Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П.- головуючого, Плюшка I.А., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача -Коцеруби П.А. дов. №11/101 від 7.11.2006 року, відповідача -Кудрявцева П.М. дов. № 07/39 від 09.02.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року у справі господарського суду м. Києва за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" до ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" про стягнення боргу,

У жовтні 2006 року Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 977 321, 83 грн. боргу, 30 492,44 грн. втрат коштів від інфляції, 70 758,10 грн. пені, 12 216,52 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 7 грудня 2006 року позов задоволено частково.

З Дочірнього підприємства "Газ-тепло" стягнуто на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 30 492,44 грн. -втрат коштів від інфляції, 12 216,52 грн. -3 % річних, 70 758,10 грн. -пені. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року апеляційна скарга ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" залишена без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 7 грудня 2006 року - без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 7 грудня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" в повному обсязі.

ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив п. 1, 4, 5 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) , оскільки, за твердженням заявника, суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану постанову у іншому складі суддів ніж той, яким апеляційну скаргу було прийнято до розгляду.

Крім того, заявник стверджує, що суд порушив положення ст. 4-2, 4-3, 43, 101 ГПК України (1798-12) та ст. 530 ЦК України (435-15) .

Наголошує, що судами неповно встановлені обставини справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства ...

Статтею 625 ЦК України (435-15) встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України (435-15) закріплено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що 1 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу(надалі - Договір).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу, оформляється актами приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками позивача і відповідача.

9 березня 2006 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої позивач зобов'язався передати відповідачу в березні 2006 р. природний газ на загальну суму 12453560,29 грн. (п. п. 1. 3 Додаткової угоди №2), а відповідач зобов'язався оплатити прийнятий природний газ до 10 травня 2006 року (п. 4 Додаткової угоди №2).

31 березня 2006 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 977321,83 грн., що підтверджується актом № 03-ПГ/1855 приймання - передачі природного газу.

На момент звернення до суду відповідач не оплатив вартість поставленого 31 березня 2006 року природного газу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено та доведено, що під час розгляду справи в суді відповідачем було сплачено вартість поставленого 31 березня 2006 року природного газу в сумі 977321,83 грн.

Статею п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі в разі, якщо предмет спору відсутній.

Враховуючи викладене, суди підставно припинили провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 977321,83 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок погашення основного боргу відповідачем.

Крім того, судами встановлено факт прострочення виконання ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" грошового зобов'язання за договором.

Пунктом 2 ст.193 Господарського кодексу України (436-15) встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством або договором.

Відповідно до змісту п. 6.2 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за переданий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Крім того на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, покладається відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена ч. 2 статті 625 ЦК України (435-15) .

Частиною 1 ст. 625 ЦК України (435-15) встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наведене спростовує доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, натомість, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що вони були постановлені за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи.

Крім того, посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану постанову у незаконному складі колегії суддів спростовується наявним в матеріалах справи розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/176 від 27 лютого 2007 року.

Відповідно до даного розпорядження у зв'язку з зайнятістю суддів Розваляєвої Т.С. та Вербицької О.В. справа була передана для розгляду колегії у складі головуючого судді Мартюк А.I., суддів Зубець Л.П., Лосєва А.М.

Відтак, Вищий господарський суд України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року -без змін