Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Полянський А.Г.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

ЗАТ КБ "ПриватБанк"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2007

у справі

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Павлоградського технікуму Національного гірничого університету

до

3-тя особа

ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Павлоградської філії

РВ ФДМУ по Дніпропетровській області

про

виселення та зобов'язання передати приміщення шляхом оформлення акту прийому-передачі,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

3-тої особи: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 02.11.06 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. ЗАТ Комерційного банку "Приватбанк" в особі Павлоградської філії виселено з не житлового приміщення загальною площею 1338, 4 м-2, розташованого за адресою : м. Павлоград, вул. К.Маркса, 35, перший та другий поверх . Зобов'язано відповідача протягом 10 днів з часу набрання чинності цим рішенням передати вищезазначені приміщення позивачу шляхом складання відповідного акту прийому - передачі. З ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Павлоградської філії на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат на сплату держмита та 118 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Постановою від 08.02.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду резолютивну частину вказаного вище рішення доповнено пунктом, в якому вказано про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 15.02.99, укладений між сторонами справи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, провадження у справі припинити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень від 15.03.99, що належать до державної власності, укладеного між Павлоградським технікумом Національної гірничої академії та ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Павлоградської філії, останній прийняв в термінове платне користування не житлове приміщення загальною площею 1338, 4 м-2 на першому та другому поверхах будинку, який знаходиться на балансі орендодавця та розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, 35. Строк дії цього договору визначено сторонами до 15.03.04.

01 січня 2005 року сторонами підписано додаткову угоду до вказаного вище договору, якою строк дії останнього продовжено до 25.12.2005.року.

Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору орендар має право на його продовження. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору протягом місяця з дня закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той термін і на тих же умовах.

Судами з'ясовано, що позивачем на адресу відповідача направлено лист № 736 від 29.11.2005 року, яким повідомлялось про закінчення 25.12.2005 року строку договору оренди з урахуванням додаткової угоди та проханням звільнити орендоване приміщення. Вказаний лист отримано відповідачем 06.12.2005 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 00533747. Проте, займані приміщення відповідачем звільнено не було.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ст.764 ЦК України (435-15) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що також передбачено сторонами у п.7.6 договору.

У цьому зв'язку судами взято до уваги, що в період з 26.12.2005 року по 26.01.2006 року (місяць з дня закінчення терміну дії договору) будь-яких заперечень і вимог від позивача до відповідача не надходило, лист від 29.11.2005 року був отриманий відповідачем до закінчення строку дії договору, та зроблено обгрунтований висновок про відсутність підстав вважати, що договір оренди після 25.12.2005 року є припиненим.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна що є державною власністю; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна (з 13.09.01 -площею до 200 м-2).

З огляду на вказані норми суди дійшли вірного висновку, що орендодавцем спірного майна мало бути РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, а не позивач.

Відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України (435-15) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У момент укладення угоди позивач не мав права передавати в оренду спірні площі, отже не був належним орендодавцем.

З огляду на вказане вище Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно на підставі ст.83 ГПК України (1798-12) господарський суд визнав недійсним спірний договір.

Обгрунтованим також є висновок суду апеляційної інстанції про правомірність вимоги позивача як балансоутримувача про повернення йому спірного майна.

Крім того, суди врахували те, що спірне майно належить до державного житлового фонду, а також наявність припису прокурора і наказу Міністра освіти і науки України від 15.09.03 № 623 про необхідність припинення дії договорів оренди житлових та санітарно-побутових приміщень, будівель гуртожитків навчальних закладів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судове рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 08.02.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 32/396 залишити без змін.