ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 р.
№ 10/303/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Ремонт та експлуатація суден"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 20.02.2007
року
у справі
№ 10/303/06 господарського суду Запорізької області
за позовом
АТ "Iндустріально-експортний банк" в особі філії "Запорізька
дирекція "АТ "Iндустріально-експортний банк"
до
про
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Металпромсервіс-2004"
Приватного підприємства "Ремонт та експлуатація суден"
стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача
Загоруйко А.А.
відповідача 1
відповідача 2
не з'явились,
не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Запорізької області від
13.11.2006 р. у справі № 10/303/06 (суддя: Алейникова Т.Г.) позов
задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Металпромсервіс-2004" на
користь позивача борг у сумі 488680,43 грн. та судові витрати. В
іншій частині позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.02.2007 року (судді: Кричмаржевський В.А., Радченко О.П.,
Хуторний В.М.) зазначене рішення змінено та викладено резолютивну
частину в іншій редакції. Позов задоволено: стягнуто з ТОВ
"Металпромсервіс-2004" на користь позивача борг у сумі 488680,43
грн. та судові витрати. Стягнуто з ПП "Ремонт та експлуатація
суден" 688805,62 грн. боргу та судові витрати.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, ПП "Ремонт та експлуатація суден" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просило
постанову у даній справі скасувати та залишити в силі рішення
господарського суду Запорізької області від 13.11.2006 р. В
обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.1976 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
р. №11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від
25.12.1992 р. № 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту
законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним
вимогам не відповідають, зважаючи на наступне.
Як встановив господарський суд апеляційної інстанції, ТОВ
"Металпромсервіс-2004" та ПП "Ремонт та експлуатація суден"
01.10.2005 р. уклали договір поставки, відповідно до якого ТОВ
"Металпромсервіс-2004" зобов'язаний поставити та передати у
власність ПП "Ремонт та експлуатація суден" товар, а Покупець
зобов'язаний прийняти та оплатити його.
На виконання вказаного договору ТОВ "Металпромсервіс-2004"
поставлено ПП "Ремонт та експлуатація суден" лист металевий на
загальну суму 737995,38 грн., що підтверджується накладною №22/12
від 22.12.2005 р. (а.с. 19 т. 1), накладною №РН-0000001 від
04.01.2006р.(а.с.22 т.1), накладною №20/02 від 20.02.2006р.(а.с.
26 т.1).
ПП "Ремонт та експлуатація суден" здійснило часткову оплату
товару на суму 115000 грн. (платіжне доручення №136 від 27.04.2006
р.).Таким чином, сума боргу покупця перед постачальником складає
622995,38грн.
Апеляційний господарський суд не прийняв до уваги акт про
повернення металу від 02.06.2006р. та видаткову накладну
№ВП-0000001 від 02.06.2006р. на підтвердження повернення
продавцеві 53,636 тонн металу з огляду на наступне. Керівник ТОВ
"Металпромсервис-2004" надав суду довідку та повідомлення від
13.07.2006 р., з яких вбачається, що фактично видаткова накладна
до бухгалтерського обліку не прийнята, а метал фактично переданий
не був.
Господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку,
що повернення товарно-матеріальних цінностей супроводжується
видачею підприємством-одержувачем довіреності, яка є документом
суворої звітності та первинним документом, який містить відомості
про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно
витягу з журналу обліку довіреностей ТОВ "Металпромсервіс-2004"
довіреність на отримання металу від ПП "Ремонт та експлуатація
суден"не виписувало та будь-кому з працівників цього підприємства
не видавало.
Як зазначив апеляційний суд, матеріалами справи не доведено,
що відповідач-2 повернув відповідачу-1 метал, а тому слід вважати,
що заборгованість відповідача-2 за отриманий метал становить
622995,38 грн.
Апеляційний господарський суд також з'ясував, що 19.10.2005
р. АТ"Iндустріально-експортний банк" в особі філії "Запорізька
дирекція "АТ "Iндустріально-експортний банк" (фактор) та ТОВ
"Металпромсервіс-2004" (клієнт) уклали генеральний договір
№3-ф/2005, предметом якого є право грошової вимоги до ПП "Ремонт
та експлуатація суден" (дебітора), строк платежу за якою настав, а
також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Фактор передає або
зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за
плату, а Клієнт відступає або зобов'язується відступити Факторові
своє право вимоги валютних цінностей, включаючи всі види штрафних
санкцій до Дебіторів (ПП "Ремонт та експлуатація суден"), на
підставі документів, що підтверджують таке право відповідно до
Контракту (вищевказаний договір поставки металу).
На виконання умов генерального договору №3-ф/2005 Клієнт
передав Факторові первісні документи, які підтверджують
заборгованість ПП "Ремонт та експлуатація суден" перед ТОВ
"Металпромсервис-2004", а Фактор перерахував Клієнту 550000 грн.
авансових платежів.
05.01.2006 р. АТ "Iндустріально-експортний банк" повідомив
відповідача-2 про укладення договору факторингу та про реквізити,
на які необхідно перераховувати платежі за договором поставки, але
виконання зобов'язань по оплаті за поставлений метал здійснено не
було.
18.07.2006 р. позивач надіслав відповідачу-2 претензію
№55/1082, у якій просив відповідача-2 здійснити оплату боргу за
поставлений товар у сумі 737995,38 грн. - основного боргу та
56568,44 грн. - пені. Однак, відповідач-2 претензії не визнав та
погашення заборгованості не здійснив.
18.07.2006 р. позивач надіслав ТОВ "Металпромсервіс-2004"
претензію № 55/1083, в якій просив погасити заборгованість за
генеральним договором у розмірі 441386,32 грн.
Відповідно до п.3.3.6 Генерального договору заборгованість
Дебіторів, яка прийнята до факторингу та не сплачена повністю або
частково в останній день закінчення строку платежу (товарного
кредиту), вказаному в контракті, вважається заборгованістю за
регресом з наступного банківського дня. У цьому випадку, Фактор
направляє Клієнту повідомлення про факт несплати Дебітором
заборгованості, в якому зазначає суму заборгованості за регресом,
що належить до погашення за рахунок коштів Клієнта як солідарного
боржника. Погашення зазначеної суми повинно бути здійснено
Клієнтом протягом 14 календарних днів з моменту отримання
повідомлення.
Згідно з п.7.2.6 Генерального договору відповідальність
Клієнта як солідарного боржника обмежується сумами заборгованості
за регресом, яка обліковується на рахунках з обліку кредитів або
сумнівної заборгованості за факторингом, за Угодами, що виникли в
результаті невиконання Дебіторами зобов'язань передбачених
Контрактом і кожною конкретною Угодою, та сумами нарахованих
доходів і відшкодування збитків банку, що виникли внаслідок
прийняття таких прав вимог грошових коштів.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
штрафні
санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у
відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за
увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків
не передбачено законом або договором.
Для забезпечення своєчасного виконання своїх зобов'язань за
цим Договором, у відповідності до глави 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
приписів Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
, глави 6 Iнструкції НБУ "Про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті", Банк має право без
додаткового погодження з Клієнтом самостійно здійснювати списання
коштів з його поточного рахунку №26001001295001 в ФЗД АТ
"Iндустріально-експортний банк"для погашення будь-якої
заборгованості Клієнта за генеральним договором. Списання з
рахунку Клієнта здійснюється на підставі меморіального ордеру
(п.7.1 Генерального договору). Однак, станом на 31.08.2006 р.
кошти на рахунку Клієнта відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор
має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному
обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них
окремо.
За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком
місцевого суду про стягнення з ТОВ "Металпромсервіс-2004" на
користь позивача 488680 грн. боргу за генеральним договором №
3-ф/2005р від 19.10.2005 р.
Однак, апеляційний суд змінив рішення суду в частині позовних
вимог про стягнення боргу з відповідача-2 у розмірі 688805,62
грн., задовольнивши позов у цій частині. Апеляційний суд визнав
помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що
позивач не довів факту наявності боргу відповідача-2 за
поставлений метал.
Разом з тим, апеляційний господарський суд дійшов передчасних
висновків про стягнення з відповідача-2 боргу у сумі 688805,62
грн. за поставлений за договором поставки метал з огляду на
наступне.
Господарський суд апеляційної інстанції не оцінив п. 8.2
договору поставки від 01.10.2005 р., яким передбачено, що ні одна
з сторін не вправі передавати свої права за цим договором третій
стороні без письмової згоди іншої сторони. Втім, апеляційний суд
не з'ясував чи надав відповідач-2 згоду на передачу відповідачем-1
прав позивачу.
Крім того, висновок апеляційного суду про те, що довіреність
є документом суворої звітності та первинним документом, який
містить відомості про господарську операцію та підтверджує її
здійснення суперечить вимогам чинного законодавства та матеріалам
справи.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність" ( 996-14 ) (996-14)
підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути
складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі
обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та
обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської
операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської
операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші
дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у
здійсненні господарської операції.
Первинним документом, який підтверджує здійснення
господарської операції з огляду на положення п. 1.3 договору
поставки є накладна. До того ж, сторони договору поставки
домовились про застосування Міжнародних правил тлумачення
торгівельних термінів "Iнкотермс" (п. 1.2 договору), відповідно до
яких доказами поставки є оборотний коносамент, товаротранспортна
накладна та інші товаротранспортні документи, а не довіреність.
З аналізу положень ст.ст. 244-247 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що довіреність є лише документом, який підтверджує
повноваження особи на вчинення певної дії від імені іншої особи.
Водночас, апеляційний господарський суд відхиляючи як докази
акт про повернення металу та видаткову накладну №ВП-0000001 від
02.06.2006р. на повернення 53,636 тонн металу не перевірив доводи
відповідача-2 про те, що ці документи підписані директором
відповідача-1 та містять печатку. Господарський суд апеляційної
інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. ст.
202, 207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином є дія особи, спрямована
на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою.
Відтак, директор товариства уповноважений на вчинення
правочинів від імені юридичної особи згідно зі статутними
документами цього товариства і діє без довіреності.
Наведене свідчить, що апеляційний господарський суд порушив
приписи ч.1 ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття
судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Водночас, місцевий господарський суд не навів мотивів з яких
він прийшов до висновку про недоведеність факту заборгованості
відповідача-2 за поставлений метал та не навів доказів якими
підтверджуються зазначені обставини.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що господарськими судами неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду
Запорізької області від 13.11.2006 р. та постанова Запорізького
апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. у справі №
10/303/06 підлягають скасуванню в частині позовних вимог про
стягнення з ПП "Ремонт та експлуатація суден" на користь позивача
688805,62 грн. боргу, а справа передачі на новий розгляд до
місцевого господарського суду в цій частині.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які
регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від
13.11.2006 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 20.02.2007 року у справі № 10/303/06
скасувати в частині позовних вимог про стягнення з ПП "Ремонт та
експлуатація суден" на користь позивача 688805,62 грн. боргу,
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області в цій частині.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська