ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Дроботової Т.Б.,
суддів :
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
Пересипко Ю.С. дов. №00-56 від 12.05.2007 р.
відповідача
Подвального I.А.- директора
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Приватної виробничо -комерційної фірми "Фобіс"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.03.2007 р.
у справі
№20/454 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Дельта Експрес
Iнтернешнл"
до
Приватної виробничо -комерційної фірми "Фобіс"
про
стягнення 36 770,53 грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство (надалі ВАТ) "Дельта Експрес
Iнтернешнл" звернулося до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми (надалі
ПВКФ) "Фобіс" про стягнення 36 770,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ "Дельта Експрес
Iнтернешнл" на виконання укладеного між сторонами договору
№20_2005 від 06.07.2005 р. поставило відповідачеві товар, за який
останній розрахувався частково, в результаті чого утворилася
заборгованість у розмірі 33 000 грн. Крім того, у зв'язку з
несвоєчасною оплатою товару позивач вважав, що має право на
стягнення інфляційних у розмірі 1 125, 61 грн. та річних у сумі 2
644,92 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.12.2006 року (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.03.2007 року (судді: Голяшкін О.В., Білецька Л.М., Науменко
I.М.), позов задоволений частково, з ПВКФ "Фобіс" на користь ВАТ
"Дельта Експрес Iнтернешнл" стягнуто 33 000 грн. основного боргу
та відповідні судові витрати. Судове рішення в цій частині
мотивоване посиланням на ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та Доповідач: Шаргало В.I.
на підтвердження матеріалами справи наявності заборгованості
у вказаному розмірі. В частині стягнення з відповідача інфляційних
та річних в позові відмовлено, оскільки їх нарахування здійснене
позивачем за період з 29.07.2005року по 17.10.2006 року, а право
вимоги в цій частини виникло лише після 24.11.2006 року.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
ПВКФ "Фобіс" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій ст. 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 63, 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, просить їх скасувати в частині задоволення
позову, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що зобов'язання
щодо оплати товару, поставленого згідно з договором № 20_2005 від
06.07.2005 року у відповідача не виникло, оскільки позивач в
порушення вимог пункту 5.1 договору не надіслав відповідачеві
письмового повідомлення про факт відвантаження товару країною
імпортером. Крім того, скаржник зазначає, що право на позов
виникло у позивача лише 24.11.2006 року після надіслання вимоги
про оплату, а не 26.10.2006 року -дня отримання судом даної
позовної заяви. В частині відмови у позові судові рішення не
оскаржуються.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування господарськими судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
між ВАТ "Дельта Експрес Iнтернешнл" (Продавець) та ПВКФ "Фобіс"
(Покупець) 06.07.2005 року укладений договір №20_2005, відповідно
до умов якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець -
прийняти та оплатити імпортні товари, перелік, асортимент яких
визначається в додатках до даного договору. Додатком №1 до
договору №20_2005 від 06.07.2005 р. сторони погодили, що Продавець
в липні 2005 року поставляє Покупцеві товар - "Трубка кольорового
зображення" в кількості 400 шт. на загальну суму 110 000 грн. На
виконання своїх зобов'язань за договором №20_2005, умов названого
додатку та відповідно до видаткової накладної №11-003 від
29.07.2005 року на підставі доручення на отримання ЯКС №064704 від
27.07.2005 року позивач відпустив уповноваженій особі ПВКФ "Фобіс"
зазначений товар на вказану суму, що відповідачем не
заперечується. Проте, Покупець оплатив товар частково,
перерахувавши на рахунок Продавця лише 77 000 грн., що
підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526, Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не
допускається.
Статтею 712 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник),
який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у
встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,
не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним
використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити
за нього певну грошову суму.
З урахуванням вищенаведених норм та положень ст. 530
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також встановлених судами
попередніх інстанцій обставин щодо фактичної поставки товару
відповідачу та відсутності повної оплати за отриманий товар на
момент розгляду спору по суті, господарські суди дійшли
правомірного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для
задоволення позову в оскаржуваній частині.
Щодо посилань скаржника на зміст пункту 5.1 договору №20_2005
та дати виникнення права на позов, то суд апеляційної інстанції
надав належну оцінку цим доказам, відхиливши вказані доводи
відповідача.
В силу вимог ст.111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. А відтак, доводи касаційної
скарги про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції вказаних
доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної
інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у
справі судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій
фактичні обставини справи встановлено на основі повного і
об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для
скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватної виробничо -комерційної фірми
"Фобіс" залишити без змін.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.03.2007р. у справі №20/454 залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Дроботова Т.Б.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.