Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Невдашенко Л.П.,

суддів: Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос", м. Ялта

на постанову

від 10.04.2007

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

господарського суду

№ 35/27-07 (9/527-06)

Дніпропетровської області

за позовом

Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос", м. Ялта

Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

про

визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача -представник Генеральної прокуратури України Савицька О.В.,

Фонду державного майна України -Тетерятник О.В.

від відповідача -Гуз I.К., Гриценко В.В., Пат С.П.

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Автономної Республіки Крим заявлено позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" та відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу пансіонату "Криворізький Гірник".

На обгрунтування позову зазначено про те, що зазначений договір укладено з порушенням визначеного Положенням порядку відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1474 від 30.07.99, яким встановлено обов'язковість надання дозволу на відчуження майна з боку центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, а також погодження Фонду державного майна України або його регіональних відділень, чого зроблено не було.

Вказані обставини, зазначає прокурор, є підставами для визнання договору недійсним відповідно до ст.48 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.07 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що на час відчуження майна ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" не був державним підприємством. Відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) майно, що передається засновниками товариства при його створенні до статутного фонду товариства, є власністю товариства, а об'єктом права власності засновника є корпоративні права, що належать засновнику в статутному фонді суб'єкта господарювання. Право власності ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на спірний об'єкт на час відчуження підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що видано виконавчим комітетом Сімеїзької селищної ради, яке в установленому порядку недійсним не визнано.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.05 У справі № 7/320, яке набрало чинності, у визнанні недійсним оспорююваного договору купівлі-продажу відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.07 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.0107 скасовано, позов задоволено. Апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що відчуження майна за оспорюваним договором відбулося з порушенням вимог п.4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ради України від 07.07.92. Серед інших, основним завдання Фонду є здійснення прав розпорядження державним майном у процесі їх приватизації.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, товариство "Еліта-Ялос" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.07 залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом ст.34 Закону України "Про власність" (697-12) та ст.12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Крім того, прокурор, заявляючи позов, не зазначив, в чому полягають інтереси держави, оскільки у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст.48 ЦК України (435-15) , як того вимагає прокурор, майно буде повернуто не у державну власність, а у власність ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", акції якого належать приватним власникам, а у державній власності залишилося менше 10 відсотків акцій акціонерного товариства.

Статтею 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) від 21.09.06 чітко визначено, що об'єктами державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутному фонді суб'єктів господарювання, а не майно даних суб'єктів господарювання, що повністю узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 ст.121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Згідно з ч.3 зазначеної статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, прокурор, пред'являючи позов в інтересах держави, в порушення ст.33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не визначив і не обгрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави та чи існує загроза інтересам держави.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.04 № 348 (348-2004-р) "Про заходи щодо приватизації пакетів акцій підприємств ДАК "Укррудпром" пакет акцій ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" в розмірі 100% статутного фонду товариства вилучено із статутного фонду ДАК "Укррудпром" та передано Фонду державного майна України.

Відповідно до розпорядження Фонду державного майна України від 21.08.04 № 130-РРА зобов'язано реєстроутримувача ТОВ "Віком" внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" та надати органу приватизації виписку на цінні папери на сумарну номінальну вартість акцій товариства, які належить державі, в кількості 51350120 шт., що становить 6,93% від статутного фонду товариства. Зменшення державної частки акцій у статутному фонді ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" здійснено на підставі акта приймання-передачі пакета акцій товариства від 25.08.04 № 271. Новим власником пакета акцій у розмірі 93,07% статутного фонду стало товариство з обмеженою відповідальністю "Солайм", з яким на підставі спільного наказу Фонду та Міністерства промислової політики України від 16.07.04 № 1466/354 та за підсумками спеціального конкурсу з обмеженою участю (протокол засідання комісії з приватизації ДАК "Укррудпром" від 03.08.04 № 17) укладено договір купівлі-продажу пакета акцій № КПИ-456 від 04.08.04.

Заявляючи позов, що зареєстрований судом 22.11.06, прокурор не вказав, який відсоток акцій товариства належить державі на день подання позову і чи взагалі у власності держави перебувають акції товариства, оскільки станом на 25.08.04 у власності держави було менше 6,93% акцій.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншим органом, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.05 у справі № 7/320 за позовом товариства "Еліта-Ялос" до ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" відмовлено у визнанні недійсним договору купівлі-продажу за № 360 від 21.11.03. Визнання недійсним цього договору є предметом позову прокурора у даній справі.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області, не врахувала наведених обставин, а тому прийняла помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.07 скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.07 залишити без змін.