Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Мачульського Г.М.

суддів:

Волковицької Н.О.

Шаргала В.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. у справі господарського суду № 11/315 Рівненської області

за позовом Державного підприємства Обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт"

до

1). Управління комунальної власності Рівненської міської ради

2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Iзотоп"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та додаткової угоди

за участю представників

- позивача:

1). Демченко В.I. (наказ №271-п від 08.11.2006р.)

2). Лучковського О.А. (за дорученням)

- відповідача-1:

Борисової I.В. (довіреність №08-113 від 22.02.2007р.)

- відповідача-2:

1). Мосійчука А.Г. (протокол №11 загальних зборів, директор)

2). Чумака В.О. (довіреність №53 від 30.05.2007р.), -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Онишкевича В.В., суддів Скрутовського П.Д., Слуки М.Г.) залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 25.12.2006р. (суддя Грязнов В.В.), яким в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та додаткової угоди до нього, відмовлено.

В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача визнавши недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2003р. та додаткову угоду від 28.01.2004р., укладену між відповідачами на S частину спірної земельної ділянки розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 18ж, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.256, 257, 261, ч.ч.2, 3 ст.331 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст.22, 120, 123, 128, 141 Земельного кодексу України (2768-14) , ст.ст.50, 51, п.п.2, 3 ч. 1 ст.104, п.п.5, 7 ст.105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить повернути касаційну скаргу, посилаючись на порушення особою, яка її подала, приписів ст.111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо форми і змісту скарги, а у наступному відзиві посилається на те, що касаційна скарга є безпідставною, необгрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, правонаступництво позивачем прав і обов'язків Обласної лабораторії стандартизації і метрології, та правонаступництво відповідачем-2 прав і обов'язків ДКМП "Iзотоп" підтверджуються матеріалами справи, сторонами у справі визнаються і не заперечуються. Рішенням виконкому Рівненської міськради народних депутатів від 14.01.1987р. №26 Обласній лабораторії стандартизації і метрології дозволено будівництво виробничого корпусу лабораторії на території Ремонтно-транспортного підприємства Ровенського РАПО по вул. Курчатова, 18-а за згодою землекористувача.

За договором купівлі-продажу державного майна №53 від 23.06.1994р., укладеного між Регіональним відділенням ФДМ України (продавець) та ДКМП "Iзотоп" (покупець), останній придбав майно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 18-а на земельній ділянці площею 0,17 га, наданій в постійне користування.

Згідно Контракту №32 від 22.03.1995р. ПТЦ "Агростандарт" та ДКМП "Iзотоп" домовились про будівництво спеціалізованих майстерень на умовах дольової участі. В п. 4.3 Контракту зазначено, що 15.03.1995р. сторонами складався акт про розподіл часток в незавершеному будівництвом об'єкті, згідно якого ДКМП "Iзотоп" стало власником недобудованих приміщень адміністративно-побутового корпусу на першому, другому, третьому поверхах в осях А, Б, В, Г, 6, 7, 8 і 50% виробничих приміщень в осях А, Б, В, Г, 1, 2, 3, 4, 5, 6, земельна ділянка по генплану ділиться на дві половини, а Центр стане власником решти приміщень.

Позивач та відповідач-2 уклали 28.09.1998р. договір, згідно якого позивач, який є власником земельної ділянки площею 0, 16 га, дав згоду на передачу земельної ділянки площею 0, 34 га в постійне користування відповідачу-2, при цьому останній продовжує будівництво лабораторного корпусу і до 01.01.2000р. проводить його здачу Державній комісії.

Розпорядженням міського голови м. Рівне від 30.11.1998р. №2327-р відповідачу-2 дозволено виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки орієнтовною площею 3 500 м-2 під будівлями та дворами по вул. Курчатова, 18-а для обслуговування майстерні по ремонту електрообладнання. На сторінках 14, 15, 29 Технічної документації по наданню земель в постійне користування Державного акту на право постійного користування землею під резолюцією "Погоджено" крім дозволів та позитивних висновків уповноважених органів містяться підписи директора Янчука М.В.ф, які скріплені відбитком печатки ВТЦ "Облагростандарт".

Державним актом на право постійного користування землею Серія РВ №00231 від 26.07.1999р. підтверджено право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 35 га, наданої для обслуговування виробничих приміщень по вул. Курчатова, 18-а відповідачем-2 згідно рішення Рівненської міськради від 03.06.1999р. №145.

Відповідач-1 (продавець) та відповідач-2 (покупець) 01.12.2003р. уклали спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно умов якого: відповідач-1 зобов'язався передати у власність відповідачеві-2 земельну ділянку площею 3500 м-2 для обслуговування виробничої бази за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 18-ж, а відповідач-2 -прийняти та оплатити на умовах договору дану земельну ділянку; ціна ділянки відповідно до звіту про експертну оцінку склала 71 856 грн.; відповідач-1 гарантує, що ділянка належить до категорії земель, що можуть бути продані згідно законодавства України, вільна від претензій третіх осіб, в спорі і під арештом не перебуває. Крім того вказані сторони уклали Додаткову угоду, якою погодили порядок оплати земельної ділянки відповідачем-2. Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії РВ 044563 від 01.07.2004р. підтверджено право власності відповідача-2 на земельну ділянку площею 0, 35 га, наданої для обслуговування виробничої бази по вул. Курчатова, 18-ж відповідно до Договору купівлі-продажу від 01.12.2003р. та додаткової угоди від 28.01.2004р. №138 ВВВ №039840.

За даними аудиторського висновку, проведеного аудиторською фірмою "Холдінг-аудит", станом на 30.08.2004р. на будівництво та утримання незавершеного будівництва "Спеціалізована майстерня по ремонту енергообладнання на 20 тисяч умовних ремонтів на рік" за адресою: м. Рівне, віл Курчатова, 18-ж відповідач-2 витратив коштів на загальну суму 493 798, 14 грн., без урахування ПДВ та індексації. Протягом серпня 1999р. -жовтня 2006р. відповідач-2 сплачував податок на землю за земельну ділянку розміром 0, 35 га у м. Рівне, вул. Курчатова, 18-ж.

Позивач, дійшовши до висновку про безпідставність укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 35 га, що, як він вважає, включає і частку позивача, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2003р. та додаткової угоди від 28.01.2004р. щодо S частини спірної земельної ділянки, розташованої по вул. Курчатова, 18-ж в м. Рівне.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що з моменту виникнення у 1987р. права на земельну ділянку, розташованої по вул. Курчатова, 18-а в м. Рівне, позивач не реалізував своє право на користування земельною ділянкою, не звертався до Рівненської міської ради з заявою про відведення земельної ділянки, і рішення про надання в користування земельної ділянки позивачеві або про відмову в наданні йому земельної ділянки в користування Рівненська міська рада не приймала; при цьому протягом всього часу існування відносин з відповідачем-2 позивач не здійснював повноважень землекористувача -плати за землю у встановленому порядку не сплачував; сплачуючи з 1999р. земельний податок по земельній ділянці по вул. Курчатова, 18-а відповідач-2 виконував обов'язок землекористувача, а пізніше по земельній ділянці на вул. Курчатова, 18-ж -землевласника; позивач у вересні 1998р. свідомо відмовився від належної йому частини земельної ділянки розміром 0, 16 га, що знаходиться по вул. Курчатова, 18-ж, погодив її передачу та приватизацію на користь відповідача-2, при цьому повноважень землекористувача в частині сплати земельного податку не здійснював; незавершене будівництво належить відповідачеві-2 на праві власності, а понесені позивачем витрати в сумі 1 467 грн. відповідач-2 повністю відшкодував, а відтак місцевий господарський суд, враховуючи факт звернення з позовом через п'ять років з моменту спливу трьохрічного строку позовної давності, та посилаючись на приписи ст.ст.11, 203, 215, 256, 257, 261, 655 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст.27, 82, 122-124 Земельного кодексу України (2768-14) , ст.5 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) дійшов до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши також в своїй постанові, що спірний договір відповідає матеріалам справи і чинному законодавству України, а при його укладенні були дотримані відповідні норми Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) .

Відповідно до п.1 ст.111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач просив визнати недійсним оспорюваний ним договір та додаткову угоду посилаючись при цьому на ст.ст.203ч.1, 217 ЦК України (435-15) .

Згідно ст.215 ч.1 ЦК України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою ст.203 цього кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Статтею 217 зазначеного кодексу визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В позовній заяви позивачем зазначалось, що відповідач-2 обманним шляхом надаючи відповідачу-1 недостовірні дані на приватизацію земельної ділянки, отримало рішення Рівненської міської ради від 03.06.1999р. №145 про передачу в постійне користування земельної ділянки, і вказане рішення, як вважає позивач, було підставою для подальшого оформлення спірного договору купівлі продажу земельної ділянки.

Крім того, позовні вимоги обгрунтовані також тим, що право на земельну ділянку площею 0,16 га у м. Рівне, вул. Курчатова, 18-а у нього виникло 14.01.1987р., а пізніше у нього виникло право постійного користування зазначеною земельною ділянкою. За вказаних обставин позивач зазначає, що надаючи міській раді згоду 28.09.1998р. на приватизацію земельної ділянки розміром 0,32 га відповідачем-2, справедливо, як вважає позивач, розраховував що після завершення будівництва майстерні ця земельна ділянка буде розділена між ним та відповідачем-2 пропорційно часток власників.

Проте вказані доводи особи що подала касаційну скаргу не грунтуються на приписах ст.17 Земельного кодексу України 1990р. (561-12) , що діяв на час надання міській раді згоди 28.09.1998р. на приватизацію земельної ділянки розміром 0,32 га відповідачем-2.

Доводи, викладені в касаційній скарзі відносно того, що відповідач-2 обманним шляхом надаючи відповідачу-1 недостовірні дані на приватизацію земельної ділянки, отримав рішення Рівненської міської ради від 03.06.1999р. №145 про передачу в постійне користування земельної ділянки, і вказане рішення, як вважає позивач, було підставою для подальшого оформлення спірного договору купівлі продажу земельної ділянки, за вказаних вище обставин не грунтуються на досліджених судами доказах та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, позивач сам надав згоду міській раді на відчуження спірної земельної ділянки.

Крім того, як встановлено судами позивач протягом всього часу існування взаємовідносин з відповідачем-2 не здійснював повноважень землекористувача, плати за землю не сплачував.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства Обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. у справі №11/315 Господарського суду Рівненської області -без змін.