ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 р.
№ 37/291-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідача ОСОБА_2 -довіреність від 13.10.3006 р. (а.с. 38)
третіх осіб
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
від 02.04.007 Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ 37/291-06 господарського суду Харківської області
за позовом
Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в
особі Харківської міської ради
до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на
предмет спору
- Харківське міське управління земельних ресурсів; - Головне
управління містобудування, архітектури та земельних відносин
про знесення кіоску, зобов'язання привести у придатний стан та
повернення земельної ділянки
В С Т А Н О В И В :
Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в
особі Харківської міської ради, за участю третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, звернувся
до господарського суду Харківської області з позовом до СПД
ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайнятої земельної
ділянки, зобов'язання привести у придатний для використання стан
самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її за
належністю Харківській міській раді без відшкодування затрат,
понесених за час незаконного користування земельною ділянкою,
посилаючись, зокрема, на статтю 212 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
(з урахуванням уточнення позовних вимог а.с. 28-29).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що проведеною прокуратурою
Ленінського району м. Харкова перевіркою встановлено, що на
території земель територіальної громади м. Харкова, інтереси якої
представляє Харківська міська рада, СПД ОСОБА_1 самовільно, в
порушення статті 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, без
набуття права власності чи права користування земельною ділянкою
та встановлення землевпорядними органами меж земельної ділянки в
натурі (на місцевості) зайняла земельну ділянку площею 0,0006 га,
розташованої біля будинку АДРЕСА_1 шляхом експлуатації та
обслуговування торговельного кіоску.
Земельна ділянка є державною власністю та відповідно до
пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
перебуває у віданні Харківської міської ради. Відмова
відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку обмежує
законного власника в праві розпоряджатися нею та використовувати
за своїм призначенням.
У відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву СПД
ОСОБА_1 просила в позові відмовити, зокрема, посилаючись на те, що
нею не здійснювалися дії з будівництва і встановлення
торговельного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка за
вказаною адресою не використовується відповідачем для експлуатації
та обслуговування торговельного кіоску.
Крім того, СПД ОСОБА_1 зазначала, що надані позивачем акти
обстеження земельної ділянки не підтверджують факт здійснення
порушень чинного земельного законодавства відповідачем, оскільки
складені позивачем в односторонньому порядку без повідомлення
відповідача про час і місце їх складання та містять недостовірну
інформацію.
Заявою від 17.11.2006 р. Прокурор Ленінського району м.
Харкова просив провадження у справі в частині зобов'язання СПД
ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку припинити, оскільки відповідно
до акта відділу самоврядного контролю за використанням та охороною
земель Управління земельних відносин Харківської міської ради від
13.10.2006 р. НОМЕР_1, СПД ОСОБА_1 звільнила земельну ділянку, та
є добровільним усуненням відповідачем порушення статті 125
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
. В частині позовних вимог
про зобов'язання СПД ОСОБА_1 повернути та привести у придатний
стан для використання земельну ділянку позивач просив розглянути
по суті (а.с.60).
Ухвалою господарського суду Харківської області від
16.10.2006 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи
на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору - Головне управління містобудування, архітектури та
земельних відносин.
Рішенням господарського суду Харківської області від
28.11.2006 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задовольнив частково,
зобов'язав СПД ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан
самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0006 га, розташовану
біля будинку АДРЕСА_1 та повернути її Харківській міській раді
протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.
В частині звільнення відповідачем самовільно зайнятої
земельної ділянки припинив провадження у справі на підставі пункту
1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки
відповідачем звільнена самовільно зайнята земельна ділянка.
Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку, що
актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства №
826/06 від 21.06.2006 р. та № 1795/06 від 28.09.2006 р.
підтверджується, що земельна ділянка площею 0,0006 га,
розташованої біля будинку АДРЕСА_1 та на якій розміщено кіоск
використовується відповідачем без правовстановлюючих документів.
Оскільки земельна ділянка є державною власністю та відповідно
до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
перебуває у віданні Харківської міської ради, позовні
вимоги стосовно зобов'язання відповідача привести у придатний для
використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та
повернення її за належністю міській раді визнані судом
обгрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
За апеляційною скаргою СПД ОСОБА_1 Харківський апеляційний
господарський суд (судді Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар
М.В.), переглянувши рішення від 28.11.2006 р. в апеляційному
порядку, постановою від 02.04.2007 р. залишив його без змін з тих
же підстав.
СПД ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суд у України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних
вимог, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей
4-2,- 4-3 та 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції визнано
встановленими обставини, що мають значення для справи, лише на
підставі доказів і доводів прокурора і позивача, і не наведено
правового обгрунтування відхилення доводів відповідача.
На думку скаржника, надані прокурором у якості доказів акти
обстеження земельної ділянки, за якими спірна земельна ділянка
нібито використовується СПД ОСОБА_1 для експлуатації та
обслуговування торговельного кіоску є лише документами, які
підтверджують дані перевірки щодо наявності або відсутності
порушень чинного законодавства щодо використання земельної
ділянки. Доказів того, яка саме особа є винною у порушенні умов
використання та охорони земельної ділянки відповідно до чинного
законодавства та умов укладеного договору оренди і підлягає
притягненню до відповідальності, ані прокурором, ані позивачем не
надано. Тобто акти обстеження не підтверджують факт здійснення
порушень чинного земельного законодавства відповідачем та є
неналежними та недопустимими доказами.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення
присутнього в судовому засіданні представника відповідача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанції 21.06.2006 р. та 28.09.2006 р.
головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за
використанням та охороною земель Харківського міського управління
земельних відносин Харківської міської ради здійснювалося
обстеження земельної ділянки по вул. Полтавський шлях у м. Харкові
біля будинку 152 площею 0,0006 га, на якій розміщено торгівельний
кіоск.
У ході проведених перевірок було виявлено, що вказана
земельна ділянка на момент перевірок використовувалася СПД ОСОБА_1
без правовстановлюючих документів, про що було складено акт
перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 826/06 від
21.06.2006 р. та акт перевірки дотримання вимог земельного
законодавства № 1795/06 від 28.09.2006 р. (а.с. 6, 33).
Згідно акта НОМЕР_1 від 13.10.2006 р. СПД ОСОБА_1 звільнено
спірну земельну ділянку у зв'язку з чим судами попередніх
інстанції задоволено клопотання прокурора про припинення
провадження у справі в цій частині.
За приписами статті 212 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
самовільно зайняті земельні ділянки підлягають
поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування
затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення
земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи
знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок
громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні
ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
провадиться за рішенням суду.
Розглядаючи даний спір суди, на підставі статті 212
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, дійшли висновку, що
позовні вимоги про зобов'язання відповідача привести у придатний
для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею
0,0006 га, розташовану біля будинку АДРЕСА_1 та повернення її за
належністю Харківській міській раді без відшкодування затрат,
понесених за час незаконного користування земельною ділянкою є
обгрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами, а
саме актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства №
826/06 від 21.06.2006 р. та № 1795/06 від 28.09.2006 р.,
відповідачем не спростовані.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком з
наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин,
на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Засобами доказування господарське процесуальне законодавство
визнає: письмові і речові докази, висновки судових експертів;
пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в
господарському процесі .
Відповідно до статті 33 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині
рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні
обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги
судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на
користь якої приймається рішення, є порушення вимог статті 4-2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами частини 1 статті 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Під час здійснення судового провадження доводи відповідача
стосовно того, що спірна земельна ділянка ним не
використовувалась, судами першої та апеляційної інстанції прийняті
не були, належна оцінка їм не надавалась.
Крім того, судами не надано належної оцінки доводам
відповідача стосовно оформлення наданих позивачем в обгрунтування
своїх позовних вимог актів перевірки дотримання вимог земельного
законодавства № 826/06 від 21.06.2006 р. та № 1795/06 від
28.09.2006 р. в односторонньому порядку без повідомлення
відповідача про проведення перевірок.
Будь яких належно оформлених доказів на підтвердження
користування СПД ОСОБА_1 земельною ділянкою по вул. Полтавський
шлях у м. Харкові біля будинку 152 площею 0,0006 га, та розміщення
на ній торгівельного кіоску відповідача матеріали справи не
містять.
За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої інстанції при розгляді справи та
прийнятті рішення не взято до уваги та не надано належної правової
оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть
спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації мають
право звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Проте, при вирішенні даного спору суд не визначив правову
природу спірних відносин і право яке порушено.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Враховуючи, що застосування норм матеріального права
цілковито залежить від повноти та правильності встановлення
обставин справи, судове рішення не можна визнати законним.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
28.11.2006 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 02.04.2007 р. у справі № 37/291-06
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.
Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач