Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Удовиченка О.С.

суддів:

Панової I.Ю.

Хандуріна М.I.

розглянувши касаційну скаргу

Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків"

на рішення

та

постанову

господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р.

Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 р.

у справі

№ 37/132-06 господарського суду Харківської області

за позовом

до

Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків"

Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про

стягнення 900 000,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

АКБ (ЗАТ) в особі філії "Орджонікідзевське відділення промінвестбанку в м. Харків":

ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе":

Котелевець I.В.

Стеценко О.Л.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" (далі -Банк) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків (далі - ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе") 900 000,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. (судді: Доленчук Д.О. -головуючий, Прохоров С.А., Жельне С.Ч.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обгрунтування рішення суд першої інстанції посилався на те, що по відношенню до відповідача порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак нарахування позивачем штрафних санкцій суперечить ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції Банк звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою з вимогою скасувати зазначене рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. (судді: Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Барабашова С.В.) Банку у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. у справі № 37/132-06 залишено без змін.

В обгрунтування постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони при укладенні спірного договору порушили норми Закону і у пункті 4.2.3. договору передбачили нарахування штрафних санкцій у визначений конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується штраф та пеня, зокрема встановили відповідальність у вигляді неустойки.

На думку колегії суддів апеляційного суду, пункт 4.2.3 Договору в частині нарахування неустойки (штраф, пеня) за ненадання інформації про порушення справи про банкрутство суперечить положенням вищезазначеного Закону і повинен бути визнаний недійсним на підставі пункту 4 статті 203, пункту 2 статті 215, статті 217 Цивільного кодексу України (435-15) , які передбачають правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з вимогою скасувати зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

При цьому скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 12 Закону, ст. 68 Конституції України (254к/96-ВР) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання визначеного договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 03.04.2006 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" штрафу в розмірі 900 000,00 грн. за невиконання зобов'язань передбачених п. 4.2.3 договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2004 р. між Банком та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 11 (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 000 000,00 (три мільйона) гривень (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором, а відповідач в свою чергу - повернути зазначену суму в строк до 24.03.2005 р.

Згідно з пунктом 4.2.3 договору ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" зобов'язалось безумовно надавати представникам банку за їх першою вимогою у строк не більше трьох робочих днів інформацію про свою фінансову господарську діяльність та повну інформацію, що стосується судових справ за його участю, в тому числі щодо порушення відносно нього справи про банкрутство не пізніше п'яти робочих днів з дня винесення судом відповідної постанови. У разі ненадання зазначеної інформації відповідно до пункту 4.2.3 договору відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, встановленому пунктом 5.5 договору, а відсоткова ставка за користування кредитом, що вказана в п. 3.2 або 3.4 збільшується на 2% річних з першого числа місяця у якому інформація повинна бути надана. Пунктом 5.5 договору передбачений штраф у розмірі 15 відсотків від ліміту кредитної лінії за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.п. 4.2.4 - 4.2.5, 6.6 цього договору (а.с. 11-13).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, нараховані за невиконання п. 4.2.3 договору штрафні санкції не пов'язані з предметом зобов'язання (кредитна лінія), а п. 5.5 договору не містить посилань на п. 4.2.3.

В своїй касаційній скарзі Банк зазначає, що судами не враховано, що у даній справі предметом позову є стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов'язання, яке не є грошовим, а тому вимога про стягнення 900 000,00 грн. за неповідомлення про порушення справи про банкрутство є поточною і на неї дія мораторію не поширюється.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем неустойки (штраф, пеня) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є необгрунтованим, незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству, зокрема Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Вищий господарський суд України вважає, що суди дали належну юридичну оцінку обставинам справи, зробили правильні висновки щодо відмови у задоволенні позову, однак в мотивувальній частині своїх рішень повинні були звернути увагу на те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 900 000,00 грн. штрафу за невиконання зобов'язань передбачених п. 4.2.3 договору є не обгрунтованою також тому, що нараховані штрафні санкції не пов'язані з предметом зобов'язання (кредитна лінія), тобто зобов'язання, щодо повернення грошових коштів в сумі кредитної лінії, і нарахування такого штрафу за порушення зобов'язань, передбачених п. 4.2.3 договору п. 5.5 договору, не передбачено.

Оскільки рішення господарського суду Харківської області є правильним по суті, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 р. та рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. у справі № 37/132-06 підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. у справі № 37/132-06 залишити без змін.