебуває у державній власності. Водночас, заявниками наголошується на тому, що Українська академія друкарства заснована на державній формі власності, її засновником є Міністерство освіти та науки України, а спірний об'єкт перебуває у підпорядкуванні останнього. Разом з цим, Міністерство освіти та науки України є центральним органом виконавчої влади на якого, зокрема, покладено завдання здійснювати функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Відтак, на думку скаржників, прокурор звертаючись з позовною заявою чітко визначив, що підставою представництва інтересів держави є необхідність захисту державних інтересів, оскільки даний спір, зачіпає її економічні інтереси.

Разом з цим, прокурор Львівської області звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить судові акти у справі скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції, з тих же підстав, що зазначені в касаційній скарзі Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства.

Від Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" надійшов відзив на касаційну скаргу і касаційне подання, в якому останній просить судові акти у справі залишити без змін, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано з підтвердженням матеріалами справи, що Заступником прокурора Львівської області заявлений позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства про визнання недійсним договору від 30.12.97 №16-103 застави незавершеного будівництва друкарні Українського поліграфічного інституту ім. I. Федорова. Названий договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр друку "Фенікс" і Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України". Заступник прокурора також заявив вимогу щодо розірвання договору від 28.11.2000 про передачу майна в погашення заборгованості, укладеного між тими ж сторонами. Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.08.2006 на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позовну заяву залишив без розгляду, оскільки визнав, що позов фактично заявлений в інтересах Української академії друкарства, яка не є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних відносинах функції державного управління. Залишаючи без змін ухвалу першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку про відсутність повноважень у Заступника прокурора Львівської області для звернення прокурора з позовом в інтересах Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України. Як зазначається в пункті 2 статті 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України, як на єдину систему, покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) при виявлені порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Разом з цим, у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Конституційний Суд України у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обгрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України (254к/96-ВР) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. При цьому, інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Суд апеляційної інстанції положення вказаних статей врахував та установив, що Заступник прокурора Львівської області при зверненні з позовом не підтвердив повноважень і не обгрунтував в чому саме полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства освіти та науки України. Разом з цим, суд встановив, що Українська академія друкарства є юридичною особою і не відноситься до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відтак, суд правильно визнав, що прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а фактично в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності Української академії друкарства без доведення підстав. Окрім цього, колегія суддів бере до уваги предмет спору і те, що Українська академія друкарства не позбавлена можливості самостійно звернутися з позовом до господарського суду за захистом права.

За таких з'ясованих обставин справи, колегія суддів визнає, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги та касаційного подання визнаються непереконливими.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.06 у справі №1/21-19/6А (rs387434) залишити без змін.

Касаційну скаргу Міністерства освіти та науки України і Української академії друкарства, касаційне подання Прокурора Львівської області залишити без задоволення.