Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Муравйов О.В.,

судді

Полянський А.Г.,

Ходаківська I.П.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" на  постанову від 15.03.2007р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 16/175 господарського суду Кіровоградської області

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до 1. Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" в особі філії в м. Світловодськ, 2. Державного підприємства "Iнформаційний центр" Міністерства юстиції України

про стягнення 200000грн. шкоди

За участю представників сторін:

позивача:  ОСОБА_2 дов. від 16.07.2005р.,

відповідача-1:  Кудрицький Р.П. дов. від 26.01.2007р.,

Лаєнко П.П. дов. від 26.01.2007р.,

відповідача-2:  Панасюк О.В. дов. від 18.10.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2006р. у справі № 16/175 (суддя Коротченко Л.С.) в задоволені позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" в особі філії АКБ "Національний кредит" в м. Світловодськ та до Державного підприємства "Iнформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Кіровоградської філії про стягнення 200 000грн., відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року (судді: Євстигнеєва О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано. Позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з  Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" від імені якого діє філія АКБ "Національний кредит" у м. Світловодську на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 200 000грн. збитків, 3000грн. державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку), 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові до  Державного підприємства "Iнформаційний центр" Міністерства юстиції України відмовлено.

Акціонерний комерційний банк "Національний кредит" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року у справі № 16/175 скасувати, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2006 року у справі № 16/175 залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що  постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач -2 у відзиві на касаційну скаргу просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року у справі № 16/175, в частині що стосується відмови в задоволенні позовних вимог пред'явлених до нього залишити без змін.

Позивач відзив на касаційну скаргу суду не надав.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.06.2007 року, у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 16/175, призначеної до розгляду на 05.06.2007 року, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйова О.В., судді -Полянського А.Г., Ходаківська I.П.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 22.07.2004 року на Українській товарній біржі між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Iнвест" було укладеного договір купівлі-продажу транспортного засобу (комбайну) ДОН-100Б, д.н.з.НОМЕР_1, 2003 року випуску, № двигуна НОМЕР_2, за номером НОМЕР_3 .

На підтвердження купівлі комбайну  Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Iнвест" було видано Приватному підприємцю ОСОБА_1, видаткову накладну НОМЕР_4 від 22.07.2004 року та податкову накладну НОМЕР_5 від 22.07.2004 року.

Позивач, в свою чергу 22.07.2004 року відповідно до квитанції до прибуткового касового ордену НОМЕР_6 до каси Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Iнвест" вніс 200 000грн. за придбаний комбайн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію машини, позивач 27.07.2004 року здійснив реєстрацію комбайну ДОН-1500.

11.11.2004 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством  "Агро-Січ" було укладено договір НОМЕР_7 на оренду комбайна, згідно якого позивач за актом прийому-передачі від 11.11.2004 року передав останньому комбайн в оренду на строк до 30.12.2004 року з можливою пролонгацією договору оренди.

01.03.2005 року Відкрите акціонерне товариство  "Агро-Січ" надіслало на адресу позивача листа, в якому повідомив про те, що комбайн, що знаходиться в оренді вилучений працівниками Приватбанку та виконавчої служби, місцезнаходження комбайну невідомо, у зв'язку з чим є намір звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких відомостей або доказів того, що позивач 22.07.2004 року звертався до Реєстратора з запитом щодо надання витягу з Реєстру застав рухомого майна в ідносно Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Iнвест"  до матеріалів справи не надано, а витяг з Державного реєстру, на який посилається позивач у позові, виданий без дотримання процедури його видачі, встановлений пунктом 3.1 Iнструкції.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що між діями відповідача -1 та збитками позивача відсутній причинний зв'язок.

При цьому апеляційний господарський суд переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку зазначив, що відсутність письмового запиту у позивача не спростовує факт звернення останнього з даним запитом, оскільки витяг міг бути наданий лише на підставі відповідного запиту.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність шкоди в сумі 200 000грн. підтверджена матеріалами справи, протиправна поведінка працівників реєстратора виражається в неправильному завданні параметрів пошуку (по фізичним особам), причинний зв'язок виразився в укладенні позивачем на підставі виданого витягу договору, який в подальшому визнаний недійсним саме з цих підстав, вина банку у формі необережності (тобто у зв'язку з помилкою особи, яка здійснювала запит реєстру).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Iнформаційний центр" та АКБ "Національний кредит" в особі ФАКБ "Національний кредит" в м. Світловодськ  було укладено Угоду № 2011 про здійснення реєстратором реєстрації застав майна від 13.11.2002 року.

Відповідач -1 22.0.2004 року видав витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за номером № 1458221 з якого вбачається, що у Державному реєстрі застав рухомого майна станом на 22.07.2004 рік не зареєстровані записи про заставу, у яких є наступні дані, а саме:  заставодавці, код платника податків -32355130.

Витяг підписано реєстратором та засвідчено підписом виконуючого обов'язки керуючого ОСОБА_3 та печаткою Реєстратора.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з витягу № 1458221 до параметрів пошуку вносились такі дані, як код платника податків -32355130, що відповідає коду ЄДРПОУ Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Iнвест".

Згідно із пунктом 5 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) (із змінами та доповненнями) ведення Державного реєстру застав рухомого майна, створеного відповідно до Закону України "Про заставу" (2654-12) , припинено після початку діяльності Державного реєстру обтяжень рухомого майна 02.08.2004 року.

У зв'язку з припиненням діяльності Державного реєстру застав рухомого майна всі записи з реєстру були перенесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Iнструкцією про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна, затвердженої в Міністерстві юстиції України 26.02.1999 року за № 123/341, а саме підпунктом 3.1 пункту 3, передбачено, що витяг з Державного реєстру, з якого вбачається про наявність або відсутність запису про реєстрацію застави рухомого майна в Державному реєстрі, фізичні та юридичні особи можуть одержати шляхом подання письмового запиту адміністратору або реєстратору державного реєстру.

Відповідно до пункту 2 розділу "Загальні положення" ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1185 від 30.07.1998 (1185-98-п) року та чинного станом на 22.07.2004 року, запит -документ, складений будь-якою фізичною або юридичною особою, який засвідчує їх бажання одержати витяг з Державного реєстру про наявність або відсутність такого запису.

Пунктом 3.2 Iнструкції передбачено, що у запиті за підписом заявника зазначається одна з таких відомостей, як: реєстраційний код запису в Державному реєстрі застав рухомого майна, найменування та код ЄДРПОУ для юридичної особи, що є заставодавцем,  прізвище, ім'я, по батькові або ідентифікаційний номер у Державному реєстрів фізичних осіб для фізичної особи, що є заставодавцем, серійний номер транспортного засобу, назва моделі, якщо предметом застави є транспортний засіб.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на виконання вимог даної статті не надано доказів звернення до Реєстратора з відповідним запитом передбаченим Iнструкцією.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, позивачем також не доведено , які саме дії відповідача - 1 мають протиправний характер та не зазначено, яким саме нормативним документам протирічать його дії.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (435-15) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Враховуючи викладене, колегія судді Вищого господарського суду вважає за необхідне зазначити, що позивач не виконав вимоги зазначеної вище норми статті, тобто, не довів наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме, не довів факт протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) іншої особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, його вину.

Разом з цим,  матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Апеляційним господарським судом при розгляді справи не було достатньо враховано вимог законодавства. Як наслідок, прийнята у справі постанова не відповідає статті 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та вимогам, що викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України ) та положення п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , постанова підлягає скасуванню, а законне та обгрунтоване рішення залишенню без змін.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.  111-5, 111-7, п.6 ч.1 статті 111-9, ч.1 статті 110, стаття 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року у справі №16/175 скасувати.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2006р. у справі № 16/175 залишити без змін.