Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

М.Остапенка, Є.Борденюк,  В.Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Декор-2000"

на рішення

від 07.11.2006 року

господарського суду  міста Києва

у справі   

№ 42/506

за позовом

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до

ТОВ "Декор-2000"

про

стягнення 494 000,00 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

ОСОБА_2. (дов. від 14.03.2007 року)

Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами.

15.09.2006 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач (продавець) передав покупцю товар на загальну суму494 000,00 грн., в рахунок оплати за який отримав від фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за актом прийому-передачі векселів до договору від 15.09.2006 року простий вексель № НОМЕР_1, виданий ТОВ "Декор-2000" 23.09.2002 року з терміном платежу "до пред'явлення" номінальною вартістю 494 000,00 грн..

Посилаючись на те, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги від 16.09.2006 року оплату за векселем не провів, позивач просить стягнути з ТОВ "Декор-2000" на свою користь 494 000,00 грн. боргу, обгрунтовуючи свої вимоги ст. 34, 53, 78 Уніфікованого закону про переказні веселі та прості векселі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2006 року у справі  № 42/506 (суддя П. Паламар) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволений, з ТОВ "Декор 2000" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто 494 000,00 грн. боргу, також на відповідача покладені судові витрати.

Рішення суду мотивоване тим, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1 є законним держателем простого векселя  № НОМЕР_1, виданого ТОВ "Декор 2000" 23.09.2002 року, з терміном платежу "до пред'явлення" номінальною вартістю 494 000,00 грн., як підтверджується встановленими обставинами справи.

Відповідно до ст.ст. 34, 53 Уніфікованого закону про переказні веселі та прості векселі переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Після закінчення строків, встановлених, зокрема, для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанту і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Згідно зі ст. 78 Уніфікованого закону про переказні веселі та прості векселі векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний провести оплату за спірним векселем на користь позивача, враховуючи відсутність доказів належної оплати за векселем, та непроведення такої оплати ТОВ "Декор 2000" у семиденний строк з дня пред'явлення йому фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 вимоги від 16.09.2006 року.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Декор-2000" посилається на порушення господарським судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваного судового рішення матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення шляхом скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) вексель від імені юридичних осіб підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими особами. Підписи скріплюються печаткою. Вексель, на підставі якого заявлена вимога про виконання грошового зобов'язання, підписаний однією особою. Правомірність підписання векселя однією особою від імені юридичної особи, судом не досліджена, що позбавляє дійти висновку про зобов'язання якраз юридичної особи у розумінні положень  ст. ст. 7, 8 Уніфікованого закону про переказні веселі та прості векселі.

Відповідно до положень ст. 20 Уніфікованого закону індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії.

Вчинення протесту у неплатежі не відбувалося. Тобто позов заявлений за наслідками звичайної цесії.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (ст. 70 Уніфікованого закону).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Тобто позовні вимоги до векселедавця, які випливають з простого векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом, дата якого є початком строку від пред'явлення (ч. 2 ст. 78 Уніфікованого закону).

Отже, непред'явлення векселя векселедавцю для платежу або протесту у неплатежі у строки, визначені Уніфікованим законом, позбавляє доказовості визначення дати настання строку платежу, не позбавляючи при цьому векселедавця бути зобов'язаним за наслідками звичайної цесії (уступка вимоги).

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Виходячи із правової природи звичайної цесії та положень закону про оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, необхідним є з'ясування наявного грошового зобов'язання векселедавця, яке виникло у момент видачі векселя, та строки позовної давності за ним.

Зазначені обставини судом не досліджені, у зв'язку з чим висновок про обгрунтованість заявлених вимог є передчасним.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Декор-2000" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2006 року у справі  № 42/506 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.