ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 
 
                            ПОСТАНОВА 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 
 
     30 травня 2007 р. 
     № 34/389пд 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого - судді  Кривди Д.С.,
     суддів  Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
     у  відкритому  судовому  засіданні  за  участю  представників
сторін:
     від позивача:  не з'явився
     від відповідача:  не з'явився
     розглянувши  касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної
податкової інспекції м. Маріуполя
     на постанову   Донецького  апеляційного  господарського  суду 
від 26.02.2007р.
     у справі №  34/389пд  Господарського суду Донецької області
     за  позовом  Жовтневої   міжрайонної   державної   податкової
інспекції м. Маріуполя
     до Приватного підприємця ОСОБА_1
     до Приватного підприємства "Акцепт-СВ"
     про  визнання недійсним господарського зобов'язання,
 
                            ВСТАНОВИВ:
     09.11.2006р. Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція
м. Маріуполя звернулась до Господарського суду Донецької області з
позовом   до   приватного   підприємця   ОСОБА_1   та   Приватного
підприємства "Акцепт-СВ"  про  визнання  недійсним  господарського
зобов'язання,  укладеного  за  усним   договором   купівлі-продажу
товарів від 18.10.2005р.
     Рішенням   Господарського   суду   Донецької   області    від
10.01.2007р.  (суддя  О.В.Кододова)  позовні   вимоги   задоволено
повністю, визнано недійсним господарське зобов'язання, укладене за
усним договором купівлі-продажу товарів 18.10.2005р.,  як  такими,
що  свідомо   суперечить   інтересам   держави   та   суспільства,
зобов'язано Приватне підприємство "Акцепт-СВ" повернути приватному
підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6148,80 грн.,  стягнуто
з приватного підприємця ОСОБА_1 у доход держави товар зазначений у
накладній №НОМЕР_1 на  загальну  суму  6148,80  грн.,  стягнуто  з
приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ДП "Судовий інформаційний
центр"  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового
процесу у розмірі 59,00  грн.,  у  доход  держбюджету  витрати  по
сплаті держмита у розмірі 102,00 грн. та  у  розмірі  85,00  грн.,
стягнуто з  Приватного  підприємства  "Акцепт-СВ"  на  користь  ДП
"Судовий інформаційний  центр"  витрати  на  інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.
     Не  погодившись  з  рішенням  Господарського  суду  Донецької
області  від  10.01.2007р.  приватний  підприємець  ОСОБА_1  подав
апеляційну скаргу.
     Постановою Донецького апеляційного  господарського  суду  від
26.02.2007р.  (судді:  Н.Л.Величко,   I.В.Алєєва,   А.М.М'яцищев),
апеляційну  скаргу  приватного  підприємця   ОСОБА_1   задоволено,
рішення Господарського суду Донецької області від  10.01.2007р.  у
справі  №  34/389пд  скасовано,  у  позові  Жовтневій  міжрайонній
державній податковій інспекції м. Маріуполя відмовлено.
     Не   погодившись   з   постановою   Донецького   апеляційного
господарського суду від 26.02.2007р., Жовтнева міжрайонна державна
податкова інспекція м. Маріуполя подала касаційну скаргу,  в  якій
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 26.02.2007р. та направити справу на новий розгляд до суду
першої інстанції, мотивуючи  свою  вимогу  тим,  що  господарським
судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.
     Розглянувши  касаційну   скаргу,   перевіривши   правильність
застосування  господарським  судом   попередніх   інстанцій   норм
матеріального та процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Жовтневої міжрайонної
державної податкової інспекції м. Маріуполя  підлягає  задоволенню
частково.
     Як встановлено господарським судом,  між  відповідачами  було
укладено усний договір купівлі-продажу  запчастин,  відповідно  до
умов  якого  ПП  "Акцепт-СВ"  повинно  було  поставити  приватному
підприємцю ОСОБА_1 запчастини, а  приватний  підприємець  ОСОБА_1-
оплатити цю продукцію.
     Як вже було зазначено, позивач - державна податкова інспекція
звернулася до Господарського суду Донецької області з  позовом  до
відповідачів  про  визнання  недійсною  угоди,  що  укладена   між
відповідачами.
     Статус державної податкової служби в Україні, її  функції  та
правові основи діяльності визначені Законом України "Про  державну
податкову службу в Україні"  ( 509-12 ) (509-12)
        .   Як  випливає  з  ст.  2
Закону  України  "Про  державну  податкову   службу   в   Україні"
( 509-12 ) (509-12)
        ,  завданнями  органів  державної   податкової   служби,
зокрема,  є  здійснення  контролю   за   додержанням   податкового
законодавства, правильністю обчислення,  повнотою  і  своєчасністю
сплати до бюджетів, державних цільових фондів  податків  і  зборів
(обов'язкових   платежів),   а   також    неподаткових    доходів,
установлених  законодавством.  Таким  чином,  із  приписів   даної
правової норми випливає, що органи державної податкової  служби  є
суб'єктом  владних повноважень.
     Відповідно до п. 11  ст.  10  Закону  України  "Про  державну
податкову  службу  в  Україні"   ( 509-12 ) (509-12)
           державні   податкові
інспекції в  районах,  містах  без  районного  поділу,  районах  у
містах, міжрайонні  та  об'єднані  державні  податкові  інспекції,
зокрема, виконують  такі  функції:  подають  до  судів  позови  до
підприємств, установ, організацій та громадян  про  визнання  угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних  ними  за
такими угодами,  а  в  інших  випадках  -  коштів,  одержаних  без
установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості
перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Отже, як випливає з приписів даної  правової  норми,  на  державні
податкові  інспекції  вищенаведеною  правовою   нормою   покладено
функцію щодо подачі до  судів  позовів  до  підприємств,  установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
     Статтею  17  Кодексу  адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
          визначено  компетенцію  адміністративних  судів  щодо
вирішення адміністративних справ. Згідно п. 4 ч. 1 ст.  17  Кодексу
адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
           компетенція
адміністративних  судів  поширюється   на,   зокрема,   спори   за
зверненням суб'єкта владних повноважень у  випадках,  встановлених
законом.
     Враховуючи, що позивач  є  суб'єктом  владних  повноважень  і
Законом "Про державну податкову службу в  Україні"  ( 509-12 ) (509-12)
          на
нього покладено функцію подачі до судів позовів про визнання  угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних  ними  за
такими  угодами,  то  відповідно  до  приписів  ст.   17   Кодексу
адміністративного судочинства України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          даний  спір  є
компетенцією суду адміністративної юрисдикції.
     Відповідно  до  п.  1  ст.   80   ГПК   України   ( 1798-12 ) (1798-12)
         
господарський суд припиняє провадження  у  справі,  якщо  спір  не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
     Повноваження касаційної інстанції  визначені  ст.  111-9  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,   згідно   якої   касаційна   інстанція   за
результатами  розгляду  касаційної  скарги  (подання)  має  право,
зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної
інстанції повністю або частково і припинити провадження  у  справі
чи залишити позов без розгляду повністю або частково.
     Враховуючи, що даний спір не підлягає вирішенню за  правилами
господарського судочинства, то порушене у цій справі  господарське
провадження підлягає припиненню.
     Згідно ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         порушення норм
процесуального  права  є  в  будь-якому  випадку   підставою   для
скасування   рішення   місцевого   або   постанови    апеляційного
господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським
судом  з   порушенням   правил   предметної   або   територіальної
підсудності,  крім  випадків,  передбачених  у  частині  четвертій
статті  17  цього  Кодексу.  Оскільки  місцевим   та   апеляційним
господарськими судами прийнято судові рішення з порушенням  правил
предметної підсудності, то прийняті у даній справі судові  рішення
підлягають скасуванню а справа передачі на розгляд до суду  першої
інстанції за правилами адміністративного судочинства.
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  п.  3  ст.  111-9,  111-10,
111-11,  111-12  Господарського  процесуального  кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ :
     Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної  державної  податкової
інспекції м. Маріуполя задовольнити частково.
     Рішення   Господарського   суду   Донецької    області    від
10.01.2007р. та постанову Донецького  апеляційного  господарського
суду від 26.02.2007р. у справі №34/389пд  скасувати,  господарське
провадження припинити, справу передати на  розгляд  господарського
суду першої інстанції зі стадії порушення провадження у справі.
     Головуючий - суддя   Кривда Д.С.
     судді  Жаботина Г.В.
     Уліцький А.М.