ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р.
№ 30/43-07(7/230)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. -головуючого,
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача
Самойленко В.I.,
відповідачів
розглянувши у відкритому засіданні касаційні скарги
ВАТ "Дніпровський завод шахтної автоматики" Дніпропетровської
міської ради
на постанову
від 15 березня 2007р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
7/230
за позовом
ТОВ ВКФ "Iтела-Груп"
до
ТОВ "Ріел-Iстеіт Дніпро"
про
до
третя особа
про
спонукання до передачі права власності
та за зустрічним позовом ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро"
ТОВ ВКФ "Iтела-Груп", КП
"Дніпропетровське МБТI", ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної
автоматики"
без самостійних вимог на стороні позивача
Дніпропетровська міська рада,
визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідача про спонукання
до передачі права власності, посилаючись на те, що останній не
виконує умов договору № 029-А/2003 від 20 березня 2003 року та
додаткових угод № 1 від 03.04.2003 р. і № 2 від 31 грудні 2003 р.
25 червня 2005 року відповідач звернувся до господарського
суду із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на
спірні приміщення, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вони
побудовані за його кошти. При цьому позов було заявлено до
позивача за первинним позовом та третіх осіб КП "Дніпропетровське
МБТI" і Дніпропетровської міської ради.
Окрім заявлених вимог позивач за зустрічним позовом, також,
просив зобов'язати КП "Дніпропетровське МБТI" оформити державну
реєстрацію за ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро" на спірні приміщення,
розташовані в м.Дніпропетровськ по вул.Ак.Лазаряна 3.
Ухвалою місцевого господарського суду від 29.06.2005 року
залучено до участі у справі за зустрічним позовом у якості
відповідача-2 КП "Дніпропетровське МБТI" та третю особу без
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Дніпропетровську міську раду.
Проте, заявою від 6 липня 2005 року позивач за зустрічним
позовом від вимог до КП "Дніпропетровське МБТI" відмовився.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8
липня 2005 року в задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Постановлено визнати за
ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро" право власності на нерухоме майно
(будівлі) АГ-1/; АД-1/; Ж-1;Ш-1; АВ-2; Ц1-2; Ц2-2; Ц-3-2; Ц4-1;
Ц5-2;Ц6-1; II поверх Ц-2; IУ, У поверх літ Ж-5; підвал п/д Ж-5;
Ж1-1; Ж2-1; ганок у 7; у 8, пандус у 9, ганок Ж-3, ганок Щ1, У1,
Ж1, ав1, розташоване за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Ак.Лазаряна
3.
Прийнято відмову ТОВ "Ріел-Iстеіт Дніпро" від позову в
частині зобов'язання КП "Дніпропетровське МБТI" оформити державну
реєстрацію за ним вищезазначеного нерухомого майна (будівель) та
припинено провадження у справі в цій частині позову.
Постановою ВГСУ від 23 листопада 2006 р. рішення
господарського суду в частині визнання за ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро"
права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою
м.Дніпропетровськ вул.Лазарянка З скасовано і справа в цій частині
позову направлена на новий розгляд.
В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25
грудня 2006 року до участі у справі в якості відповідача за
зустрічним позовом залучено ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної
автоматики".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25
січня 2007 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року позов
ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро" задоволено.
У касаційних скаргах Дніпропетровська міська рада та ВАТ
"Дніпропетровський завод шахтної автоматики" просять постанову
апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро"
просить в її задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційні
скарги підлягають задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи.
Всупереч вказаних вимог Закону, розглядаючи повторно
зустрічний позов ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро" місцевий господарський
суд з яким погодилась апеляційна інстанція не виконав вказівок, що
містяться в постанові ВГСУ від 23.11.2006 р. При цьому слід
зазначити, що недодержання попередніми судовими інстанціями вимог
ч.1 ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, призводить, зокрема, до
затягування судового процесу і в зв'язку з цим жодною мірою не
узгоджуються з положенням ст.61 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного при
вирішення питання щодо його цивільних прав та обов'язків на
справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом
протягом розумного строку.
Так, приймаючи рішення у справі про визнання права власності
за ТОВ "Ріел Iстеіт Дніпро" на спірні об'єкти, господарські суди
попередніх інстанцій знову не звернули уваги на вимоги ч.3 ст. 376
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідно до яких ця норма застосовується
лише в тому випадку, коли особа, яка здійснила самочинне
будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку
розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового
призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
Тому, обгрунтування місцевим господарським судом прийнятого
рішення у справі про визнання права власності за ТОВ "Ріел Iстеіт
Дніпро" на спірні об'єкти тими обставинами, що на момент
узгодження земельної ділянки для будівництва спірних об'єктів було
отримано згоду голови правління ВАТ "ДЗША "Бикова Л.В., про що
свідчить його підпис на цьому документі, та ненадання ВАТ "ДЗША"
доказів суду в тому, що спірна земельна ділянка знаходиться в його
користуванні, визнати законними і обгрунтованими не можна,
оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами та не
узгоджуються з вимогами ч.4, 5 ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
При цьому, господарські суди не звернули уваги та не дали
належної правової оцінки тій обставини, що функцію розпорядження
земельною ділянкою за приписами п.12 Перехідних положень
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
здійснює Дніпропетровська
міська рада.
Згідно п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
вирішення відповідно до Закону питань
регулювання земельних відносин становить виключну компетенцію
сільських, селищних, міських рад.
Проте, матеріали справи не містять даних про те, що ТОВ "Ріел
Iстеіт Дніпро" зверталось за вирішенням питань регулювання
земельних відносин до Дніпропетровської міської ради, яка
заявлений позов не визнає.
Яз зазначалося вище перевіряючи законність і обгрунтованість
прийнятого місцевим господарським судом рішення, апеляційна
інстанція на вказані порушення уваги не звернула.
За вказаних обставин, суд вважає, що рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як
прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права не
можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 15 березня
2007 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 25 січня 2007 року скасувати, частково задовольнивши касаційні
скарги.
Справу передати повторно на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко