Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Оргстрой", м. Севастополь,

на рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2006

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006

зі справи № 20-4/110

за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі -Відділення), м. Севастополь,

до приватного підприємства "Оргстрой" (далі -Підприємство)

про стягнення 4 195 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року Відділення звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з Підприємства 4 195 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII (875-12) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875).

Рішенням названого суду від 16.01.2006 (суддя Остапова К.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 (колегія суддів у складі: Котлярова О.Л. -головуючий суддя, судді Маслова З.Д., Лисенко В.А.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням Підприємством обов'язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, покладеного на нього Законом № 875 (875-12) .

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати через неправильне застосування ними норм процесуального права та припинити провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875 (875-12) .

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України (2747-15) ) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України (2747-15) правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України (2747-15) визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: (2747-15) це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з статтею 8 Закону № 875 (875-12) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (1434-2002-п) , Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону № 875 (875-12) саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) . Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України (2747-15) .

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України (1798-12) після набрання чинності КАС України (2747-15) розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.05.2006 касаційну скаргу Підприємства на рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 разом з матеріалами справи № 20-4/110 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Підприємства та справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України (2747-15) .

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 111-10 ГПК України (1798-12) з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України (2747-15) .

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Оргстрой" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 зі справи № 20-4/110 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.