Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Самусенко С.С.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Гольфстрімм" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року у справі господарського суду м. Києва

за позовом ВАТ "Готельний комплекс "Либідь"

до ТОВ "Гольфстрімм"

про виселення,

в судове засідання прибули представники сторін:

позивача:

Ярошук М.В., Янковський О.М.,

відповідача:

Iванчик Р.Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Гольфстрімм" про виселення з нежитлових приміщень другого поверху готельного комплексу "Либідь", розташованого за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

Рішенням господарського суду від 13.12.2006 року позов задоволено. Виселено ТОВ "Гольфстрімм" з нежитлових приміщень другого поверху готельного комплексу "Либідь", розташованого за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1, без надання іншого приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року рішення місцевого господарського суду від 13.12.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись прийнятими судовим рішеннями ТОВ "Гольфстрімм" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2006 року між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (орендодавець) та ТОВ "Гольфстрімм" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 26/12/05/233Л зі строком дії до 31.03.2006 року.

Відповідно до умов укладеного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове володіння та користування нежитлові приміщення, які займають весь другий поверх готельного комплексу "Либідь" та сходи, і має окремий вихід на вулицю загальною площею 1970 кв.м. та знаходяться за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

На підставі договору, позивач передав відповідачу по акту приймання -передачі від 01.01.2006 року нежитлові приміщення загальною площею 1970 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2006 року ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" повідомив ТОВ "Гольфстрімм", про закінчення договору оренди нежитлових приміщень № 26/12/05/233Л без наступної пролонгації договору, у зв'язку з чим попередив, що орендар у відповідності з п. 8.2 договору зобов'язаний передати орендовані приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі протягом трьох днів з дати закінчення терміну оренди.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України (436-15) , договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. ч. 1 ст. 785 ЦК України (435-15) , у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що договір оренди від 01.01.2006 року припинився у зв'язку з закінченням строку його дії, а також те, що в порушення умов договору орендар не звільнив орендовані приміщення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що він в силу ст. 778 ЦК України (435-15) має право на відшкодування витрат по поліпшенню орендованого приміщення не може братись судом до уваги, оскільки в даному позовному провадженні орендарем не були заявлені такі вимоги.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року є законною та обгрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року у справі № 2/225 залишити без змін.