ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     06 червня 2007 р.
     № 7/455пд
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого
     Кривди Д.С.,
     суддів:
     Жаботиної Г.В.,
     Уліцького А.М.
     розглянувши касаційну скаргу
     Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі
     на постанову
     від 20.03.07 Донецького апеляційного господарського суду
     та на рішення
     від 22.01.07
     у справі
     №7/455пд
     господарського суду
     Донецької області
     за позовом
     Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі
     до
     1.   Відкритого   акціонерного   товариства   "Амвросіївський
комбікормовий завод"
     2. Приватного підприємства "Сапсан"
     про
     визнання угоди недійсною та стягнення 170289,66 грн.
     за участю представників сторін
     від позивача:
     у засідання не прибули
     від відповідача 1:
     у засідання не прибули
     від відповідача 2:
     у засідання не прибули
                            ВСТАНОВИВ:
     Державна  податкова  інспекція   у   Амвросіївському   районі
звернулась до господарського суду Донецької області з  позовом  до
Відкритого акціонерного товариства  "Амвросіївський  комбікормовий
завод" та Приватного підприємства "Сапсан" про визнання  недійсною
укладеної між відповідачами угоди, на підставі якої були  виписані
податкові накладні №193 від  27.10.04  та  №295  від  24.11.04,  в
порядку ст.  207  Господарського  кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
          як
такого, що укладене з метою,  яка  завідомо  суперечить  інтересам
держави  та  суспільства,  а  також   застосування   реституційних
наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        .
     Ухвалою від  12.12.06  господарський  суд  Донецької  області
прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у  справі
на підставі ст.ст. 61, 64, 65 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Рішенням від 22.01.07  господарський  суд  Донецької  області
(суддя Малашкевич С.А.) у задоволенні позову відмовив.
     Постановою від 20.03.07 Донецький  апеляційний  господарський
суд (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М. -  головуючий,  Алєєва
I.В., Величко Н.Л.) рішення  суду  першої  інстанції  залишив  без
змін.
     Ухвалою від 16.05.07 Вищий господарський суд України  порушив
касаційне провадження  за  касаційною  скаргою  позивача,  в  якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та  направлення
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
     Касаційна скарга мотивована, зокрема, порушенням судами  норм
процесуального права внаслідок розгляду даного спору,  який  виник
із публічно-правових правовідносин  і  віднесений  до  компетенції
адміністративних судів, за правилами господарського судочинства.
     Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши  матеріали  справи,
Вищий  господарський  суд  України  вважає,  що  касаційні  скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
     Як  вбачається  з  матеріалів  справи,   Державна   податкова
інспекція у Амвросіївському районі  звернулась  до  господарського
суду з позовом про визнання недійсним господарського  зобов'язання
на підставі ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        . Таке звернення позивача
зумовлено тим, що  вказана  норма  передбачає  визнання  недійсним
господарського зобов'язання як такого, що  не  відповідає  вимогам
закону, або вчинено з метою,  яка  завідомо  суперечить  інтересам
держави і суспільства, на вимогу однієї з сторін або  відповідного
органу державної влади.
     Згідно з п. 11 ч. 1  ст.  10  Закону  України  "Про  державну
податкову  службу  в  Україні"   ( 509-12 ) (509-12)
           державні   податкові
інспекції  подають  до  судів  позови  до  підприємств,   установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в  інших
випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав.
     Отже, даний спір  стосується  реалізації  податковим  органом
своїх функцій як органу державної влади, що визначає статус  цього
органу в спірних правовідносинах як суб'єкта владних  повноважень.
Відтак  вказані   правовідносини   за   способом   виникнення   та
регулятивним характером є адміністративними.
     Проте  господарським  судам  підвідомчі  справи,  коли  склад
учасників спору  відповідає  ст.  1  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а
правовідносини,  щодо  яких  виник  спір,   носять   господарський
характер.
     На спори ж  за  зверненням  суб'єкта  владних  повноважень  у
випадках,   встановлених    законом,    поширюється    компетенція
адміністративних  судів  згідно  з  п.  4  ч.  1  ст.  17  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , який  у  ст.  3
визначає терміни наступним чином:
     - суб'єкт владних повноважень -орган державної  влади,  орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова  особа,  інший
суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на
основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих
повноважень;
     - справа адміністративної юрисдикції (далі -  адміністративна
справа)  -   переданий   на   вирішення   адміністративного   суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі  сторін  є  орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова  особа  або   інший   суб'єкт,   який   здійснює   владні
управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на
виконання делегованих повноважень.
     Отже,   виходячи   з   суб'єктного   складу   та    характеру
правовідносин, даний спір є публічно-правовим, тому після набрання
01.09.05 чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          підлягає  вирішенню  за
правилами цього кодексу, згідно з п. 6 Прикінцевих  та  перехідних
положень якого  до  початку  діяльності  окружних  та  апеляційних
адміністративних   судів   адміністративні   справи,    підвідомчі
господарським судам відповідно до  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          1991
року, вирішують у  першій  та  апеляційній  інстанціях  відповідні
місцеві та  апеляційні  господарські  суди  за  правилами  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     В порушення цих вимог суд першої інстанції розглянув справу в
порядку господарського судочинства і  суд  апеляційної  інстанції,
переглядаючи рішення у справі в апеляційному порядку,  не  звернув
увагу  на  ці  порушення.  Розгляд  справи   у   невірно   обраній
процесуальній судовій процедурі може  істотно  вплинути  на  обсяг
прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
     З огляду на таке оскаржувані рішення та  постанова  у  справі
підлягають  скасуванню,  провадження  у  господарській  справі  як
помилково  порушене  на  підставі  норм  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        
підлягає припиненню згідно  з  п.  1  ч.  1  ст.  80  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , а позовну заяву з матеріалами справи слід передати до
господарського суду Донецької  області  на  розгляд  за  правилами
адміністративного судочинства зі стадії прийняття позову.
     Керуючись ст.ст. 80, 108, 111-5, 111-7, 111-9-11 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     1. Касаційну скаргу задовольнити.
     2. Рішення господарського суду Донецької області від 22.01.07
та  постанову  Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
20.03.07 у справі №7/455пд скасувати.
     3. Провадження у господарській справі №7/455пд господарського
суду Донецької області припинити, а позовну  заяву  з  матеріалами
справи  передати  до  господарського  суду  Донецької  області  на
розгляд  за  правилами  адміністративного  судочинства  зі  стадії
прийняття позову.
     Головуючий Д.Кривда
     Судді Г.Жаботина
     А.Уліцький