ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р.
№ 7/595
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Рогач Л.I.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Єщенко I.О. дов. від 09.01.2007
не з'явились, повідомлені належним чином
Закритого акціонерного товариства "СтудіоДизайнСервіс"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
13.03.2007 року
у справі
господарського суду
№ 7/595
міста Києва
за позовом
Комунального підприємства по утриманню та експлуатації
житлового фонду "Липкижитлосервіс"
до
Закритого акціонерного товариства "СтудіоДизайнСервіс"
про
стягнення 36633,52грн.
Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації
житлового фонду "Липкижитлосервіс" звернулося до господарського
суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного
товариства "СтудіоДизайнСервіс" заборгованості за комунальні
послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 36633,51 грн.
Доповідач Гоголь Т.Г.
Господарський суд міста. Києва рішенням від 13.11.2006 року
(суддя Якименко М.М.) позовні вимоги задовольнив, стягнув з
Закритого акціонерного товариства "СтудіоДизайнСервіс" на користь
Комунального
підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду
"Липкижитлосервіс" 36633,51 грн. - основного боргу, судові витрати
поклав на відповідача. В рішенні суд послався на те, що позивачем,
у відповідності до розпорядження Київської міської державної
адміністрації № 1245 від 20.06.2002 року "Про встановлення тарифів
на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для
населення" у період з 01.11.2003 року до 18.04.2004 року були
надані відповідачу комунальні послуги на загальну суму 36633,51
грн., які відповідачем оплачені не були.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
13.03.2007 року (судді Липко В.В., Алданова С.О., Борисенко I.В.)
рішення господарського суду від 13.11.2006 року залишив без змін.
Закрите акціонерне товариство "СтудіоДизайнСервіс" звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій
просить рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2006
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.03.2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в
задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник постилається на
те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної
інстанції є необгрунтованими, оскільки судом неповно з'ясовано
обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у
рішенні суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції
не відповідають обставинам справи; порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме статті 19 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, частини 1 і 2 статті 14
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 32 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник зазначає, що
- господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті
оскаржуваних рішень не врахували те, що позивачем не надано
доказів на підтвердження факту надання саме ним комунальних послуг
та послуг з обслуговування приміщення, орендованого відповідачем;
- позивачем не було обгрунтовано, з чого складається сума
експлуатаційних витрат та комунальних послуг, тобто дані обставини
взагалі судами не досліджувалися.
- позивач і відповідач не перебувають в договірних відносинах
з приводу надання комунальних послуг та обслуговування
орендованого приміщення .
Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації
житлового фонду "Липкижитлосервіс" відзив на касаційну скаргу не
надіслало.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутнього в
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського міста
Києва та в постанові Київського апеляційного господарського суду у
даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду
справи встановлено, що відповідно до умов договору оренди не
житлового приміщення від 23.11.1998 року укладеного між Закритим
акціонерним товариством "СтудіоДизайнСервіс" та Державним
комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та
прибудинкових територій Печерського району міста Києва, Закрите
акціонерне товариство "СтудіоДизайнСервіс" є орендарем не
житлового приміщення по вул. Суворова, 14/12 в місті Києві.
Відповідно до рішення Печерської районної у місті Києві Ради
№ 45 від 20.12.2005 року "Про структурні зміни комунального
підприємства по утриманню житлового господарства "Печерськжитло"
будинок № 14/12 по вул. Суворова передано на баланс Комунального
підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду
"Липкижитлосервіс".
У відповідності до розпорядження Київської міської державної
адміністрації № 1245 від 20.06.2002 року "Про встановлення тарифів
на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для
населення" із змінами та доповненнями, встановленими
розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
14.10.2003 року за № 1907 Комунальним підприємством по утриманню
та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" за період з
01.11.2003 року до 18.04.2004 року були надані Закритому
акціонерному товариству "СтудіоДизайнСервіс" комунальні послуги на
загальну суму 36633,51 грн.
Оскільки надані послуги Закритим акціонерним товариством
"СтудіоДизайнСервіс" оплачені не були, за ним утворилась
заборгованість в сумі 36633,51 грн.
Відповідно до пункту 4 перехідних та прикінцевих положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 року № 436-IУ
щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і
обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним
чинності.
Згідно приписів статті 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене
договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні
умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми
зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
закріплена в статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, з
приписів якої випливає, що боржник, який прострочив виконання
такого зобов'язання, повинен на вимогу кредитора, зокрема,
сплатити суму боргу.
Оскільки, господарським судом була встановлена наявність у
відповідача заборгованості у сумі 36633,51 грн. (тобто було
встановлено факт надання послуг та порушення зобов'язань щодо
оплати) приписи чинного законодавства, які регулюють спірні
правовідносини, застосовані вірно і підстав для скасування рішення
господарського суду касаційна інстанція не вбачає.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України
вважає, що фактичні обставини справи встановлено господарським
судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом на
основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливим, оскільки зводяться до необхідності додаткової
перевірки касаційною інстанцією доказів у справі, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5 ,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.03.2007 року у справі № 7/595 залишити без змін, а касаційну
скаргу Закритого акціонерного товариства "СтудіоДизайнСервіс" -без
задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Рогач