ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 р.
№ 21/451
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу"
на постанову
від 26.02.07 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 21/451господарського суду міста Києва
за позовом
ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу"
до
ДАК "Хліб України"
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні
відповідача:
1.Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ятрань"
2.Дочірне підприємство ДАК "Хліб України" "Уманський
елеватор"
3.Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України"
про
стягнення 32091,55 грн.
У справі взяли участь представники
позивача: Коваль В.Б., довір. №293д від 14.02.07
відповідача: Стегній Л.М., довір. №02-14/38 від 04.06.07
3-ті особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулося
до господарського суду з позовом до Державної акціонерної компанії
"Хліб України" про стягнення 32091,55 грн. основного боргу,
переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.2003р.
Свої вимоги позивач обгрунтовує пунктом 3 постанови Кабінету
Міністрів України від 15.05.2003р. № 690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
, статтею
59 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до яких
до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за
розрахунками з оплати матеріально - технічних ресурсів,
поставлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
03.09.97р. № 977.Позивач ( 977-97-п ) (977-97-п)
вважає, що ДАК "Хліб
України" несе відповідальність згідно статті 519 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки останній передав йому
недійсну вимогу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.06р. позовні
вимоги задоволено (суддя Е.О.Шевченко).
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки СВК "Ятрань" в
повному обсязі розрахувалося з відповідачем у справі через його
повіреного згідно договору доручення №4057 від 03.07.01 Черкаське
ОДП ДАК "Хліб України", то на підставі п.2 Акту передачі-
приймання дебіторської заборгованості від 31.07.03 відповідач має
перерахувати позивачеві суму коштів в розмірі 32091,55 грн.,
передану позивачеві як дебіторська заборгованість. Враховуючи, що
відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів не виконав, то
згідно ст.ст. 193,526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовні вимоги
підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.02.07 (судді: Капаціин Н.В., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення
суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено. Постанову
мотивовано тим, що за реєстром дебіторської заборгованості, що є
додатком до акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до
розподільчого балансу між ДАК "Хліб України" та ДП "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" не зазначено, за яким зобов'язанням передана
кредиторська заборгованість, сума 32091,55 грн. щодо боржника СВК
"Ятрань" не конкретизована ні номером договору, накладної, датою
постачання, а тому відсутні фактичні підстави для визнання факту
передачі недійсної вимоги, оскільки взагалі відсутні підстави
вважати, що така заборгованість була передана.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної
інстанції позивач, Державне підприємство "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та залишити в силі рішення господарського
суду.
Вимоги касаційної скарги обгрунтовані порушенням та
неправильним застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права. А саме, позивач покликається на те, що
зобов'язання повинні виконуватись відповідно до статей 161, 162
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, пункту 2 акту
передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого
балансу від 31.07.2003р.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Судами попередніх інстанції було встановлено наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. № 690
( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" шляхом виділення зі складу підприємства Державної
акціонерної компанії "Хліб України" створено позивача, та
віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики
України.
На виконання пункту 3 зазначеної постанови між позивачем та
відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003р.
та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості за цим
балансом, що були погоджені протоколом від 02.09.03р. №5 Урядової
комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України", відповідно до яких
до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за
розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.97р.
№ 977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
.
Згідно з пунктом 1.3. Статуту позивача, підприємство є
правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК
"Хліб України" у відповідності з розподільчим актом (балансом).
Відповідно до пункту 3.1. цього Статуту підприємство утворено
з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств
агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації,
а також організації проведення розрахунків між підприємствами та
отримання прибутку.
Згідно статті 109 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та
обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових
юридичних осіб.
Частиною 4 статті 59 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що у разі виділення одного або кількох
нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за
роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і
обов'язки реорганізованого суб'єкта.
З викладеного вбачається, що до позивача перейшло право
вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати
матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.97р. № 977
( 977-97-п ) (977-97-п)
.
Позивачем зазначено, СВК "Ятрань" перерахувало в погашення
заборгованості по постанові КМУ №977 ДП ДАК "Хліб України"
"Уманський елеватор" грошові кошти в сумі 32117,06 грн. за
платіжним дорученням №60 від 14.02.03 на суму 8525,25 грн. та по
накладними №427 від 13.02.03. та №329 від 12.01.03 передало
пшеницю та борошно житнє відповідно на суму 7349,51 грн. та
16242,3 грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається та підтверджується
позивачем, що станом на 31.07.2003р. (дату підписання
розподільчого балансу) СВК "Ятрань" будь-якої заборгованості
відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.97р.
№977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
перед відповідачем не мав.
03.07.01 між ДАК "Хліб України" (як довірителем) та
Черкаським ОДП ДАК "Хліб України" (як повіреним), було укладено
договір доручення №4057, відповідно до умов якого Черкаське ОДП
ДАК "Хліб України" зобов'язалося від імені та за рахунок ДАК "Хліб
України" провести необхідні узгоджені з довірителем дії щодо
витребування грошових коштів, товарної продукції, іншого майна у
дебіторів (боржників) довірителя.
Черкаське ОДП ДАК "Хліб України" листом №05-10/34 від
07.06.02 повідомило ДП ДАК "Хліб України" "Уманський елеватор" про
те, що згідно з листом ДАК "Хліб України" від 20.05.02 №8-2-10/184
та договором доручення, укладеним між ДАК "Хліб України" та
Черкаським ОДП №4057 від 03.07.01, розрахунки за отримані в
1998-1999 мінеральні добрива та засоби захисту рослин по
постановам КМУ №977 від 03.09.1997 ( 977-97-п ) (977-97-п)
та №1338 від
25.08.1998 повинні проводитися через Черкаське ОДП ДАК "Хліб
України".
ДП ДАК "Хліб України" "Уманський елеватор" платіжними
дорученнями №331 від 31.03.03 на суму 8525,25 грн., №1587 від
15.12.03 на суму 7349,51 грн., №784 від 20.07.03 на суму 16242,30
перерахувало на рахунок Черкаського ОДП ДАК "Хліб України"
заборгованість СВК "Ятрань" на загальну суму 32117,06 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення ДП "Агентство
з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" з позовом у даній справі, оскільки, на його думку,
відповідачем передано йому недійсну вимогу на суму 32091,55 грн. і
останній повинен нести відповідальність на підставі статті 512,
519, 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 27
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до частини 2 пункту 2 акту передачі-приймання
дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від
31.07.2003р. відповідач зобов'язався у разі проведення розрахунків
дебіторів з компанією після підписання розподільчого балансу, що
зменшує суму дебіторської заборгованості позивача, перерахувати
протягом 3-х банківських днів грошові кошти на його рахунок у сумі
еквівалентній зменшенню дебіторської заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що проведення розрахунків
відбулося в 12.01.03, 13.02.03, 14.02.03 році, до підписання
розподільчого балансу від 31.07.2003р.
Статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що Цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з
дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але
в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених
законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких,
які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для
державних, кооперативних та інших громадських організацій - з
актів планування; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання
цивільно-правових наслідків.
Таким чином, між позивачем та відповідачем зобов'язання
виникли на підставі адміністративного акту внаслідок
реструктуризації, а не на підставі договору, внаслідок
волевиявлення сторін.
Апеляційним господарським судом встановлено, що дії щодо
витребування грошових коштів від боржників були вчинені Черкаським
дочірні підприємством на підставі договору доручення №4057 від
03.07.2001 року, яке діяло від імені і за рахунок ДАК "Хліб
України".
Пунктом. 2.1 договору доручення передбачено, що повірений,
тобто Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України"
взяло на себе зобов'язання негайно (в триденний термін) передати
довірителю, тобто відповідачу по справі, все отримане у зв'язку з
виконанням доручення або за його розпорядженням -дочірнім
підприємствам довірителя чи іншим юридичним особам.
Позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
не надано апеляційному господарському суду доказів того, що
дебіторська заборгованість в розмірі 32091,55 грн. була
перерахована (частково або повністю) боржником саме на користь ДАК
"Хліб України".
Натомість, в процесі розгляду справи в суді апеляційної
інстанції судом, з пояснень позивача, встановлено, що така
заборгованість була перерахована боржником на користь Черкаського
обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України", яке діяло як
повірений відповідача.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного
висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача
32091,55грн. є необгрунтованими, оскільки передача відповідачем
позивачу функцій стягувача за заборгованістю, яка вже погашена
боржником не спричиняє будь-яких негативних наслідків, оскільки
фактично кошти надійшли за призначенням.
Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції
стягував збитки і застосував норми права, що регулюють стягнення
збитків судом до уваги не приймаються. Скаржник в касаційній
скарзі не вказав, які конкретно норми права судом застосовані
неправильно. Зі змісту постанови вбачається, що мова іде про
стягнення переданої позивачу по акту заборгованості, яка не була
підтверджена первинною документацією. Апеляційний суд дійшов
обгрунтованого висновку, що за таких обставин, приймаючи цю
заборгованість, позивач знав, що вона без первинних документів є
нереальною до стягнення.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого
підтвердження та суперечать матеріалам справи, з огляду на що
підстав для скасування зазначеного судового акту колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" залишити без задоволення, постанову Київського
апеляційного господарського суду м. Києва від 26.02.07 у справі
№21/451 господарського суду м. Києва - без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун