Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г. Ходаківська I. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності державного підприємства "Журнал "Вісник державної податкової служби України"

на рішення

Господарського суду міста Києва від 27.02.2007 року

по справі

№ 38/626

за позовом

яТовариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс"

До

1) Національного концерну "Укрпромконсалтинг" 2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

Третя особа

Відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва

Про

визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача:

Гуськова Л. М. -дов. № 433 від 14.03.05

від відповідачів:

не з'явився

від третьої особи:

не з'явився

від заявника касаційної скарги:

Гречана Т. В. -дов. № 45/1-17 від 03.03.07 Розмош В. I. -дов.

№ 67 від 10.05.07 Красько О. В. -дов. в справі

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року касаційна скарга Голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності державного підприємства "Журнал "Вісник державної податкової служби України" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 05.06.2007 року.

Розпорядженням Заступника Голови вищого господарського суду України від 05.06.2007 року для розгляду справи № 38/626 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Ходаківська I. П.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) .

За згодою представників позивача та заявника касаційної скарги в судовому засіданні 05.06.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" звернулася з позовом до Національного концерну "Укрпромконслатинг", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з позовом про визнання договору купівлі-продажу нежилого будинку від 21.08.2001 року між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" та реєстраційного посвідчення комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" на нежилий будинок загальною площею 588,6 кв. м по вулиці Хорива за № 24 зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" за реєстровим № 804п 01 листопада 2001 року дійсним; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового будинку від 21.04.2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" та Національним концерном "Укрпромконслатинг"; визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" на нежилий будинок № 24 по вулиці Хорива в місті Києві загальною площею 588,6 кв. м згідно технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"; зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати реєстрацію права власності за Національним концерном "Укрпромконсалтинг"; зобов'язати Національний концерн "Укрпромконсалтинг" звільнити займані приміщення в будинку № 24 по вулиці Хорива в м. Києві; судові витрати стягнути з Національного концерну "Укрпромконсалтинг" на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2007 року по справі № 38/626 прийнята відмова позивача в частині позовних вимог про зобов'язання Національного концерну "Укрпромконслатинг" звільнити займані приміщення в будинку № 24 по вулиці Хорива в м. Києві, провадження по справі в цій частині припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) .

На виконання цієї ж ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2007 року позивачем надане письмове правове обгрунтування позовних вимог, в якому позивач просить визнати договір купівлі-продажу нежилого будинку від 21.08.2001 року між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" та реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на нежилий будинок загальною площею 586,6 кв. м по вулиці Хорива за № 24, зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" за реєстровим № 804п 01.11.2001 року, дійсним; анулювати повторну реєстрацію договору купівлі-продажу нежилого будинку від 21.08.2001 року між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 16.04.2004 року за № 804-П; визнати повністю недійсним договір купівлі-продажу нежитлового будинку від 21.04.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Феніікс" та Національним концерном "Укрпромконсалтинг" з моменту його укладення. Також позивач просив судові витрати стягнути на його користь з Національного концерну "Укрпромконсалтинг".

Зазначене письмове правове обгрунтування позовних вимог розцінено місцевим господарським судом як уточнення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2007 року по справі 38/626 (суддя Власов Ю. Л.) позов задоволений частково: визнаний недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 21.04.2004р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" та Національним концерном "Укрпромконсалтинг"; в іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з Національного концерну "Укрпромконсалтинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" державне мито в сумі 21грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 29 грн. 50 коп. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 25415 грн. 00 коп., перераховане платіжним дорученням № 97 від 27.10.2006р., оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Державне підприємство "Вісник податкової служби України" в особі Голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності на зазначене вище рішення місцевого суду, в якій зазначається про те, що оскаржене рішення прийняте з порушенням процесуального права та стосується прав і обов'язків заявника касаційної скарги, який не був залучений до участі у справі.

Представник позивача в судовому засіданні Вищого господарського суду України 05.06.2007 року проти вимог та доводів заявника касаційної скарги заперечував, просив залишити рішення місцевого суду без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів та третьої особи до Вищого господарського суду України не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників заявника касаційної скарги та позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що між 21.08.2001р. між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, за яким позивач придбав у власність нежилий будинок загальною площею 588,6 кв. м, який розташований в м. Києві, по вул. Хорива, 24.

18.10.2001р. між третьою особою та позивачем був підписаний акт прийому-передачі зазначеного будинку.

01.11.2001 року позивач отримав від відповідача-2 реєстраційне посвідчення про реєстрацію зазначеного вище будинку за позивачем на праві власності.

Постановою Господарського суду міста Києва від 30.03.2004 року по справі № 24/175-б позивача-відсутнього боржника було визнано банкрутом. Ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

21.04.2004р. ліквідатором був підписаний від імені позивача договір купівлі-продажу нежилого приміщення на користь відповідача-1, за яким відповідач-1 придбав нежилий будинок літера А, який знаходиться в м. Києві, вул. Хорива, 24, загальною площею 588,6 кв. м.

29.03.2005 року постановою Вищого господарського суду України постанова Господарського суду міста Києва від 30.03.2004р. у справі № 24/175-б була скасована, справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2006 року провадження у справі № 24/175-б про визнання позивача банкрутом було припинено.

На підставі встановлених обставин справи, місцевий господарський суд, виходячи з приписів ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України (435-15) дійшов висновку, що спірний договір купівлі-продажу від 21.04.2004 року, укладений між позивачем в особі ліквідатора та відповідачем-1, є недійсним, оскільки від імені продавця (позивача по справі) договір був підписаний неуповноваженою особою.

Відмовляючи в позові про визнання договору купівлі-продажу та реєстраційного посвідчення дійсним, місцевий господарський суд виходячи з приписів статті 16 ЦК України (435-15) дійшов висновку, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права, доказів заперечення відповідачами дійсності договору купівлі-продажу від 21.08.2001 року та реєстраційного посвідчення позивач суду не надав.

Оскільки позивач не надав суду доказів повторної реєстрації договору купівлі-продажу нежилого будинку від 21.08.2001 року, виходячи з приписів ст. 33 ГПК України (1798-12) суд першої інстанції відмовив позивачу в позові про анулювання такої повторної реєстрації.

Суд касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, внаслідок чого були порушені права заявника касаційної скарги.

Так, місцевим судом розглянуті позовні вимоги, які викладені в "Правовому обгрунтуванні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового будинку № 24 по вулиці Хорива в місті Києві від 21 квітня 2004 року" (а. с. 122-125). Це правове обгрунтування підписане 27.02.2007 року, виходячи з резолюції судді та відсутності відбитку штампу канцелярії, було подано суду в судовому засіданні 27.02.2007 року, тобто в день, коли було прийняте рішення місцевого суду. З протоколу судового засідання від 27.02.2007 року та вступної частини рішення місцевого суду вбачається, що в день прийняття рішення в судовому засіданні брали участь тільки представники позивача, представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Доказів надсилання копії "Правового обгрунтування" іншим учасникам спору в матеріалах справи немає.

Отже, відповідачі та третя особа не були ознайомлені із зміненими позивачем позовними вимогами та їх мотивами, що є порушенням процесуальних прав сторони.

Крім того, відповідно до ст. 22 ГПК України (1798-12) позивач серед іншого має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України (1798-12) , в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд розцінив викладені в "Правовому обгрунтуванні" вимоги як уточнення позовних вимог. Чинний Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить такого інституту.

Статтею 32 ГПК України (1798-12) пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, розцінюються як засоби доказування. На вимоги суду такі пояснення мають бути викладені письмово.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2007року (п. 4) позивач був зобов'язаний саме надати письмове обгрунтування позовних вимог з посиланням на норми чинного законодавства України, які регулюють відносини дійсності та недійсності спірних договорів (на підставі яких саме норм права позивач просить суд визнати договори дійсним та недійсним).

З наведеного вбачається, що вимога суду стосувалася надання письмових пояснень тільки щодо частини позовних вимог. Висновок місцевого суду, що позивач відмовився від інших позовних вимог, які не стосувалися дійсності та недійсності договорів, без дотримання вимог статті 22 ГПК України (1798-12) на думку касаційної інстанції є передчасним.

Приймаючи відмови від позовних вимог про виселення із спірних приміщень відповідача-1, місцевий господарський суд не врахував положення ч. 6 ст. 22 ГПК України (1798-12) .

Так, з відзиву відповідача-2 (а. с. 52-53) вбачається, що на момент розгляду справи судом спірний нежилий будинок був зареєстрований відповідачем-2 за Державним підприємством "Редакція журналу "Вісник державної податкової служби України" на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2004 року № 7697, по якому ТОВ "ТРЕК" продало нежилий будинок загальною площею 588,6 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України (435-15) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Оскільки позивачем серед іншого були заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача-1 звільнити займані приміщення в спірному будинку, суд на виконання приписів ст. 38, 43 ГПК України (1798-12) повинен був переконатися, хто саме займає спірне нежиле приміщення на момент розгляду справи судом, і встановивши ці обставини перевірити, чи відповідає заява про відмову від частини позовних вимог приписам ч. 6 ст. 22 ГПК України (1798-12) , зокрема, чи не порушує така заява чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак доводи заявника касаційної скарги про те, що рішення по справі порушує його права та охоронювані законом інтереси є обгрунтованими.

Також Вищий господарський суд України вважає, що судом першої інстанції були порушення положення ч. 3 ст. 21 ГПК України (1798-12) .

Згідно із ч. 3 ст. 21 ГПК України (1798-12) відповідачами у справі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з описової частини рішення місцевого суду, серед іншого предметом судового розгляду була позовна вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2001 року, укладеного між третьою особою та позивачем. Однак розглядаючи по суті зазначену позовну вимогу, сторона за договором, тобто правонаступник представництва Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва Відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва повинен бути залучений до участі у справі в якості іншого відповідача (ч. 1 ст. 24 ГПК України (1798-12) ), що зроблено судом першої інстанції не було.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права, що в силу приписів ч. 1 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для його скасування.

Оскільки відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) суд касаційної інстанції не може збирати докази, встановлювати обставини, які не були встановлені судом першої інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати викладене, зокрема, визначитись із змістом позовних вимог, переданих на розгляд суду позивачем, встановити обставини, які стосуються справи, в повному обсязі, зокрема, встановити осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення суду, залучити їх до участі у справі, та вирішити спір відповідно до законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності державного підприємства "Журнал "Вісник державної податкової служби України" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2007 року по справі №38/626 скасувати.

Справу № 38/626 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.