ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р.
№ 19/220 ( rs194116 ) (rs194116)
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. - головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ДПI у Амвросіївському районі Донецької області
на постанову
від 23.01.2007
Донецького апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Донецької області № 19/220
( rs194116 ) (rs194116)
за позовом
УПФУ в Амвросіївському районі
до
ДПI у Амвросіївському районі
про
стягнення переплати пенсії в сумі 1134 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2006
у справі № 19/220 ( rs194116 ) (rs194116)
(суддя Дучал Н.М.) в задоволенні
позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в
Амвросіївському районі Донецької області до Державної податкової
інспекції в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення
переплати по пенсії в сумі 1134 грн., що утворилася з вини
відповідача, відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач не довів, що пенсія
Свістуновій В.М. була виплачена понад призначений ним розмір
щомісячної пенсії, крім того, відповідно до ст. 50 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
суми пенсій сплачені надміру, можуть бути повернуті
пенсіонером добровільно або підлягають стягненню в судовому
порядку з пенсіонера, а не з відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду (у
складі головуючого судді Старовойтової Г.Я., суддів Волкова Р.В.,
Калантай М.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі
скаргою позивача, постановою від 23.01.2007 рішення у справі
скасувала, позов Управління Пенсійного фонду України в
Амвросіївському районі Донецької області до Державної податкової
інспекції в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення
суми переплати по пенсії, яка утворилася з вини відповідача в
розмірі 1134 грн. задовольнила.
Не погоджуючись постановою у справі, ДПI у Амвросіївському
районі в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у
справі залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що, за його
переконанням, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи
припустився неправильного застосування положень статей 1166, 1172
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 81, 82, 101 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, статті 50 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх
інстанцій під час розгляду справи встановлено, що згідно виданої
відповідачем довідки №10/05-013 від 10.11.2003 заробітна плата
Свистунової В.М. склала 1170 грн. і в цю суму була врахована,
зокрема, надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність
праці на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від
14.10.1995 №783 ( 783-95-п ) (783-95-п)
у розмірі 70%.
Перевіркою правильності видачі зазначеної довідки Управлінням
Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької
області встановлено, що Свистуновій В.М. на час виходу на пенсію
виплачувались надбавки у розмірі 70% згідно Постанови Кабінету
Міністрів України №783 від 04.10.1995 ( 783-95-п ) (783-95-п)
і згідно
Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 06.10.1995
( 821-95-п ) (821-95-п)
у розмірі 50%. На 01.09.2003 по відповідній посаді
надбавка по Постанові Кабінету Міністрів України №783 від
04.10.1995 ( 783-95-п ) (783-95-п)
встановлена теперішньому керівнику у
розмірі 50% і згідно Постанови Кабінету Міністрів №1592
( 1592-96-п ) (1592-96-п)
від 31.12.1996 у розмірі 50%, отже, невідповідність
у відсотковому відношенні надбавок по Постанові Кабінету Міністрів
України №783 ( 783-95-п ) (783-95-п)
становить 20%, про що складено акт
зустрічної перевірки б/н від 09.03.2005.
Після проведення зазначеної перевірки Державною податковою
інспекцією попередня довідка від 10.11.2003 відкликана і надана
нова довідка №10/05-012 від 10.03.2005, згідно якої розмір
заробітної плати Свистунової В.М. складає 1080 грн., тобто, без
врахування вищевказаної різниці у надбавках.
Таким чином, Свистуновій В.М. згідно довідки про заробітну
плату № 5752/10/05-013 від 10.11.2003 була помилково нарахована та
надмірно виплачена пенсія в сумі 1134 грн.
Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі
звернувся до господарського суду з позовом до Державної податкової
інспекції в Амвросіївському районі про стягнення суми переплати
пенсії в розмірі 1134 грн., яка утворилася по вині його
працівника, обгрунтовуючи свої вимоги про відшкодування шкоди,
завданої державі в особі Пенсійного фонду, нормами ст. ст. 1166,
1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 50 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що призначення пенсій і оформлення документів для
їх виплати відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
покладено на органи Пенсійного фонду
України, які згідно ст. 101 цього Закону мають право вимагати
відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб,
а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх
видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі
внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних
документів, а також за видачу недостовірних документів, і
відшкодовують її.
Згідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
суми пенсій, виплачені
надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання
страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті
пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень
територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Позивач довів, що ДПI у Амвросіївському районі шляхом
підписання керівником і головним бухгалтером акту зустрічної
перевірки від 09.03.2005 та надання нової довідки від 10.03.2005 №
1312-10/05/012 фактично підтвердив наявність помилки, яка призвела
до переплати пенсії Свистуновій В.М. в розмірі 1134 грн., що є
підставою для задоволення позову.
Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія
суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не
грунтуються на повно встановлених обставинах.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від
29.12.1976 №11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не встановлено наявність чи відсутність
обставин, які входять до предмету доказування, зокрема, підстав
для покладення на відповідача деліктної відповідальності згідно
ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Положення статті 1166 містять законодавче визначення
деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її
виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна
наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди,
протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між
шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
За правилами ст. 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
обов'язок
відшкодувати шкоду покладається на особу, яка її не завдала,
зокрема, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником
під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що крім загальних
підстав, необхідних для виникнення деліктної відповідальності,
необхідна спеціальна обов'язкова підстава, зокрема, виконання
працівником своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не
врахував приписів зазначених норм і не встановив ні наявності в
діях відповідача (його працівника) складу цивільного
правопорушення, ані пов'язаності шкоди з виконанням особою, яка
видала недостовірну довідку № 5752/10/05-013 від 10.11.2003, своїх
службових обов'язків, а також не вирішив питання про залучення до
участі у справі цього працівника в якості 3-ї особи на стороні
відповідача без самостійних вимог в порядку ст. 27 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, адже, рішення з господарського спору може вплинути на
його права або обов'язки.
Одночасно, не можна вважати законними і грунтовними висновки
суду першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення
позову, оскільки позивач самостійно визначив спосіб захисту
порушеного права, предмет спору і законодавство, на підставі якого
подається позов, тому суд не вправі змінювати ні підстави, ані
предмет позову, отже, даний спір мав розглядатись з огляду на
заявлені вимоги про відшкодування шкоди, завданої державі
переплатою пенсії внаслідок видачі недостовірних документів, на
підставі ст. ст. 1166, 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з витребуванням
згідно ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
документів і матеріалів,
необхідних для вирішення спору, з їх оцінкою відповідно до
приписів ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є
порушенням ч.1 ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає можливість
висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування
норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.01.2007 у справі господарського суду Донецької області № 19/220
( rs194116 ) (rs194116)
та рішення господарського суду Донецької області від
17.10.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Касаційну скаргу ДПI у Амвросіївському районі Донецької
області задовольнити частково.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді О.I.Глос
С.В.Бакуліна