3/139(1/87) Про відшкодування збитків, завданиих внаслідок невірного визначення розміру належної суми компенсації за посіяне зерно - Текст документа

До початку судового засідання надійшла заява Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про заміну другого відповідача (Відділення держказначейства у Снігурівському районі) на підставі ст.25 ГПК України (1798-12) його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області, яка підлягає задоволенню, оскільки факт правонаступництва підтверджується доданою довідкою Головного управління статистики у Миколаївській області від 24.11.2006 №19/11-3724.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2005 (суддя Таранущенко О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2005 (судді: Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Лашин В.В.), позов задоволено -на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України (435-15) стягнуто з держбюджету України через Відділення державного казначейства у Снігурівському районі на користь ТОВ "Уніком Грейн" 5941,64 грн. шкоди за неналежне виконання Управлінням сільського господарства і продовольства Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області вимог Постанови КМУ № 1598 від 08.10.2003р (1598-2003-п) . "Про затвердження Порядку спрямування коштів державного бюджету на компенсацію сільськогосподарськими товаровиробниками за посіяне зерно".

Рішення мотивоване тими обставинами, що перший відповідач є державним органом виконавчої влади і відповідно до приписів ст.ст.1173, 1174 ЦК України (435-15) заподіяна шкода має відшкодовуватися за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цього органу.

Відділення держказначейства у Снігурівському районі у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій норм бюджетного законодавства (частин 1 та 2 ст.23, ч.2 ст.25, ст.30 Бюджетного кодексу України (2542-14) , ч.3 ст.37 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) ), ст.326 ЦК України (435-15) , ст.39 Закону України "Про власність" (697-12) , а також на порушення судами п.2 ч.1 ст.83, ч.4 ст.84, ст.90 та ч.2 ст.101 ГПК України (1798-12) . Зокрема, скаржник вважає, що приписи статей 1173 та 1174 ЦК України (435-15) лише вказують на суб'єкта відповідальності, не зазначаючи порядку відшкодування державою такої шкоди, а Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) окремих видатків держави на відшкодування шкоди, зазначеної у статтях 1173 та 1174 ЦК України (435-15) , не передбачає.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та другого відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок невірного визначення Управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації Снігурівського району Миколаївської області розміру належної позивачу суми компенсації за посіяне зерно, передбаченої постановою КМУ від 08.10.2003р № 1589"Про (1589-2003-п) затвердження Порядку спрямування коштів державного бюджету на компенсацію сільськогосподарськими товаровиробниками за посіяне зерно", позивачу було завдано збитки в сумі 24226,64 грн.

В ході розгляду справи позивачу було сплачено частину збитків у сумі 18285 грн., тобто залишок бюджетної заборгованості по недоотриманій державній компенсації становить 5941,64 грн.

Апеляційна інстанція погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідно до приписів ст.1173 ЦК України (435-15) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана особі незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) посадової або службової особи органу державної влади відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи, на підстав ст.1174 ЦК України (435-15) . Слід зазначити, що завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, а за рахунок державного бюджету.

Крім того, апеляційний суд визнав, що рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.2005 не суперечить нормам бюджетного законодавства, на які посилається скаржник, оскільки зазначаючи в рішенні, що стягнення з державного бюджету України здійснюється через Відділення державного казначейства у Снігурівському районі, суд конкретизував рішення, а не вийшов за межі позовних вимог, оскільки саме органи Державного казначейства України виконують рішення про стягнення коштів з бюджету, згідно з законодавством.

Iнші доводи ВДК у Снігурівському районі, викладені ним в апеляційній скарзі, зводяться до намагань апелянта надати перевагу його доказам над іншими доказами, що суперечить вимогам статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а тому не прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

На спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди, завданої позивачу внаслідок неналежного виконання Управлінням сільського господарства і продовольства Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області вимог Постанови КМУ № 1598 від 08.10.2003р (1598-2003-п) . "Про затвердження Порядку спрямування коштів державного бюджету на компенсацію сільськогосподарськими товаровиробниками за посіяне зерно", поширюється дія ст.ст.1173, 1174 ЦК України (435-15) , чим спростовуються безпредметні посилання скаржника в обгрунтування своїх заперечень на норми бюджетного законодавства (частин 1 та 2 ст.23, ч.2 ст.25, ст.30 Бюджетного кодексу України (2542-14) , ч.3 ст.37 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) ) та ст.326 ЦК України (435-15) , ст.39 Закону України "Про власність" (697-12) , яким не регулюються спірні відносини.

У зв'язку з цим колегія визнає помилковими твердження скаржника про неправильне застосування судом ст.ст.1173, 1174 ЦК України (435-15) без врахування приписів бюджетного законодавства та ст.326 ЦК України (435-15) , ст.39 Закону України "Про власність" (697-12) , оскільки обов'язок держави відшкодувати позивачу завдані збитки виник з цивільних, а не з бюджетних відносин, причому бюджетні правовідносини припинилися після розподілу першим відповідачем бюджетних коштів (сум державної компенсації) між сільгосптоваровиробниками Снігурівського району, а правовідносини щодо відшкодування шкоди в судовому порядку мають господарський характер незалежно від складових частин таких збитків (недоотримана державна компенсація, неодержані доходи тощо), в зв'язку з чим регулюються цивільним законодавством.

Судом з достовірністю встановлено, а скаржником не заперечується факт заподіяння позивачу діями першого відповідача шкоди в спірній сумі.

Суд також дійшов правильного висновку про необхідність відшкодування позивачу заподіяної шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів першого відповідача, оскільки це відповідає вимогам ст.ст.1173, 1174 ЦК України (435-15) . Тим більше, що другим відповідачем у даній справі є відділення Держказначейства в Снігурівському районі (а.с.69), якому належать повноваження розпоряджатися бюджетними коштами згідно з бюджетними призначеннями на виконання вимог бюджетного законодавства та ч.2 п.7 постанови КМ України від 08.10.2003 № 1589 (1589-2003-п) .

Наявні заперечення скаржника зводяться по суті виключно до невизначеності бюджетним законодавством (Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) ) порядку (механізму) виконання судових рішень про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, та зазначеної у статтях 1173 та 1174 ЦК України (435-15) , проте, доводи другого відповідача з цього приводу не спростовують законність та обгрунтованість оскаржуваних судових актів.

Тим більше, що порядок та способи виконання судових рішень регулюються спеціальним нормативним актом - Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.25, 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про заміну другого відповідача по справі (Відділення держказначейства у Снігурівському районі) на підставі ст.25 ГПК України (1798-12) його процесуальним правонаступником (Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області) - задовольнити.

Здійснити заміну Відділення держказначейства у Снігурівському районі його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2005 у справі №3/139 (1/87) залишити без змін, касаційну скаргу Відділення держказначейства у Снігурівському районі - без задоволення.