Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.I. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:

Старікова А.В.

касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на рішення

від 10.04.2007

господарського суду

Дніпропетровської області

у справі

№ 41/76-07

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка"

про

стягнення 373824,00 грн.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка" про стягнення з відповідача 373824,00 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 у справі № 41/76-07 позов задоволено частково. Стягнено з ТзОВ "Техніка" на користь ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" неустойку в сумі 53031,46 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.04.2007 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 8, 13, 19, 129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 546, 548, 549, 551, 627, 629 ЦК України (435-15) , ст. 232 ГК України (436-15) .

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судом, 30.08.2005 сторони уклали між собою договір поставки № 020-503д, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію, а позивач зобов'язався прийняти її та оплатити. При цьому, оплачена продукція повинна була бути поставлена в строки, вказані у специфікаціях.

Відповідно до специфікації № 1 від 30.08.05 до зазначеного договору поставки встановлений строк поставки - грудень 2005 року, з правом дострокової поставки за умовами оплати 25% авансу в вересні 2005 року.

Умовами договору також було передбачено, що оплата здійснюється авансом у розмірі 25% від вартості продукції згідно специфікації, а залишок продукції у розмірі 75% повинен бути сплачений покупцем за актами постачальника на протязі 20 банківських днів з моменту повідомлення постачальника про готовність до відвантаження авансованої партії продукції.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору позивачем була здійснена передоплата відповідачу у розмірі 663600,00 грн., яка складає 25% вартості продукції, обумовленої сторонами у специфікації № 1 від 30.08.2005 до договору поставки, а решта вартості продукції в сумі 1900800,00 грн. була перерахована позивачем на розрахункові рахунок відповідача 14.12.2005.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання по поставці оплаченої позивачем продукції здійснив з порушенням строку, визначеного договором, а саме: продукція була поставлена позивачу 04.03.2006 та 30.07.2006.

У цьому зв'язку, умовами договору було передбачено, що за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1% від перерахованої суми авансу за кожен день прострочення, а тому позивачем нарахована сума неустойки за період з 19.01.2006 по 30.07.2006 в сумі 373824,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач, всупереч ст. 33 ГПК України (1798-12) , не надав суду доказів своєчасної поставки товару, а тому, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України (436-15) та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 01.01.2006 по 01.01.2007 в сумі 53031,46 грн.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, як на підставу стягнення з відповідача суми неустойки в сумі 373824,00 грн. посилався на укладений між сторонами договір поставки № 020-503д від 30.08.2005.

В той же час, господарський суд, стягуючи з відповідача відповідну суму неустойки, застосував до даних правовідносин вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Відповідно до преамбули Закону України № 543/96 від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір поставки не є грошовим зобов'язанням, а тому господарському суду необхідно було з'ясувати чи можуть бути застосовані положення цього Закону до даних правовідносин.

Крім того, господарський суд, правильно встановивши, що зобов'язання по поставці продукції відповідачем своєчасно виконано не було і, що нарахування пені у цьому зв'язку має відбуватись з 01.01.2006, не прийняв до уваги, що з позовом до суду позивач звернувся 19.01.2007 і у цьому ж зв'язку не перевірив наявність правових підстав як для застосування вимог ст. 258 ЦК України (435-15) , так і для застосування вимог ст. 233 ГК України (436-15) .

Наведене дає підстави вважати, що обставини справи були встановлені судом неповно, а отже прийняте ним по справі рішення не можна визнати таким, що грунтуються на законі.

З огляду на це, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на підставі наданих, а при необхідності і додатково зібраних доказів повно встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 у справі № 41/76-07 скасувати.

Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів.